Добавил:
Upload
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз:
Предмет:
Файл:Новий довідник. Українська мова. Українська літ...docx
X
- •Над довідником працювали:
- •Морфологічні ознаки іменника
- •171 Назви істот
- •§101. Часи дієслів 256
- •§102. Особа, рід і число дієслова 259
- •§103. Дієвідмінювання дієслів 260
- •§104. Архаїчні дієслова 262
- •§105. Зворотні дієслова 262
- •§106. Безособові дієслова 263
- •§107. Способи творення дієслів 264
- •§108. Правопис дієслівних суфіксів 265
- •§109. Дієприкметник як форма дієслова 266
- •§110. Дієприслівник як форма дієслова 273
- •§111. Прислівник як частина мови ; 276
- •§112. Розряди прислівників за значенням 277
- •§113. Ступені порівняння якісних прислівників 278
- •§114. Творення прислівників 279
- •Групи словосполучень за способом вираження
- •Складнопідрядні речення з підрядними способу дії,
- •Розділові знаки в складнопідрядних реченнях з
- •«Думя мої, думи мої*
- •«Розрита могила*
- •§16. Соціальні та політичні чинники, що мали вплив на розвиток
- •§17. Розвиток української літератури в 70-90-х рр. XIX ст 596
- •§18. Передумови оновлення українського мистецтва 643
- •§19. Різноманітність стильових течій і напрямів 646
- •§1. Звуки мови. Поняття про фонему
- •§2. Творення звуків
- •Звуки мови творяться мовним апаратом людини, який складається з:
- •§3. Транскрипція
- •§5. Голосні і приголосні звуки
- •§6. Наголос
- •§7. Склад і складоподіл
- •§8. Асиміляція і дисиміляція приголосних
- •§9. Графічні засоби
- •§10. Співвідношення між буквами і звуками
- •Буква ь (знак м’якшення) жодного звука не позначає, а служить для пом’якшення попереднього приголосного:
- •Йотовані літери я, ю, є мають два значення:
- •§11. Графічні скорочення
- •§12. Письмо. З історії походження
- •Дову «приголосний плюс голосний а» •
- •§13. Основні норми літературної вимови
- •§14. Орфограма
- •§16. З історії української орфографії
- •§17. Вживання апострофа
- •§18. Вживання м якого знака
- •§19. Буквосполучення йо, ьо
- •§21. Чергування голосних
- •Коли о, е випадні або вставні: день — дня, зірка — зірок, вишня
- •У буквосполученні -ор-, -ер-, -ов- між приголосними:
- •У повноголосних звукосполученнях -оро-, -оло-, -ере-, -еле- зі сталим наголосом:
- •У складних словах з наголошеними словотвірними частинами -вод, -воз, -нос, -роб, -ход:
- •У деяких словах старокнижного походження:
- •§22. Чергування приголосних
- •При словозміні та словотворенні: г-ж-з:
- •При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ- та іменників із суфіксом -ств
- •При творенні вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за допомогою суфікса -ш-:
- •Чергування приголосних у коренях дієслів при дієвідмінюванні:
- •При словотворенні приголосні основи к і ц перед суфіксом -н- чергуються з ч:
- •§23. Засоби милозвучності української мови
- •Ющенко.
- •§24. Подвоєння приголосних
- •В іменниках середнього роду (II відміна) на -я:
- •В іменниках чоловічого і жіночого роду на -я (і відміна):
- •В орудному відмінку однини іменників жіночого роду без закінчень (III відміна):
- •В особових формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллєшся, ллються, а також у похідних від них: виллємо, переллю.
- •§25. Спрощення приголосних
- •У числівниках і похідних від них словах:
- •У давальному й місцевому відмінках однини іменників жіночого роду і відміни:
- •§26. Правопис слів іншомовного походження
- •У загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж (дж), р перед наступними
- •У власних назвах після б, п, в, м, ф, к, х, г, н, л, з, с та похідних від них словах:
- •На початку слова та після букв, що позначають голосні звуки, крім і: екзамен, енергія, ескалатор, естафета; коефіцієнт, дуель, дует, поет, менует, проект, проекція, але:
- •В іншомовних префіксах де-, ре-: декваліфікація, деблокування, деескалація, реевакуація, реабілітація, реконструкція,
- •§27. Правопис префіксів
- •Префікси, які не мають правописних особливостей (пишемо так, як вимовляємо).
- •Перед усіма іншими приголосними, незалежно від вимови, та голосними пишемо префікс з-: зцілити, зцідити, зсипати, зсадити, зжарити, зжовкнути, зшити, зчистити;
- •Метою досягнення милозвучності мовлення префікс з- може видозмінюватися на зі-, зо-, зу-.
- •Кінцевий дзвінкий приголосний цих широковживаних в українській мові префіксів на письмі не змінюється:
- •Префікс пре- вживають на позначення збільшеної міри ознаки. Він рівнозначний семантиці слова дуже: премилий (дуже милий), премудрий (дуже мудрий), премудро, премудрість, преболючий.
- •Префікс прі- пишемо тільки в трьох словах:
- •§28. Велика літера
- •Імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, конспіративні клички:
- •3 Малої літери пишемо назви народів, племен, людей за національністю та місцем проживання: українець, білорус, росіянин, іспанці, болгари, чехи, кияни, львів’янин, одесит, полтавець.
- •Назви релігійних понять:
- •Назви божеств і міфологічних істот:
- •Прізвища людей, уживані в загальному значенні без негативної оцінки, пишемо з великої літери: Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій!
- •Назви дійових осіб у байках, казках, драматичних творах, хоч у звичайній мові вони вживаються як загальні імена:
- •Клички свійських тварин, а також приручених чи дресированих звірів і птахів:
- •Особливості написання складних власних імен та прізвищ:
- •Коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає вже родового поняття, воно пишеться з великої букви:
- •Назви блоків держав (об’єднань, союзів), найвищих вітчизняних і міжнародних організацій, крім родових позначень:
- •У словосполученнях — державних, партійних, громадських, профспілкових та інших установ і організацій:
- •8 Березня, 1 Травня.
- •Перше слово власних назв академій, інститутів, кінотеатрів, музеїв, парків культури та відпочинку тощо пишеться з великої літери, незважаючи на те, що воно є родовим позначенням:
- •З великої літери пишеться перше слово складених назв типу: Київський будинок мод, Львівський палац одруження.
