перебуваючи на засланні, писав що він карається, мучиться, але не кається.

г) словосполучення і речення: зошит учня — учнівський зошит; високоросла людина — людина ви­сокого зросту;

Я не сплю. — Мені не спиться.

Іде дощ. — Дощить.

Окремий різновид синонімів ста­новлять фразеологічні синоніми — варіанти фразеологічних одиниць на позначення того самого поняття: говорити — плескати язиком, ля­пати язиком, молотити язиком, плести нісенітницю; мовчати — тримати язик за зубами, води в рот набрати, ні пари з уст, за­крити рота, рот на замок, мовчати як риба, уста закусити.

Наявність багатої системи сино­німів створює великі можливості для вибору їх у мовленні. Використання синонімів урізноманітнює нашу мо- ^ВУ> робить її гнучкою, яскравою, об­разною, допомагає оригінально офор­мити думку, уникнути повторень.

Багатство синоніміки в мові — одна ^{3 Ос}нов розвитку її високої культури.

§35. Антоніми

Антс

гоніми (від грецьких anti— про- ^{піи Та} опута — ім’я) — це слова з про- Иленсним лексичним значенням.

Наприклад:

день —- ніч, початок — кінець, пе­ремога — поразка, життя — смерть, молодий — старий, білий

• чорний, говорити — мовчати, високо — низько, тут — там.

В антонімічні пари об’єднуються слова, якщо вони мають яку-небудь лексичну спільність (розмір, смак, темп, зріст, час, стан тощо). Наприк­лад, прикметники великий — малий виражають протилежні значення, але їх об’єднує спільне поняття роз­міру. Швидкий — повільний об’єдну­ються в антонімічну пару поняттям темпу, сміятися — плакати — дії, радісно — сумно — стану.

Тому не можна вважати антоніма­ми слова ніч і ранок, дитинство і юність, добрий і ввічливий, зелений і червоний, бо вони або не мають пря­мого протиставлення, або не об’єдну- - ються лексичною спільністю.

Антоніми можуть бути як різноко- реневі (тепло — холодно, друг — ворог, успіх — невдача, радіти — журити­ся), так і спільнокореневі (надія — без­надія, схід — захід, відкрити — закри­ти, логічний — алогічний).

УВАГА!

. Слова з часткою не лише тоді антонімічні, ко­ли вона творить слово з новим значенням: друг — недруг (ворог), правда — неправда (брехня), воля — неволя (рабство), багатий

• небагатий (убогий).

Однак не треба вважати антонімами такі слова,

123

як теплий — нетеплий, швидко — нешвидко, бо вони передають не діаметрально протилежні поняття, а значення з різним ступенем вияву якості.

2. Якщо слово входить до складу терміна, воно

втрачає здатність мати антоніми:

білий гриб, кисла реакція, жовта раса.

Антоніми можуть бути виражені різними частинами мови:

а) іменниками:

світло — темрява, війна — мир, зустріч — розлука, земля — небо;

б) прикметниками:

тихий — голосний, рідкий — гус­тий, демократичний — антиде­мократичний, здоровий — хворий, гострий — тупий;

в) дієсловами:

сидіти — стояти, працювати — байдикувати, любити — нена­видіти, хвалити — гудити, загу­бити — знайти;

г) прислівниками:

високо — низько, близько — дале­ко, добре — погано, вгорі — внизу, влітку — взимку, тут — там.

Зовсім мало антонімів серед зай­менників (усякий — ніякий, усі — ніхто) та прийменників (від — до, під — над).

Важливою ознакою антонімії є те, що багатозначні слова можуть мати кіль­ка антонімів (до кожного із значень): тихий спів — дзвінкий спів; тиха течія — стрімка течія;

тихий крок — швидкий крок; тиха вулиця — гомінка вулиця; тиха розмова — голосна розмова. Такі антоніми називають контексту­альними.

Порівняйте ще низку словосполу­чень, у кожному з яких антонімом до слова свіжий є інша лексема: свіжий хліб — черствий хліб; свіжий огірок — солоний огірок; свіжий букет — зів’ялий букет; свіжа метафора —

стерта метафора; свіжий погляд —

традиційний погляд. В антонімічні відношення можуть уступати не тільки слова, а й фразео­логізми:

увечері — серед білого дня; мовчати — теревені правити; темно — хоч голки збирай.

Тільки в реченнях слова чорний — тендітний, землянка — хата мо­жуть тлумачитися як антоніми:

У мужички руки чорні,

В пані рученька тендітна.

В мужика землянка вогка,

В пана хата на помості.

Пан гуляв у себе в замку —

У ярмі стогнали люди.

Навіть трудно розказати,

Що за лихо сталось в краю Люди мучились, як в пеклі, Пан втішався, мов у раю.

Леся Українка.