ного предмета, тобто виділення з од­нотипного ряду чогось (чи когось), що (чи хто) є єдиним, неповторним.

Власні назви завжди пишемо з ве­ликої літери:

Ярослав, Перун, Зевс, Гамлет, Київ, Україна, Карпати, Дніпро, Хрещатик, Багряний, роман «Тиг­ролови», газета «День», ансамбль «Явір», видавництво «Казка». Власні назви, як правило, умовні. При потребі вони можуть бути замі­нені іншими: журнал «Жовтень» — «Дзвоном», місто Ворошиловград — Лугансь­ком, прізвище дівчини Гордійчук після одруження — Коваленко тощо. Власні іменники переважно вжи­ваються в однині:

Марія, Іваненко, Полісся, Крим, Десна, Польща, хоч і можливі фор­ми множини (дві Марії, два Рос­тислави, кілька Іваненків).

Деякі власні іменники мають фор­му лише множини:

Черкаси, Прилуки (міста), Карпа­ти, Саяни (гори), Дарданелли (протока).

РОЗРІЗНЯЙТЕ! Між власними і загальними назвами немає постійної межі. Належність деяких іменників до Розряду власних чи загальних визначається ^Т|/)ьки в контексті. Так, омонімічні загальні наз- ^ви земля (грунт), береза (дерево), вишеньки (ягоди) можуть уживатися як власні: Земля(пла- ^Нета). Береза (прізвище), Вишеньки (село).

До розряду загальних повністю перейшли власні назви, що є прізвищами видатних людей, іменами яких названо відкриття, винаходи (ампер, вольт, рентген, ом, дизель, маузер, реглан, силует, галіфе, мартен), або власні назви, що є прізви­щами літературних героїв (обломов, плюшкін, манілов, донжуан, ловелас, кайдаші, мазайли). Варто пам’ятати, що окремі загальні назви можуть писатися з велико? літери, коли треба підкреслити повагу: Президент, Голова Верховної Ради, По­сол України в Канаді, Представник ООН в Ук­раїні, Автор (у договорі з видавництвом).

§52. Іменники конкретні та абстрактні

Конкретні іменники Іменники з конкретним значен­ням називають предмети, явища дій­сності, що пізнаються безпосередньо за допомогою органів чуття людини. Ця група охоплює іменники з різним значенням.

Одиничні предмети — назви лю­дей, тварин, рослин, предметів неор­ганічного світу, речовини, матеріалу, власні назви:

моряк, чайка, галявина, гриб, ліс, дощ, звук, квітка, день, століття, літак, ущелина, вершина, мармур, глина, вата, Свитязь, Говерла.

При цьому не обов’язково, щоб во­ни були реальними. Достатньо, щоб мовець уявив їх собі, як відчутні: русалка, домовик, марево, дірка. Конкретні іменники змінюються за числами: місто — міста, вулиці — ву­

лиць, будинок — будинки. Вони підда­ються рахунку, тому сполучаються з власне кількісними числівниками: два міста, сім будинків, декілька вулиць.

Деякі конкретні іменники не змі­нюються за числами: до них нале­жать незмінні {метро, кіно, бюро) та власні назви, що вживаються лише в однині або множині {Вінниця, Луцьк, Чернівці, Черкаси).

Абстрактні іменники

Слова із значенням назв процесів, ознак, властивостей, які не належать до конкретних предметів і мисляться поза зв’язком з ними, називають абс­трактними. Вони називають узагаль­нені поняття, що не сприймаються без­посередньо органами чуття людини.

Більшість іменників з абстракт­ним значенням — це слова з похідни­ми основами прикметникового або дієслівного походження із суфіксами -ість, -анн(я), -енн(я), -інн(я), ств(о), зтв(о), -цтв(о), -изм, -ізм, -ощ(і) тощо: ввічливість, щедрість, читання, бажання, мислення, натхнення, видіння, сумління; суспільство, мистецтво, убозтво, козацтво, туризм, романтизм, соціалізм, ар­хаїзм, прикрощі, хитрощі.

Меншу групу іменників з абстракт­ним значенням становлять слова з не­похідними основами: воля, ідея, сила, дух, мир, честь.

Граматичні ознаки абстрактних іменників

• Нездатність утворювати форми обох чисел (більшість уживається тільки в однині): політика, праця, розум, доброта, терпіння, щастя, боротьба, блакить, ніжність; ли­ше деякі вживані в однині і в мно­жині: функція — функції., швид­кість — швидкості.

• Несполучуваність з власне кількіс­ними числівниками (лише деякі з них можуть поєднуватися з неозна- чено-кількісними — багато щастя, чимало праці, мало терпіння).

• Частина цих іменників уживаєть­ся тільки в множині: фінанси, де­бати, кошти, вибори, лестощі, лінощі.

розрізняйте!

Іменники з конкретним значенням можуть набу­вати абстрактного значення і навпаки. Це по­в’язано з властивістю слова мати пряме і пере­носне значення. Так, іменник крила в словоспо­лученні крила чайки має конкретне значення, а в словосполученні крила мрії — абстрактне. Аналогічно:

дороге золото — золото душі;

кам'яна сіль — сіль виступу;

полум'я багаття — полум’я пристрасті•

§53. Збірні іменники

Іменники, які позначають ^СУ' купність однакових або подібних предметів, що сприймаються як оДН^е ціле, називають збірними: