Такі слова ще називають абсо­лютними (повними) омонімами.

Омоніми, що відрізняються окре­мими формами, є частковими: слати (у значенні застеляти) — слати (посилати), проте ці слова різняться формами теперішнього часу (я стелю, шлю).

Другу групу омонімів становлять слова, що збігаються тільки в частині граматичних форм. Це морфологічні неповні омоніми. Вони поділяються на кілька підгруп:

1.Омоформи — слова, що нале­жать до різних частин мови і збіга­ються тільки в окремих граматич­них формах:

три (числівник) — три (дієслово), мати (іменник) — мати (дієслово), поле (іменник) — поле (дієслово), шию (дієслово) — шию (іменник), злий (прикметник) — злий (дієслово). При зміні граматичних форм омоні- мічність зникає. Початкові форми таких слів, за окремими винятками {мати — мати), різні.

2.Омографи — це однакові за написанням, але різні за вимовою (наголосом) слова: орган — орган, замок — замок, сім'я — сім’я, приклад — приклад, брати — брати, руки — рукй, му­ка — мука, плачу — плачу, сапа — сапа, білизна — білизна, насип — насип, радій — радій.

3. Омофони — слова, що однаково звучать, але по-різному пишуться: віра — Віра, прут — Прут, поліщук — Поліщук, віла — вілла, греби — гриби, кленок — клинок, мене — мине, сон це — сонце, вжиті — в житі, погас — по гас, мріяти — мрія ти; зате — за те; спиться [спйц:а] — спиця.

Примітка. Не можуть уважатися омо­німами т. зв. омонімічні форми слів, лек­сичне значення яких однакове: школи, книги — родовий відмінок однини і школи, книги — називний та знахідний відмінки множини.

Частина таких форм має різний наголос: озера, водй — родовий відмінок однини озёра, води — називний та знахідний множини.

Шляхи виникнення омонімів І.Збіг власне українського слова й запозиченого:

мул (укр., відклади на дні во­дойми) — мул (лат., тварина); як (укр., прислівник) — як (тиб., тварина);

балка (укр., яр) — балка (нім., перекладина).

2. Збіг двох значень:

кок (фр., вид зачіски) — кок (голл, кухар на судні);

бар (грец., одиниця тиску) — бар (англ., невеликий ресторан); метр (грец., одиниця довжини, віршовий розмір) — метр (фр., учитель, вихователь, шаноблива назва людини).

Як тільки світанок настав, Гусак чимчикує на став. Проводить він там цілі дні, Поживи шукає на дні.

Байбаки на варті стали І в ту ж мить дрімати стали. Отак ледача варта,

Слова доброго не варта. Клаптик ситцю я покраю, Хусточок з нього нашию, Помережу їх по краю,

Пов'яжу лялькам на шию. Мама скаже: «Глянуть любо На твою роботу, Любо!»

Г. Плотников.

Жук пішов у сад за дачу

І розв’язує задачу.

А комар години цілі Лиш тиняється без цілі.

То з нудьги, без всяких діл, Полетів з гори у діл,

Повернув за тин до льоху, Розбудив за сажем льоху,

У смолі липкій зав’яз,

Зачепив крилом за в’яз,

З бузини упав, незграба,

І радіє, що не з граба.

В. Плахотников.

§34. Синоніми

Синоніми (від грецького вупопу- мов — однойменний) — це слова, що мають близьке чи однакове лексичне значення, але різний звуковий склад. Наприклад, слова сміливий, хороб­

рий, відважний, безстрашний, від­чайдушний, доблесний, героїчний різ­ні за звучанням, проте об’єднані спільним значенням — «небоязкий, готовий здійснити визначний учи­нок, подвиг». Разом з тим кожен з цих прикметників уносить новий відтінок в основне значення.

ПОРІВНЯЙТЕ! Неначе птахи в чорнім гаї,

Козацтво сміливе літає.

Т. Шевченко.

Хай славлять поети своїми піснями Героїв відважних твоїх!

В. Сосюра.

Вічна слава безсмертю хоробрих.

Які кличуть на подвиг живих!

/. Нехода.

Тут, над Дніпром, поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (М. Рильський).

Йдуть, обнявшися з віків,

Пісні мужніх мореходів / пісні степовиків.

