^4

УКРАЇНСЬКА МОВА

Лук’янович, Лук'яненко, Лук’ян- чук, Лук’янець, Лук’яниця.

У словах іншомовного походження:

1. Після:

• губних б, п, м, в, ф;

• шиплячих ж, ч, ш;

• задньоязикових к, х;

• гортанного г

перед я, ю, е, ї (якщо у вимові чується звук [;']):

комп’ютер, прем’єр, миш’як, п’єдестал, інтерв’ю, Руж’є, Х’юс- тон, Монтеск’є.

2. Після р у кінці складу: інтер’єр, бар’єр, кар’єра, Фур’є.

3. Після префіксів, що закінчуються на приголосний:

ад’ютант, кон’юнктура, ін’єкція, кон’юнктивіт.

4. Після скороченої частки де- (д’) та частки о у прізвищах:

О’КейсІ, О’Генрі, Жанна Д’Арк, Д’Артаньян.

Апостроф не ставимо:

В українських словах:

1. Після губних б, п, м, в, ф, якщо пе­ред ними стоїть приголосний (крім р), що належить до кореня слова: свято, мавпячий, духмяний, різд­вяний, тьмяний, різьбяр, медвя­ний, рутвяний, дзвякнути, але:

арф’яр, черв’як, верб’я, верф'ю; підв’язати, зв’язок, розм’якнути, розп’ясти.

2. Після р на початку складу, якщо йотовані позначають його м’якість [Р*]:

зоря, рясний, рядок, крючок, гаря­чий, порятунок, бряжчати.

3. Перед буквосполученням йо: серйозний, курйозний; Воробйов, Муравйов, Соловйов.

У словах іншомовного походження:

1. Після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х перед я, /о, є, що позначають м’якість (пом’якшення) попе­реднього приголосного: бюджет, бюро, бювет, гравюра, ко­мюніке, пюре, кювет, фюзеляж, Барбюс, Мюнхен.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ] В'ячеслав, Вяземський, В’яльцева, Румянце­ва, Прокоф’єв, Стеф'юк, але:

Рєпін, Рязань, Брюссель.

В'ячеслав

зв’язковий

торф'яний

пів'ями

бур’ян

сузір'я

солов’ї

інтерв'ю

ПОРІВНЯЙТЕ!

Святослав

святковий

духмяний

пів-Ялти

буряк

серйозний

Соловйов

гравюра

§18. Вживання м якого знака

М’який знак (знак м’якшення) ь — єдина буква в українському алфавіті, яка самостійно не познпчає звука, а

68

Я

У словах іншомовного походження:

1. Після д, т, з, с, ц, л, к перед я, ю,є, ї (що позначають два звуки) та йо при роздільній вимові: конферансьє, портьєра, віньєтка, альянс, ательє, барельєф, бра­коньєр, Ньютон, медальйон, міль­йон, компаньйон, більярд, але:

мадяр, нюанс, резюме, ілюзія.

2. Відповідно до вимови після л перед приголосним та в кінці слів: фільм, магістраль, Рафаель, але:

меморіал, бал, пенал, залп.

М’який знак не пишемо:

1. Після губних (б, п, м, в, ф), шипля­чих (ж, ч, ш, щ) приголосних: любов, степ, голуб, верф, сім, ніж, розкіш, облич, нехворощ.

2. Після р у кінці складу й слова: лікар, кобзар, секретар, зірка, чотирма, повірте, Харків,

але:

Горький (виняток).

3. Після м’яких приголосних (крім л) перед іншими м’якими приголос­ними:

пісня [п’існа], кузня [кузна], радість [рад'іст], український [україінскиї], але:

різьбяр — бо різьба, тьмяний — бо тьма.

70

4. Після н перед шиплячими Ж, Ч, ш, щ та суфіксами -ськ(ий ), -ств(о): менший, кінчик, інший, домен­щик, волинський, громадянство, але:

женьшень, Маньчжурія (винятки).