- •Скорочення від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова (без уставних звуків), пишемо малими літерами:
- •У складних абревіатурах, утворених з назв літер іншомовного алфавіту, з великої літери пишемо тільки першу частину:
- •§29. Правила переносу слів
- •§30. Предмет лексикології, її розділи
- •§31. Слово як одиниця мови
- •Найважливіші ознаки слова:
- •§32. Багатозначні слова
- •§33. Омоніми
- •1.Омоформи — слова, що належать до різних частин мови і збігаються тільки в окремих граматичних формах:
- •Збіг двох значень:
- •§34. Синоніми
- •§35. Антоніми
- •Якщо слово входить до складу терміна, воно
- •§36. Пароніми
- •Публічний — прилюдний (публічний виступ).
- •Талант — обдаровання, природні здібності.
- •§37. Активна і пасивна лексика української мови
- •§38. Лексика української мови за походженням
- •Запозичення зі слов’янських мов Словниковий склад української мови постійно поповнюється за рахунок лексики споріднених слов’янських мов.
- •Урядник, пан, брама, башта, жупан, скарб, байка, рекрут, гусар,
- •§39. Лексика української мови зі стилістичного погляду
- •Лексичні — діалектні слова, що називають поняття, для позначення яких у загальнонародній мові використовуються інші назви:
- •Етнографічні діалектизми представлені тематичними групами слів, що позначають:
- •Значна частина фразеологізмів походить з професійно-виробничої сфери:
- •Фразеологізми біблійного походження:
- •§40. Види морфем
- •Часто трапляються омонімічні корені, тобто такі, що звучать і пишуться однаково, але мають різне лексичне значення.
- •Один і той самий корінь може змінювати свій склад унаслідок чергування голосних і приголосних звуків:
- •Зрідка трапляються випадки, коли через історичні зміни форми слова утворюються від різних коренів. Такі форми називають суплетивними. Наприклад:
- •§41. Основа слова
- •Іменники, прикметники та дієслова з нульовим закінченням (вік, гість, сестрин, матусин, стій, брав) не мають чистої основи, бо це слова змінювані.
- •У словах з постфіксом основа слова розірвана:
- •§42. Історичні зміни в будові слова
- •§44. Способи творення слів
- •Цим способом творяться:
- •Абревіація
- •Способи утворення абревіатур:
- •§45. Схема словотвірного розбору слова
- •§46. Основні поняття граматики
- •§47. З історії походження граматичних термінів
- •Радість, родина, осінь, життя, син, сонце, казка, ім’я, вибори. Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для щастя, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі.
- •В. Сосюра.
- •Т. Шевченко.
- •§49. Іменник як частина мови
- •§50. Іменники — назви істот і неістот
- •§51. Іменники загальні та власні
- •§52. Іменники конкретні та абстрактні
- •§53. Збірні іменники
- •§54. Речовинні іменники Іменники, які позначають однорідну за своїм складом речовину з оз- 175
- •§55. Рід іменників
- •Барабанний дріб барабанная дробь холодний Сибір холодная Сибирь старий рукопис старая рукопись найвищий ступінь самая высокая степень
- •§56. Число іменників
- •§57. Відмінок іменників
- •§58. Відміни іменників
- •Відміна Іменники
- •§59. Перша відміна іменників
- •§60. Друга відміна іменників
- •Д. Степові (-у), командирові ( у), батькові (-у), Артемові (-у), вікну
- •М. (на, в, при) дощі, читачеві (-у), ліс.
- •Множина
- •Іменники середнього роду всіх трьох груп закінчуються на -а (-я): вікна, дзеркала, гілля, знаряддя.
- •Закінчення -има властиве іменникам:
- •Закінчення -а, -я
- •Закінчення -у, -ю
- •Родовий, давальний і місцевий відмінки однини мають однотипні
- •У багатьох словах відбувається чергування голосних о, е (у відкри- тих складах) з і (у закритих): якість — якості; ніжність — ніжності; річ — речі; піч — печі.
- •§62. Відмінювання іменників
- •§63. Невідмінювані іменники
- •Загальні та власні назви іншомовного походження з кінцевим:
- •§64. Відмінювання іменників, що мають форму прикметників
- •§65.Творення та відмінювання імен по батькові, прізвищ та географічних назв
- •Аллу Андріївну (Вікторівну )
- •Аллою Андріївною (Вікторівною) Ігорем Васильовичем (Віталійовичем) м. {не) Аллі Андріївні (Вікторівні)
- •§66. Способи творення іменників
- •§67. Правопис іменникових суфіксів Орфограма и Суфікси -ник, -івник, -чик, -щик
- •Орфограма и Суфікси -ик, -чик, -ичк, -ичок
- •§68. Правопис складних іменників
- •§69. Прикметник як частина мови
- •Відносні прикметники не мають антонімічних пар, не можуть сполучатися з прислівниками, від них не утворюються іменники з абстрактним значенням.
- •Усі відносні прикметники похідні. Найчастіше вони утворюються від іменників:
- •§71. Проміжні розряди прикметників за значенням
- •Чергування
- •§73. Повні і короткі форми прикметників
- •§74. Відмінювання прикметників
- •У прикметниках м’якої групи в непрямих відмінках (крім знахіД'
- •§75. Способи творення прикметників
- •§76. Перехід прикметників в іменники
- •§77. Правопис прикметникових суфіксів
- •С належать до кореня слова.
- •При творенні відносних прикметників за допомогою суфікса -ськ (ий) відбувається чергування приголосних:
- •У суфіксах деяких прикметників старослов’янського походження пишемо дві літери н-:
- •Для вияву неповної ознаки в прикметниках уживаються суфікси -уват-, -юват-:
- •У словах іншомовного походження після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш,
- •§78. Правопис складних прикметників
- •§79. Морфологічний розбір прикметника
- •§80. Займенник як частина мови
- •§81. Розряди займенників за значенням
- •§82. Особові займенники
- •У непрямих відмінках особові займенники змінюють основу (явище суплетивізму):
- •Зворотний займенник часто входить до фразеологічних зворотів: сам по собі, пересилювати себе, взяти себе в руки, мотати собі на вус, землі під собою не чути тощо.
- •§84. Присвійні, вказівні та означальні займенники
- •1.3А зразком займенників мій (моя моє, мої) відмінюються займенники твій, свій.
- •Займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи (зелений), їхній — м’якої (синій).
- •Означальні займенники весь {увесь), вся, всі відмінюються як прикметники м’якої групи.
- •Усі інші займенники відмінюються за зразком прикметників твердої групи.