М. Нагнибіда.

На лихо, небезпечний хлопець. Відчайдишний (К. Гордієнко).

Сотні очей пристрасно стежили за цим ге­роїчним переходом танків по дну чужої ріки (О. Гончар).

Ще дужчі з бою вийшли ми, ми світ відстояли грудьми —

Вітчизни доблесні сини.

Л. Дмитерко.

Слова-синоніми за своїм спільним лексичним значенням об’єднуються в одну групу, яку називають сино­німічним рядом, або синонімічним

гніздом. Ряд має стрижневе слово, яке є стилістично нейтральним (тоб­то емоційно не забарвленим), най­більш уживаним. У словниках си­нонімів воно подається першим. Таке слово називають ще домінантою (від латинського dom.in.ans — панівний).

Так, у синонімічному ряду на озна­чення різних виявів процесу мовлення нейтральним виступає дієслово гово­рити. Саме навколо нього групують­ся всі інші синоніми: казати, мови­ти, розмовляти, гомоніти, балакати, бормотати, мурмотіти, бубоніти, булькотіти, шептати, шамкати, цвенькати, базікати, бовкати, тере­венити, торочити, патякати, вар­някати та ін.

До одного синонімічного ряду зви­чайно входять слова однієї частини мови. Тому виділяють синоніми:

• іменникові:

друг, брат, друзяка, побратим, приятель, дружок, кум, товариш; майстер, віртуоз, мистець, чак­лун, бог, маг, чарівник, чародій, чу­дотворець, універсал; боєць, воїн, вояк, войовник, звитя­жець, витязь, ратник, ратоборець, рубака, зборонець;

• прикметникові:

гарний, красивий, чарівний, чудо­вий, хороший, гожий, вродливий, приємний на вигляд; ввічливий, чемний, ґречний, ша­нобливий, привітний, люб’язний,

118

вихований, коректний, делікат­ний, учтивий, галантний, обач­ний, поштивий, лицарський;

• дієслівні:

захотіти, забажати, забагнути, зволити, благоволити, зажадати, запрагнути;

лицемірити, кривити душею, фальшивити, фарисействувати, лукавити, хитрувати, двоїти; насміхатися, глузувати, кепкува­ти, висміювати, зубоскалити, хихикати, жартувати, глумити­ся, іронізувати, єхидствувати, потішатися;

• прислівникові:

обов’язково, неодмінно, конче, доконче, неминуче, напевне, без­сумнівно;

зрозуміло, доступно, приступно, до­хідливо, ясно, прозоро, популярно; назавжди, навіки, навічно, навіки- віків, на віки вічні, назовсім, безпо­воротно, без вороття;

• прийменникові:

біля, коло, побіля, близько, обабіч, край.

Багатозначне слово може входити до складу різних синонімічних рядів. Наприклад:

спів тихий — неголосний, слаб­кий, приглушений, ледве чутний; чоловік тихий — неголосний, слухняний, лагідний, спокійний, мовчазний, покірний;

т

сон тихий — спокійний, безтур­ботний, мирний, солодкий, легкий; хід (хода) тихий — безшумний, повільний, неквапливий, нечут­ний тощо.

Синоніміка — це сукупність си­нонімів, наявних у мові.

Групи синонімів

Синоніми бувають лексичні, морфо­логічні, синтаксичні, фразеологічні.

Лексичні синоніми — це подібні чи тотожні за значенням сло­ва. Як правило, вони відрізняються одне від одного чи семантичними (значеннєвими), чи стилістичними відтінками. У зв’язку з цим серед лексичних синонімів виділяють семантичні, стилістичні та семан- тико-стилістичні синоніми.

Семантичні синоніми, або ідеографічні (від грецького idea — поняття) відрізняються один від одного відтінками в значенні. На­приклад, слово давній має такі си­ноніми: старий, колишній, древній, стародавній, старовинний, старо­світський, старожитній. Ці слова ду­же близькі за значенням, але не то­тожні, кожне з них має свій смисловий відтінок. Тому можна сказати давній друг, але старий дід; колишні това­риші, але старосвітська родина; ста­ровинні ікони, але старожитні греки.