ПОРІВНЯЙТЕ!

Оболонь — оболонський Умань — Уманщина камінь — камінчик промінь — промінчик

5. Між подовженими м’якими приго­лосними:

колосся, узлісся, галуззя, Ілля, тінню, річчю, наллю.

6. Після ц у звуконаслідувальних словах (клац, бац) та в іменниках іншомовного походження: абзац, шприц, принц, матрац.

ПРОАНАЛІЗУЙТЕ! неньиі — матінці на вишеньці — на ялини¹ Поділ — подільський століть (від століття)

• сторіч (від сторіччя) Ірпінь — ірпінський різьблення — креслення Нью-Йоок — Нюрнберг барельєф — п'єдестал

§19. Буквосполучення йо, ьо

В українському алфавіті немає букви для позначення звукосполу чення [у] + [о], тому воно позначаєть­ся двома буквами — йо.

Пишемо йо:

1. На початку слова:

Йосип, йодистий, його, йогурт.

Ненаголошені голосні [е] та [и], що не перевіряються наголосом Пишемо [е]:

• Якщо при змінюванні неясний звук випадає:

травень — травня; вітер — вітру; палець — пальця; праведний — правда.

• Якщо при змінюванні неясний звук чергується з [і] у закритому складі:

восени — осінь; кореневий — корінь; лебединий — лебідь, але:

дитина — діти;

71

сидіти — сідати; злипатися — зліпитися, у яких [u] чергується з [»].

• У кореневому буквосполученні •ере-, -єле-і

шелест, черешня, берег, джерело, берем, ожеледь, мережа, пелена.

УВАГА!

Ка меж кореня і суфікса може бути бухаосполу- че^мя -ери-, -ели-:

rrefu-a (rep + ин -г а), меливо (мел + ив + о).

■■■ ■ tts ... — : ,L..ssr«", ■■■■■,■■■ za.;———■

Пишемо [u]:

• У кореневому буквосполученні -ри-, -ли- між приголосними:

бриніти, бриньчати (хоч бренька­ти), гриміти, дрижати, криниця, кришити, крихітний, тривати, тривога, триножити, глитати.

У деяких словах (переважно іншо­мовного походження) написання е — u не можна перевірити жодним спо­собом. їхній правопис треба запам’я­тати або ж звіряти за орфографічним словником.

ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ!

Слова з [е]:

Бензин, бетон, деталь, демократ, жетон, медаль, метро, левада, пенал, чемпіон.

Слова з [м]:

Кишеня, кипарис, лимон, лиман, пиріг, цибуля, шинеяо і шинеля, диригент, речитатив. Слова, що мають два варіанти написання: келих і келех, коригувати І корегувати.

РОЗРІЗНЯЙТЕ!

Слова, у яких написання е — и залежить від

лексичного значення:

клунок (від клин) і кленок (від клен),

диньки (від диня) і деньки (від день),

гриби (від гриб) і греби (від гребти),

кус Хрцстос і хрест,

християнин і хрестити,

християнство і хрещений,

християнський і хрещеник.

Ненаголошені голосні [о] та [у]

У сильній і слабкій позиції ці зву­ки вимовляються чітко. Наближення ненаголошеного [о] до [і/] найчастіше буває перед наголошеним складом з [у] або [і].

Способи перевірки:

• Поставити в сильну позицію — під наголос:

[.го»лубка] голубка, бо голуб [ро»зумниї] розумний, бо розум [ро*стут] ростуть, бо зрослий

• Змінити слово так, щоб у наступ­ному складі не було наголошеного у чи і:

[ко*жух] кожух, бо кожушина [зо*зул'а] зозуля, бо зозулястий [со»б’і ] собі, бо собою

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

Слова, що лишено з у:

буряк, ворушити, мармур, парубок, пурхати, яблуко, яблуня.