- •§85. Питальні та відносні займенники
- •§86. Неозначені та
- •§87. Морфологічний розбір займенника
- •§88. Числівник як частина мови
- •Кількісні числівники змінюються за відмінками (три спортсмени, трьох спортсменів, трьом спорт-
- •Кількісні числівники можуть виступати в ролі різних членів речення:
- •Порядкові числівники, як правило, виступають у реченні:
- •Земле вічна, ти — одна на світі (є.Маланюк).
- •§89. Розряди числівників за значенням
- •Числівники Прислівники
- •0. Двома тисячами п’ятьмастами п'ятдесятьма (п’ятдесятьома) сьома (сімома), м. (на) двох тисячах п'ятистах п'ятдесяти (п’ятдесятьох) семи (сімох).
- •Дев'ятим, дев’ятою, дев’ятим, дев’ятими, двадцять дев'ятим м, (на) дев'ятому (дев'ятім), дев’ятій, дев’ятому (дев'ятім), дев’ятих, двадцять дев'ятому (дев’ятім).
- •§92. Зв язок числівників з іменниками
- •§93. Правопис числівників
- •§94. Морфологічний розбір числівника
- •§95. Дієслово як частина мови
- •Боже! Без меж милосердя Твоє!
- •Правда, о Боже, на світі ще є...
- •§96. Неозначена форма дієслова (інфінітив)
- •Інфінітив утворюється за допомогою формотворчого суфікса -ти: Плакати, сміятися, любити, Обіймати думами світи, Перелити душу свою в діти
- •Роботящим рукам перелоги орать, Думать, сіять, не ждать
- •Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать
- •§97. Дві основи дієслова
- •§98. Перехідні та неперехідні дієслова
- •§99. Види дієслів
- •§100. Способи дієслів
- •I чужому научайтесь,
- •А ос. Сиди, стань, сидіть, станьте,
- •А ос. Одн. -и (скажи, зітри, винеси) або нульового закінчення (ночуй, святкуй, сип, ріж)’,
- •§101. Часи дієслів
- •В окремих дієсловах чоловічого роду суфікс -в- зникає:
- •§102. Особа, рід і число дієслова
- •§103. Дієвідмінювання дієслів
- •Множина 1 -а пишемо, читаємо лежимо,сП10...
- •У дієсловах з кінцевим губним основи (б, п, в, м, ф) у 1-ій особі однини та 3-ій особі множини з’являється л :
- •Чергування голосних о — а, е — і,е
- •Суфікс основи інфінітива -ува- ( юва-) в особових формах теперішнього часу втрачає -ва: сумувати — сумую, сумуєш, сумує.
- •Проста складена складна однина
- •§104. Архаїчні дієслова
- •А їм, дам, їмо, дамо, доповім доповімо
- •А їси, даси, їсте, дасте, доповіси доповісте
- •Дієслова на -вісти без префікса Не вживаються.
- •У сучасній мові форми доповідять розповідять уживають рідко. Частіше використовують описові форми: дадуть відповідь, зроблять доповідь, розкажуть.
- •§105. Зворотні дієслова
- •§106. Безособові дієслова
- •1. Безособові дієслова не треба плутати з незмінюваними безособовими формами на -но, -то, утвореними від дієприкметників: зроблений — зроблено, пошитий — пошито. Засіяний — засіяно.
- •Деякі дієслова в одному значенні мають граматичні форми (є особовими), а в іншому ' безособовими.
- •§107. Способи творення дієслів
- •§108. Правопис дієслівних суфіксів
- •Суфікс -ува- ( юва ) пишемо в дієсловах:
- •У суфіксі -овува- перший голосний завжди наголошений: завойовувати — завойовування, завойовуваний;
- •§109. Дієприкметник як форма дієслова
- •Як не любити любов’ю
- •Мудрістю сповнених книг!
- •Активні дієприкметники тепері® нього часу в сучасній українськ11
- •Активних дієприкметників минулого часу із суфіксами -ш(ий), -виі(ий) в українській мові немає. Натомість в українській мові використовуються інші засоби, зокрема підрядні речення:
- •У суфіксах пасивних дієприкметників завжди пишемо одну букву н: осяяний, загартований, запрошений, змащений, загороджений.
- •Дві букви -нн- пишемо в прикметниках дієприкметникового походження, коли на суфікс падає наголос:
- •У прикметниках наголошується суфікс, у дієприкметниках — корінь: варений — варений; печений — печений; учений — учений; невпізнанний — невпізнаний; незрівнянний — незрівняний.
- •Завжди переходять у прикметники пасивні дієприкметники минулого часу, вжиті без залежних слів у переносному значенні: налякані (неспокійні) очі, але налякані (трагічними подіями) люди;
- •Прикметники не керують іменниками й не можуть мати пояснюваних слів:
- •Дієприкметники, що перейшли в прикметники, втрачають дієслівні суфікси:
- •Крім того, варто пам’ятати:
- •§110. Дієприслівник як форма дієслова
- •У дієприслівниках недоконаного виду в суфіксі завжди пишемо и ( учи, -ючи, -ачи, -ячи), на відміну від дієприкметників, які мають закінчення називного відмінка множини —і:
- •Частку не з дієприслівниками завжди пишемо окремо, крім тих, що без не не вживаються (як і дієслова): нехтуючи, ненавидячи, нездужаючи, неволячи;
- •§111. Прислівник як частина мови
- •§112. Розряди прислівників за значенням
- •Не треба думати мізерно. Безсмертя є ще де-не-де.
- •І миті жодної не можна повернути, Щоб заново, по-іншому прожить.
- •Сюди належить найпоширеніша в мові група прислівників на -о, зрідка
- •§113. Ступені порівняння якісних прислівників
- •І вищий ступінь прикметників, і м8є дві форми: просту й складену. Проста форма твориться:
- •§114. Творення прислівників
- •До вторинних належать прислівники, що утворилися від інших повнозначних слів, і тому за морфологічною будовою вони не однакові. Прислівники, утворені від прикметників:
- •За допомогою суфіксів -о, -е: тихий — тихо, ніжний — ніжно, старанний — старанно, гарячий
- •Префіксально-суфіксальним способом:
- •Основоскладання (основи двох іменників, прикметника та іменника, займенника та іменника): силоміць, босоніж, праворуч, само- Щжки.
- •Злиття словосполучень в одне слово (лексико-синтаксичний спосіб): мимоволі, горілиць, запанібрата, нашвидкуруч, привселюдно, стрімголов, натщесерце, споконвіку.