Ще приклади семантичних (ідео­графічних) синонімів:

• дорога, шлях, путь, узвіз, тракт, бетонка, шосе, траса, магістраль, автострада;

• горизонт, обрій, небосхил, край­небо, небокрай, круговид, видноко­ло, овид, виднокруг;

• розумний, недурний, толковий, го­ловатий, мізкуватий, кебетли­вий, мудрий, хитромудрий; Стилістичні синоніми

не мають відмінностей у смислових відтінках, але відрізняються емоцій­но-експресивним забарвленням і сфе­рою використання.

Так, до слова сміятися можна пі­дібрати такі синоніми: реготати, хи­хикати, скалити (шкірити) зуби. Сміятися — стилістично нейтральне; реготати, хихикати — розмовні; скалити (шкірити) зуби — зне­важливе.

Слово очі не має якихось особли­вих стилістичних відтінків, а вир­ла — його розмовний, згрубілий си­нонімічний відповідник («випуклі, витріщені очі»), балухи, баньки — вульгаризми, а очеса — архаїзм, що має згрубіло-іронічний відтінок. Говорити — базікати, патякати; ходити — швендяти, човгати; їсти — глитати, жерти.

Слова обличчя, лик і пика — теж синоніми, бо означають одне й те ж поняття, але обличчя — нейтральне, лик — піднесено-урочисте, а пика — згрубіле, просторічне.

119

Стилістичні синоніми можуть роз­різнятися за різними ознаками: • стильова належність: говорити, але на зборах — висту­пати; розбір, але в науковому стилі — аналіз; прохання, але в офіційно-діловому стилі — заява; повідомити, але возвістити — книжний, художньо-публіцистич­ний стиль; • сучасне — застаріле слово (архаїзм): палець — перст,

зозуля — зигзиця, щоки — ланіти, скарга — супліка;

• загальномовне — діалектне: юнак — леґінь, сковорода — пательня, півень — когут,

гарний — файний;

• власне українське — запозичене: побачення — рандеву,

іспит — екзамен, оплески — аплодисменти, байдужість — апатія, відтінок — нюанс;

• загальномовне — термін: запалення легень — пневмонія, нарив — абсцес,

отруйний — токсичний, окислення — оксидація, описовий — дескриптивний.

Семантик о- стилістичні синоніми відрізняються як семан-

тичними відтінками, так і стилістич­ним забарвленням:

• поганий, гидкий, бридкий, кепський, осоружний, паскудний, мерзенний;

• шибеник, пустун, бешкетник, урвиголова, забіяка, задерій, за­водій, зачепа, задира, півень.

• кричати, репетувати, горлати, ґвалтувати, лементувати, голо­сити, верещати, йойкати, ячати.

Виділяють також абсолютні синоніми. Це синоніми, які не відріз­няються ні семантичними, ні стиліс­тичними відтінками, тобто цілком однакові не тільки за значенням, але й за вживанням слова. їхня кількість у мові незначна:

гасло — лозунг, майдан — площа, алфавіт —абетка, буква — літе­ра, лінгвістика — мовознавство, доказ — аргумент, укол — ін’єкція, вітрило — парус, водо­грай — фонтан, лаштунки •— куліси, всесвіт — космос.

З часом між абсолютними синоні­мами розвивається семантична та стилістична диференціація і один з них поступово переходить до пасив­ної лексики. Так, слова аероплан і літак були абсолютними синоніма­ми, тепер же словом аероплан нази­вають тільки літаки старої конст­рукції, у той час як слово літак застосовується й до найновіших лі­тальних апаратів.

У парі архітектор і зодчий друге слово має відтінок урочистості; лек­сема біографія характерна для діло­вого стилю, а життєпис частіше ви­користовують у публіцистиці; літера­тори, художники віддають перевагу слову пейзаж, географи — ланд­шафт тощо.

Лексичні синоніми можуть бути за- гальномовними й контекстуальними.

Загальномовними назива­ють ті, що не залежать від контексту, їхня синонімічність сприймається поза ним (наведені вище). Конте­кстуальні — це ті слова (слово­сполучення), які стають синонімами тільки в контексті. Наприклад: чешу (йду) до хати; сива (давня) історія, заливатися (сміятися) без причини.

Прикметники повний, мертвий, глибокий, абсолютний стають си­нонімами тільки зі словом тиша.