- •§115. Перехід інших частин мови в прислівник
- •У ряді випадків процес переходу вже завершився, і тепер ці слова вживаються тільки як прислівники: уліво, допізна, улітку, навкіс, праворуч, попідтинню, крадькома.
- •§116. Безособово-предикативні прислівники Безособові-предикативні
- •Що порошинкою пролине і зникне в прірві забуття, Лишивши жаль і каяття.
- •§117. Правопис прислівників Пишемо разом
- •Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо.
- •Сполучники, що мають значення прислівника й складаються з кількох іменників та одного чи двох прийменників (або без них), а повторюване змінне слово стоїть у різних відмінках:
- •§118. Прийменник
- •Групи прийменників забудовою
- •Прийменники вживаються при іменниках, займенниках та всіх субстантивованих частинах мови в непрямих відмінках.
- •Місцевий відмінок завжди вживається з прийменником. Інші відмінки можуть бути як з прийменниками, так і без них.
- •Прийменники можуть вживатисяз формою одного, двох (за, на, над, по, перед, об, понад, поміж) і трьох (між, поміж, проміж, в (у), за, з) відмінків.
- •Прийменники зі (зо), наді (надо), піді (підо), переді (передо), уві, у в при іменниках та займенниках не переходять у префікси. Вони пишуться окремо:
- •Прийменник відноситься до іменника або особового займенника. Якщо ж він поєднується з іншою частиною мови, то стає префіксом:
- •Прийменники як службову части ну мови з повнозначними словам пишемо окремо:
- •Складні похідні прийменники, утворені від іменників та прийменників і прислівників з прийменниками, пишемо окремо:
- •Іноді для милозвучності мовлення до прийменників, що закінчуються на приголосний, додаються голосні і або о:
- •3 Формою якого відмінка вжито в Реченні.
- •§119. Сполучник як частина мови
- •Якщо не можеш бути вічно юним, То змолоду не будь старим бодай!
- •В. Сосюра.
- •10 Зрозумів би. Пояснити?
- •§120. Частка
- •Частки, що вказують на модальні відтінки
- •Частки де-, аби-, -сь, чи-, що-, як-, ні-, ані-, чим-:
- •Словотворчі частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна-: будь-хто, будь-як, що-небудь, де- небудь, коли-небудь, казна-який, казна-скільки, хтозна-коли, хтозна-де, бозна-де.
- •Якщо частка таки стоїть перед сло- вомі яке підсилює, то її пишемо окремо: таки зробив своє, таки повернувся, таки написав роботу, таки зекономив.
- •Іменниками, прикметниками, прислівниками, коли слово без не не вживається:
- •У дієсловах:
- •У складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість у неповній мірі:
- •Усіма формами дієслів (крім дієприкметників та тих, що без не не вживаються):
- •Дієприкметниками:
- •§121. Вигук як особлива частина мови
- •§122. Класифікація вигуків
- •§123. Правопис вигуків
- •Синтаксис. Пунктуація
- •§124. Основні поняття синтаксису
- •§125. Основні поняття пунктуації
- •§126. Граматична будова слово сполучення і його значення
- •Наскільки? якою мірою?
- •' Дія та її спосіб: як?
- •§127. Класифікація словосполучень
- •Фразеологізми: _ " . Байдики бити, дати березовоі танцювати під чужу дудку, сім пЯ ниць на тиждень.
- •Однорідні члени речення (сурядний зв’язок): день і ніч; добрий і чесний; я або ти; не свобода, а рабство; вітряно й холодно; ні ми, ні вони.
- •§128. Типи підрядного зв’язку в словосполученнях
- •§129. Синтаксичний розбір словосполучення
- •Речення має смислову й інтонаційну завершеність. Змістова закінченість в усному мовленні передбачає інтонаційне оформлення, яке робить речення цілісним для
- •3. Речення має певну граматичну організацію: будову і граматичне вираження членів речення.
- •У простих реченнях:
- •§130. Типи речень
- •І найвища, по-моєму, краса — Ие краса вірності (о. Гончар).
- •В бентежнім серці буде битись Повік нескінчена весна.
- •Є. Плужник.
- •§131. Речення за метою повідомлення
- •Питальне речення містить у собі якесь запитання, покликане отримати інформацію, про щось дізнатися: Ліси мої, хто вас убереже?
- •§132. Речення за емоційним забарвленням
- •Яка між нами райдуга стояла! Яка між нами прірва пролягла!
- •Наявність окличних часток вигу- кового, займенникового, прислівникового походження:
- •§133. Речення за будовою: дво- і складні та односкладні
- •Вірю в пам’ять і серце людське.
- •Речення, у яких головний член співвідноситься з підметом (називні речення);
- •Речення, у яких головний член співвідноситься з присудком (особові та безособові речення). До цієї групи належать:
- •Називними (або номінативними) називають такі односкладні речення,
- •Вказівні з частками ось, он, от:
- •Емоційно-оцінні зі словами який (яка, яке, які), такий (така, таке, такі), що за, ну й та окличною інтонацією:
- •Власні назви книжок, журналів, організацій, установ, заголовків тощо: «Тіні забутих предків» (м. Коцюбинський ).
- •§134. Повні і неповні речення Повними є речення, у яких ная0і) всі необхідні для цього структур0 типу члени речення. Наприклад- Бо нива це — моя! Тут я почН
- •Бо кращий урожай не жде м*не
- •У складних реченнях для:
- •Вгорі ліси сріблясто-сині, Внизу розлив молочних нив.
- •Над Києвом — золотий гомін, і голуби, і сонце! (п. Тичина). Васильки у полі, васильки у
- •Чорний колір — колір зради, а червоний — то любов (н. Лівиць- ка-Холодна ).
- •Збагне біла заздрість біль наших утрат і втішить в годину біди. А чорна — прийде, обійме, як брат, але порадіє завжди (аДемиденко).
- •Знаєте, сонце вміє жити: ранком воно веселе, вдень — працьовите, увечері — задумливе, коли за обрій відходить (м. Хвильовий);
- •§135. Слова-речення
- •§136. Підмет та способи його вираження
- •§137. Присудок та способи його вираження
- •При іменниках у називному відмінку можуть уживатися частки це, то, ось, які теж входять до складу присудка:
- •Іменна частина складеного присудка може включати порівняльні сполучники як, ніби, мов, наче, начебто, нібито та ін.:
- •Родити перестане. Д. Павличко.
- •§138. Тире між підметом і присудком
- •§139. Другорядні члени речення
- •Малишко. Чим довше десь я мандрував Країнами далекими,
- •Грінчак.