Серед контекстуальних синонімів виділяють перифразу, або пара­фразу — описовий зворот мови, а в поезії — стилістичний прийом, троп, за допомогою якого предмети, явища або власні імена називають не прямо, а через їхні характерні ознаки: чорне золото замість кам’яне вугіл­ля; люди в білих халатах — ме­дичні працівники; вічний сон смерть; благородні птахи — лебеді; Тарас Шевченко — великий пись­менник, народний поет, співець

жіночої долі, національний пророк, син українського народу. Кобзар; Київ — столиця України, стольний град, місто-красень над Дніпром. Стилістична роль перифраз різно­манітна:

• можуть використовуватися в під­несеному врочистому мовленні: Цар всесвітній! цар волі, цар, Штемпом увінчаний! —(Т. Шев­ченко про засланого на каторгу в Сибір революціонера );

• можуть виступати як засіб іро­нічної чи сатиричної оцінки: жовтий диявол — золото, коричнева чума — фашизм.

У функції контекстуальних си­нонімів використовуються ще т. зв. евфемізми (від грецького еиріге- тізтов — той, що добре звучить).

Евфемістичні синоніми замінюють собою інші слова, які вважаються непристойними, нетактовними, гру­бими або забороненими (мають назву табу).

Примітка. У наших далеких пращурів в основі табу лежала віра в різні потойбічні сили. До заборонених слів належали, на­приклад, назви духів, хвороб. Евфемізмами виступали або просто займенники (той, він), або іменники (тітка замість лихоман ка) та прикметники (лихий, нечистий замість чорт).

У сучасному суспільстві причиною табу можуть бути цензура, бажання зберегти військову чи дипломатичну таємницю або ж прагнення позбутися грубих непристой­них виразів. Ось чому назви підприємств.

військових частин замінюються буквами, циф­рами, описовими зворотами: п/с № 127, дипломатичний представник, сусідня дер­жава. Лікарі використовують латинські назви хвороб, щоб не травмувати хворого (тіЬесе (+Ьс) — сухоти ), вихована людина замість слова брехати скаже помилятися, говорити неправду, відходити від істини.

Морфологічні синоніми — це ва­ріанти граматичних форм слів на по­значення того самого поняття: співає — співа, літає — літа, пи­тає — пита, стрибає — стриба. Обидва компоненти цих синоніміч­них пар нейтральні з погляду літера­турної нормативності, але другий — з обмеженим діапазоном вживання (поезія, розмовна мова).

Наведемо ще кілька прикладів морфологічних синонімів:

а) повні — короткі, стягнені — нестяг­нені форми якісних прикметників: зелен — зелений, ясен — ясний; зелена — зеленая, ясні — яснії;

б) проста і складена форми вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників: добріший — більш добрий; найдобріший — найбільш добрий;

в) форми дієслів недоконаного виду майбутнього часу (проста й ана­літична):

писатиму — буду писати; малюватиму — буду малювати;

г) відмінкові форми іменників, прикмет­ників, займенників, числівників:

• давальний і місцевий відмінки: батьку — батькові, учителю — учителеві; на батьку — на бать­кові, на учителі — на учителеві; на синьому — на синім, на велико­му — на великім;

• орудний відмінок:

іменем — ім’ям, воротами — ворітьми, тією — тою, п’ятьома

• п’ятьма тощо.

Синтаксичні синоніми — це грама­тично різні конструкції, що виража­ють ту саму думку. Такими можна вважати:

а) сполучникові та безсполучникові речення:

Рада б зірка зійти, та чорна хма­ра заступає (Нар. те.) — Рада б зірка зійти — чорна хмара заступає.

б) складнопідрядні й прості речення з дієприкметниковим і дієприслів­никовим зворотами:

На обрії устали ліси, занурені в не­бо по пахви, обсипані пилом роси (М. Луків). — На обрії устали ліси, що були занурені в небо по пахви й обсипані пилом роси.

в) пряма й непряма мова:

Старі люди кажуть: «Два хитрих мудрого не переважать». — Старі люди кажуть, що два хитрих муд­рого не переважать.

Тарас Шевченко, перебуваючи на засланні, писав: «Караюсь, мучуся, але не каюсь». — Тарас Шевченко,

122