- •Вигаптуй на небі райдугу-
- •Плавати до щастя білими
- •Характеристику особи:
- •Родову назву при видовій: Дунай-ріка, Українамати, Сапун- гора.
- •Видову назву при родовій:
- •Якісну характеристику особи чи предмета:
- •Ми не повинні загинуть обоє.
- •З двох іменників — власного імені людини й загальної назви — прикладкою є загальна назва: поетеса Леся Українка, композитор Микола Лисенко, драматирг Іван Тобілевич, гетьман Іван Мазепа.
- •Якщо ж власна назва не є ім’ям людини, то вона виступає прикладкою:
- •Власні імена (прізвища, імена, імена по батькові) є прикладками, якщо вони уточнюють загальну назву:
- •За прикладку не треба вважати:
- •Прикладки — назви газет, журналів, творів мистецтва:
- •Прикладки — назви спортивних товариств, клубів, команд: футбольна команда «Динамо», спортивне товариство «Буревісник».
- •Прикладки — назви пароплавів, поїздів-експресів:
- •Діла, і думи, й чесні мозолі.
- •Орлині крила маєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті
- •В землі віки лежала мова і врешті вибилась на світ (Олександр Олесь). Ми і на білий світ рвемося
- •§140. Порядок слів у реченні
- •Синтаксичну:
- •§141. Однорідні члени речення
- •Споконвіку цю землю
- •Білу хату, червону калину,
- •І джерельні криниці — такі
- •1.Підмети:
- •Присудки:
- •5.Обставини всіх видів:
- •Непоширені:
- •Поширені (мають при собі залежні слова):
- •1.3А допомогою сполучників сурядності:
- •Тільки за допомогою інтонації (безсполучниковий зв’язок):
- •Обома цими способами (мішаним: сполучниковим і безсполучниковим зв’язками):
- •Не Лев, а Діва — наш відвічний
- •Якщо частина однорідних членів речення з’єднана сполучниками, а частина — безсполучниково, то ко му ставимо між усіма однорідним15 членами речення:
- •А нашу долю творять наші справи. Не тільки день, а й кожна
- •Якщо однорідні члени з’єднані приєднувальними сполучниками і,
- •Між двома дієсловами в однаковій граматичній формі, що вказують на рух і його мету:
- •Між двома словами, з’єднаними повторюваними сполучниками і або ні, якщо вони утворюють єдиний усталений вислів:
- •Ус перед перед однорідними членами речення:
- •1.Означення, що характеризують предмет з одного боку (кольору, розміру, якості, смаку, температури) і між ними можна вставити сполучник і:
- •Означення, що вказують на споріднені ознаки одного предмета або автор їх об’єднує своєю оцінкою (позитивною чи негативною); передаються інтонацією переліку:
- •Означення, якщо друге означення пояснює перше (між ними можна вставити слова тобто, а саме): Візьми іншу, білу сорочку (замість цієї, що не біла).
- •Означення, що стоять поруч — перше непоширене (прикметник), друге поширене (дієприкметниковий зворот):
- •Як правило, однорідними є узгоджене і неузгоджене означення:
- •§142. Відокремлені члени речення
- •1 Якщо вони виражені дієприкметниковим або прикметниковим зворотами і стоять після означуваного слова:
- •Якщо вони відділені від означуваного слова іншими членами речення: Срібним маревом повиті,
- •Два або кілька непоширених означень після означуваного слова, якщо перед ним уже є узгоджене означення:
- •Ось сонце міри — з віжками
- •Шукайте цензора в собі. Він там живе, дрімучий,
- •Змиті дошем. Яскраво зеленіли хліба.
- •Змиті дошем. Хліба відразу зазеленіли.
- •Якщо «замість» можна замінити прийменником «за» або «взамін».
- •Якщо поширена прикладка стоїть після іменника, до якого вона відноситься: Час, великий диригент, перегортає ноти на пюпітрі (л. Костенко). Фантазіє, богине легкокрила,
- •Якщо прикладка — власна назва
- •Якщо прикладка стосується пропущеного в реченні іменника:
- •Якщо поширена прикладка має у своєму складі розділові знаки: Там, по тому боці, були хащі кущів
- •Якщо треба підкреслити самостійність прикладки (частіше в кінці речення):
- •І. Жиленко.
- •Т. Шевченко.
- •§143. Уточнювальні члени речення
- •§144. Звертання
- •П. Воронько.
- •В. Сосюра.
- •Ви. Куди їдете? Гей ти, куди лізеші
- •Звертання, що стоїть на початку речення, виділяється комою:
- •Якщо звертання вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставимо знак оклику. Наступне слово пишемо з великої літери (зрідка з малої).
- •Звертання, що стоїть у середині речення, виділяється комами:
- •О у країно! Хай нас людство
- •§145. Вставні слова, словосполучення і речення
- •Лише вставними (тобто завжди виділяються комами) бувають слова:
- •Ніколи не бувають вставними і не виділяються комами:
- •Комою не відокремлюються вставні слова, що стоять на початку або в кінці відокремленого звороту: Студентка, очевидно знаючи відповідь на білет, перестала хвилюватися.
- •Слова проте, однак, одначе бувають вставними тільки в середині речення:
- •6 Часом після переліку однорідних членів речення може стояти вставне слово, яке передує узагальнювально- му. Тоді перед вставним словом ставиться тире, а після нього — кома:
- •§146. Класифікація складних речень
- •1.Складносурядні — у яких синтаксично рівноправні частини поєднані сполучниками сурядності: Усе іде, але не все минає Над берегами вічної ріки.
- •Складнопідрядні — у яких нерівноправні частини поєднані сполучниками підрядності або сполучними словами:
- •§147. Складносурядні речення
- •(Ані...Ані) тощо.
- •Не лише... А й, не тільки... А й, не стільки... Скільки, хоча й... Але.
- •Це лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів (о. Довженко). Предикативні частини складносурядних речень з приєднувальними відношеннями нерівноправні.
- •Та й, ще й, також, причому, притому, при цьому:
- •Щоб відрізнити ці речення, треба насамперед
- •Перед усіма сполучниками сурядності — як одиничними, так і повторюваними:
- •Якщо обидві частини складносурядного речення питальні, окличні або спонукальні:
- •Е речення узагальнено-особове,
- •Т. Шевченко.
- •Сосюра.
- •§148. Складнопідрядні речення
- •Такий — який, так — як, там — де, тоді — коли, той — хто тощо: Коли німують живі людські
- •Складнопідрядні речення з підрядними означальними (власне-означа- льні і займенниково-означальні).
- •Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними.
- •Складнопідрядні речення з підряд.
- •Що далі йшли, то все частіше
- •А тепер у серці щось тремтить
- •Як тремтить на сонці гілка
- •З те. Олександра Олеся.
- •Твій дух не став приниженим і
- •Треба йти, а треба йти Щосвятом і щобуднем.
- •Коли підрядне речення мети стоїть перед головним, то складені сполучники для того щоб, з тим щоб комою не розділяються:
- •Якщо сполучник так що членується, то змінюється значення підрядної частини:
- •Якщо перед сполучником чи сполучним словом стоять частки не або і:
- •Якщо підрядна частина складається тільки зі сполучника чи сполучного слова:
- •У фразеологічних зворотах з підрядним сполучником (вони не є складнопідрядним реченням):
- •§149. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •Горизонтальна схема речення така:
- •Складнопідрядні речення з однорідною супідрядністю
- •Хотіла б я піснею стати
- •Щоб вільно по світу літати ,
- •1 2 Не знаю я , що буде після нас ,
- •Супідрядне речення з супідрядністю і послідовною підрядністю.
- •Між однорідними підрядними реченнями, не з’єднаними сурядними сполучниками, ставимо кому:
- •Чи знаєш ти, світе, як сиво
- •Між однорідними підрядними реченнями, які з’єднані неповторюваними сполучниками сурядності (і, й, та, або, чи), коми не ставимо:
- •М.Драй-Хмара.
- •Перед повторюваним єднальним чи розділовим сполучником, Що з’єднує однорідні підрядні, кому ставимо за тими самими правилами, що й при однорідних членах речення:
- •Леся Українка.
- •Іноді між значно поширеними (ускладненими) підрядними частинами, не з’єднаними між собою сурядними сполучниками, може ставитися крапка з комою:
- •4.3 Метою інтонаційного і змістового виділення двох або кількох підрядних частин, що стоять перед головною, ставимо кому й тире (факультативний знак):
- •§ 150. Складні речення з сурядністю і підрядністю
- •Складне речення, у якому сурядним зв’язком поєднується просте й складнопідрядне речення:
- •Складне речення, у якому сурядним зв’язком поєднуються склад, нопідрядне й просте речення: Поки живий1, я хочу справді
- •Складне речення, у якому два чи кілька речень, з’єднаних сурядним зв’язком, мають спільне підрядне: Земле рідна! Мозок мій світліє1 і душа яснішою стає2, Як твої сподіванки і мрії
- •У життя вливаються моє .
- •§151. Складне безсполучникове речення
- •Одночасність дій, явищ:
- •2.Часова послідовність дій, явищ:
- •3.Зіставлення змісту одного речення зі змістом іншого або їх протиставлення:
- •Якщо друга частина пояснює зміст першої (можна вставити тобто, а саме):
- •Тобі твій корінь всохне.
- •§152. Багатокомпонентні речення з різними видами зв’язку
- •Складні речення із сурядним сполучниковим та безсполучниковим зв’язком: Можна знайти в природі
- •І така навкруги невимовна
- •Складне речення із безсполучниковим та сполучниковим підрядним зв’язком:
- •Складне речення із сполучниковими зв’язками сурядності й підрядності та безсполучниковим зв’язком:
- •Сам термін «період» походить від грецького реггойов, що означає «обід», «коло», «кружний шлях»: Якщо зібрати сльози матерів, Що пролились за дочок і синів, Які навік у битвах полягли,
- •§154. Пряма мова
- •Пряма мова — одне речення:
- •Пряма мова — кіЛЬка речень:
- •Я спитавсь колись у батька: «Ви скажіть мені, на щирість, що найтяжче ранить серце?» — і почув: «Несправедливість» (м. Нагнибіда).
- •§155. Непряма мова
- •У непрямій мові змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чуже висловлювання (займенники й дієслівні форми 1-ої та
- •У реченнях з непрямою мовою займенники й прислівники стають сполучними словами, а питальні частки — сполучниками:
- •Якщо пряма мова складається з кількох речень, то при заміні її непрямою утворюється багатокоМ' понентне складне речення:
- •Іноді речення з прямою мовою при заміні непрямою стає простим: «Спасибі тобі за красиву легенду», — сказав я дівчині (т.Масен- ко). — я подякував дівчині за красиву легенду.
- •§156. Діалог
- •Вони вдивлялися одне в одного широко розчиненими очима:
- •Було в матері сім дочок. Одного разу поїхала вона в гості. Повернулася додому аж через тиждень. Коли ввійшла до хати, дочки почали говорити, як вони скучили за нею.
- •§157. Синтаксичний розбір речення з прямою мовою
- •§158. Стилі мови. Типи і жанри мови
- •Ющук і. Рідна мова: Пробний піДру*1 ник для 8 кл. — Київ: Освіта, 1998-
- •§1. Українська міфологія
- •3.1. Нечуй-Левицький. Світогляд українського народу. — Київ, 1992.
- •В. Давидюк. Українська міфологічна легенда. — Львів, 1992.
- •§2. Календарно-обрядова творчість
- •У тебе вівси жеброванії, у тебе ячмені золотії,
- •§3. Родинно-обрядова творчість
- •§4. Малі жанри
- •§5. Казки
- •§6. Історична проза
- •§7. Героїчний ліро-епос
- •Запорожці в чистім полі,
- •§8. Народно-пісенна творчість
- •§9. Дитячий фольклор Колискові
- •§10. Культура Київської Русі
- •§11. Розвиток писемності та літератури
- •1076 Рр.) наголошує на тій користі, що її може принести читання творів: «Добро є, братіє, почитання книжне, паче всякому християнину: бла-
- •§12. Біблія: Книга книг і
- •Галілей...» ми чуємо голос Шевчен
- •§13. Літературна пам'ятка праслов’ян
- •5 См. Вони були нанизані на ремінець, тому справляли враження чогось цілісного, хоч і не зовсім зрозумілого.
- •§14. Літописання часів княжої Русі
- •8Ичем. Коротко книгу називають «Синопсис» (від грецького synopsis
- •§15. Козацькі літописи
- •1 Він налічує чотири томи, °еР
- •Іван Вишенський
- •Полемічне письменство, «не куче з літературного погл
- •О щастя, світе наш красний!
- •1798 Року вийшли друком перші три частини «Енеїди» («піратське» видання м. Пурпури), повністю поема була надрукована 1842 року.
- •«Руська трійця»
- •1829 Року навчався у Львівській духовній
- •1837 Року з'явився альманах «Русалка Дністровая».
- •1 На особисте життя як автора, так і кожної людини.
- •1863, 1872, 1882 Рр. — три збірки байок Глібова.
- •1857 Року в Петербурзі за редакцією п. Ку- ліша вийшли «Народні оповідання» Марка Вовчка.
- •1846 Рр. П. Куліш написав роман «Чорна рада».
- •1860 Року впорядковує альманах «Хата»,
- •1862 Року вийшла друком його поетична збірка «Досвітки»; 1873 року — 3-томне дослідження «История воссоединения Руси».
- •Степан Руданський
- •Року збірка «Поезії Йосифа Федькови- ча» принесла авторові широке визнання.
- •§16. Соціальні та політичні чинники, що мали вплив на розвиток української літератури в пореформені часи
- •19 Лютого 1861 року Олександр II видав маніфест, який скасовував кріпосне право, але відміна кріпацтва вимагала проведення й інших реформ: земської, судової, освітньої, військової тощо.
- •§17. Розвиток української літератури в 70-90-х рр. XIX ст.
- •Тільки в єдності свого народу, що тривалий час служив «Москві і ляхові», зможе воскреснути Україна: Гей, уставаймо, єднаймося, Українські люди!
- •0Ї захоплюється її красою, проте, „ і в народній традиції, протистав*
- •Я є мужик, пролог, не епілог.
- •Та Роксана кохає іншого — генерала Птоломея, йому вона віддаровує |
- •Року п. Грабовського етапом відправили до Східного Сибіру. Тоді ж відбулося знайомство з Надією Сигидою.
- •1890 Року у львівському журналі «Зоря» вперше вийшли друком поезії Павла Грабовського. У цьому ж році він написав нарис «Надія Костева Сигида».
- •Грудня 1902 року Павло Грабовський помер. Поховали його в Тобольську, поруч із могилами декабристів.
- •§18. Передумови оновлення українського мистецтва
- •§19. Різноманітність стильових течій і напрямів
- •Борис Грінченко
- •1894 Року Грінченко переїхав до Чернігова. Працював діловодом у земстві, разом з дружиною упорядковував музей української старовини поміщика й мецената в. Тарновського.
- •Я боровся, шукав ідеал а,
- •Снувальному висновку.
- •Знов молодість не буде...
- •... Хмарна ніч проплаче аж до
- •Сси песимістичним, але ж браму до
- •Серпня 1932 року смерть обірвала життя с. Васильченка. Похований письменник у Києві на Байковому цвинтарі.
- •Червня 1911 року Архипа Тесленка не стало. Поховали його на цвинтарі в рідному селі.
- •Року веде переговори з більшовицькими лідерами, намагаючись переконати керівни
- •4Дерзання», «Кверо-футуризм». У 1919 році він створює осередок «Фламінго», який випускав «Універсальний журнал» (відомий як «уж»).
- •22 Вересня 1941 року Олена Теліга з чоловіком прибула до Рівного, потім переїхала до Києва. Очолила Спілку письменників, стала редагувати тижневик «Литаври».
- •Лютого 1942 року о. Телігу разом з іншими письменниками гестапівці заарештували в приміщенні Спілки письменників.
- •Блока, м. Тихонова, м. Ушакова, я. Купали, я. Коласа, о. Ованесяна, 0. Туманяна, а. Ако- пяна, і. Чавчавадзе, а. Церетелі та ін.
- •Усе міняється, оновлюється,
- •...Ти славно вік свій одробив.
- •Ліричний герой настільки романтизує своє почуття, що йому здається — воно єдине за всю історію людства. Він уважає: таке кохання, як у нього та його дівчини, приходить раз на тисячу років.
- •24 Липня 1964 року після тяжкої хвороби і Рильський помер.
- •Році й окремими виданнями побачила світ у 1924 і 1925 рр.
- •1965 Року — побачила світ збірка есе «Вершник неба».
- •1981 Року написано монументальний роман у віршах «Свідок для сонця шестикрилих», який становить чотири томи. У 1986 році за цей твір в. Барка одержав премію фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів.
- •1988 Року створив поему «Судний степ» до тисячоліття прийняття християнства в Україні.
- •1914 Року переїздить до Житомира, де пише кілька п’єс. У Житомирі письменник зустрічає революцію, проходить через буремні випробування громадянської війни.
- •16 Лютого 1968 року письменник помер від серцевого нападу у своєму самотньому помешканні в Нью-Йорку.
- •Іван Багряний
- •§20. Творчість «шістдесятників»
- •За звичаєм, годилося б поховати матір біля «отчої могили». Але батько загинув на війні, про нього нагадує Тільки прізвище на братській
- •Гмрв 19(3 року.
- •Події відбуваються в селищі Зачіплянці, де живуть металурги, |
- •27 Вересня 1983 року Михайло Стельмах помер у Києві. Похований на Байковому цвинтарі.
- •§21.Творчий доробок письменників, які прийшли в українську літературу в 70-х рр. XX ст.
- •§22.Творчий доробок письменників, які прийшли в українську літературу у 80-х рр. XX ст.
- •У оповіданні «Твоя товаришка лисиця», яке, на перший погляд, |
- •§23. Творчий доробок письменників, які прийшли в українську літературу в 90-х рр. XX ст.
- •§24. Огляд розвитку літературних напрямів
- •§25. Роди та жанри літературних творів
- •Ст. Вважають епохою розвитку роману. Клаеична спадщина світо-
- •Ст. Провідне місце в ній посідають пісні «Віють вітри» і. Котляревського, «Дивлюсь я на небо»
- •§26. Аналіз літературного твору
- •§27. Тропи (художні засоби)
- •У мужички — руки чорні, в пані — рученька тендітна.
- •§28. Віршування, або версифікація
- •Київ: Знання України, 1993.
- •Новий довідник Українська мова Українська література
- •Відповідальні редактори н. Крупчан (українська мова)
Народився
Юрій
Федькович 8 серпня 1834 оКу
в гірському селі Сторонець-Путилів на
Бу- совині у сім'ї управителя поміщицьких
маєтків. У
1848
рр. навчався в Чернівецькій нижчій
реальній
школі.
у
1848-1851 рр. через переслідування
австрійською
владою
його старшого брата за участь
у
загоні Лук’яна Кобилиці покидає рідний
край і подається на заробітки в Молдову.
У 1852-1863 рр. підтиском батька йде на
військову
службу
в австрійську армію. Під час боїв в
Італії
1859
році написав перший український вірш
«Нічліг». Пережите в війську стало
згодом значущим
художнім
матеріалом; «болі, тугу, надії й
розчарування рекрутського та вояцького
життя оспівував він так, як ніхто інший»
(І. Франко).
Помер
Юрій Федькович 11 січня 1888 року в
Чернівцях, там і похований.
Поет,
прозаїк, драматург і перекладач Юрій
Федькович розпочав літературну
історію живого українського слова в
буковинському краї. Вихований
фольклорним світом гуцульського
села, він формував свої естетичні смаки
й на благодатному матеріалі
західноєвропейської літературної
класики.
«Буковинським
соловійком» або «Буковинським Кобзарем»
народ назвав Юрія Федьковича. Понад
400 поезій, співанок, балад, дум і поем —
такий його поетичний доробок. Проза
Юрія Федьковича — понад 60 повістей,
оповідань та новел — панорама
Буковини. А ще він писав казки, п’єси
та веселі повісті, анекдоти.
Нова
література
Здійснив
ряд переробок п’єс інших авторів,
переклав українською трагедії В.
Шекспіра «Гамлет»,
«Макбет», а
також драму Р. Готшаля «Мазепа».
Уклав «Буквар» та інші видання для
школи.
Поезія
Перші
українські твори Юрія Федьковича — це
ліричні вірші з жовнірського життя.
Основні мотиви
туга
за рідною домівкою, біль серця,
розлученого з коханою, жаль за марно
втраченими роками, жорстокість
офіцерства. Весь побут жовніра
(солдата) та пригоди військового життя
знайшли відгомін у його колоритних,
сумовитих малюнках: і тугу за рідним
краєм («Дезертир», «Рекрут», «Святий
вечір»), і тяжку службу («В арешті»),
і участь у баталіях («Товариші») та
смерть жовняра («Трупарня», «В церкві»)
— усе оспівав Федькович у м’яких та
ніжних тонах. Обставини військового
життя й психологія відірваної від
рідної сторони людини навівають
Федьковичеві такі поезії, як «Рекрут»,
«Святий вечір».
«Дезертир».
Повна трагізму оповідь про те, як
відгукнувся жовнір на вістку з дому.
Замислився він тяжко, прочитавши
«писаннячко дрібнесеньке» :
Ой,
ненечка старенькая Ми пише водно,
589
ЩНКІ
Року збірка «Поезії Йосифа Федькови- ча» принесла авторові широке визнання.
УКРАЇНСЬКА
ЛІТЕРА ТУРА
Що
там зима тяженькая,
А
їй студено:
Нема,
нема її кому Врубати дрівець,
Був
їй синок,
один в
дому
— Цісарський стрілець.
І
не витримало синівське серце:
І
схопився як поломінь, Полетів як птах.
А
вітер з ним не йде в догін,
Бо
годі му так;
Бо
він летить до матінки Старої домів,
Дрівець
їй врубатоньки,
Би
хатку нагрів.
«Пречиста
Діво, радуйся, Маріє». Поезія, вибудована
на контрасті прекрасної ясної природи
і кривди, яку творять люди людям на
цьому світі.
Заголовні
слова католицької молитви «Ave,
Maria» повторюються
на початку та в кінці кожної семирядко-
вої строфи і викликають почуття гіркої
іронії.
Ось
розстрілюють молодого рекрута, он
сирота-дитина просить хліба, а господар
нацьковує на неї собак, он попідтинню
жебракує вдовиця-мати
такі
картини супроводжуються повтором
«Ave,
Maria». Душа
поета-
гуманіста, переповнена стражданням,
не може сприймати радощі світу: Пречиста
Діво, радуйся, Маріє, Бо я не можу... Вшак
я маю
Душу,
590
І
чути мушу, і дивити мушу,
Що
тут на світі, ах тутки ся діє. У
громадянській ліриці Ю. Федь- ковича
відчутні ідеї народного повстання.
Опришки, Олекса Довбущ Лук’ян Кобилиця
оспівані в багатьох творах письменника.
Вони в поезії Федьковича, як Шевченкові
гайдамаки, — не розбійники, а месники
за кривди народні:
Кара
тиранам, кара їм, кара,
Що
місто пива кров нашу п’ють. Гостри ніж!
Ріж
ката, ріж!
Шевченкові
мотиви відгукуються в поезії Юрія
Федьковича, і Кобзарю присвячено не
одну поезію.
Вірш
«Нива» є роздумом поета про поетичну
творчість, осмисленням поезії
Буковини й власного доробку.
У
патріотичному дусі автор розробив
біблійну притчу про сіяча:
...
Зорю свою Буковину,
Як
наш Тарас, як мій тато Научив мене орати:
І
віру, любов, надію Буковинов скрізь
посію. Ідеалістично-романтичними
уявленнями сповнене бажання
Федьковича бачити українську пісню,
зокрема власну, натхненну духом
«Кобзаря», пригорнутою кожним серцем.
їй під силу, вважає він, осушити криваві
сльози народу, гнобленого на рідній
землі, довести світові обдаро* ваність
українців.
Нова
література
зова
спадщина Федьковича під- Щ
жовнірську тему
— «Штефан ^ «Капітан»,
«Сафат Зінич», ^ як рідні
брати».
Одна з тема неЩасливого
ко- ^
«• «Хто винен?»,
«Люба-згуба»,
;'ое
не навчити...»
Усі
ЦІ твори об’єднує психологізм, „цбоке
проникнення у внутрішній [віт героїв,
гуманізм, прагнення до
ЮДІ- „
♦Люба-згуба».
Одне з наиколо-
рд^тиу оповідань про велике кохання братів Ілаша та Василя до Ки- лини. Її серце обрало Ілаша. Тоді Василь, що вважає себе скривдженим, у день весілля вбиває себе й брата.
«Три як рідні брати». Єдиний оптимістичний прозовий твір Ю. Федьковича. Дружба, взаємовиручка, благородні порухи серця допомагають людям різних національностей: українцю, німцю, словаку залишитися людьми й уникнути трагедії. Словак капрал Бал зголосився ще рік відслужити за те, щоб Іван Шовканюк зміг поїхати у відпустку допомогти сім’ї в Німець жандарм Тайвер рятує Йвана від загибелі в снігах і подаль- солдатської неволі. Приятель %мНестперюк працює за нього неду- 180Г0, Згодом усі стали залагоджуваної справи гуртом, як рідні брати. ^Морально-етичний ідеал «полюби ^^ИЬого» служить перемозі добра
Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]