Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Новий довідник. Українська мова. Українська літ...docx
Скачиваний:
62
Добавлен:
29.09.2019
Размер:
3.06 Mб
Скачать

Фонетика. Графіка. Орфоепія

] — приголосний, шумний, глу­хий, передньоязиковий, африката, свистячий, м’який;

[і] — голосний, нелабіалізований, переднього ряду, високого підняття;

] — приголосний, сонорний, пе­редньоязиковий, щілинний, м’який. людське[лудс'ке ]

[л'] — приголосний, сонорний, пе­редньоязиковий, щілинний, м’який;

[у] — голосний, лабіалізований, заднього ряду, високого підняття, ненаголошений;

[д] — приголосний, шумний, дзвінкий, передньоязиковий, зімкнений, твердий;

[с ] — приголосний, шумний, глу­хий, передньоязиковий, щілинний, свистячий, м’який;

[тс] — приголосний, шумний, глухий, задньоязиковий, проривний, твердий;

[е] — голосний, нелабіалізований, переднього ряду, середнього піднят­тя, наголошений.

щастя — [шчас'т'а]

[ш] — приголосний, шумний, глу­хий, передньоязиковий, щілинний, шиплячий, твердий;

[ч] — приголосний, шумний, глу­хий, передньоязиковий, зімкнений, африката, шиплячий, твердий;

[а] — голосний, нелабіалізований, заднього ряду, низького підняття, наголошений;

[с] — приголосний, шумний, глу­хий, передньоязиковий, щілинний, свистячий, м’який;

[пі] — приголосний, шумний, глу­хий, передньоязиковий, зімкнений, м’який;

[а] — голосний, нелабіалізований, заднього ряду, низького підняття, ненаголошений. і-[і]

[ї] — голосний, нелабіалізований, переднього ряду, високого підняття, ненаголошений. воля[вола]

[в] — приголосний, сонорний, губний, щілинний, твердий;

[о] — голосний, лабіалізований, заднього ряду, середнього підняття, наголошений;

[л*] — приголосний, сонорний, пе­редньоязиковий, щілинний, м’який;

[а] — голосний, нелабіалізований, заднього ряду, низького підняття, ненаголошений.

§6. Наголос

Наголосом називають посилення голосу на одному із складів слова.

Голосний звук і склад, на який па­дає наголос, називають наголоше­ним, а всі інші звуки та склади — не- наголошеними.

Кожне повнозначне слово, що складається з двох і більше складів, має наголос. Службові ж частини мо­ви (прийменник, сполучник, частка), як правило, не наголошуються. При­єднуючись до попередніх або наступ-

45

УКРА ЇНСЬКА МОВА

них наголошених слів, вони утворю­ють т. зв. фонетичне слово: вчися ж, хай читає, він і вона. Більшість слів нашої мови має один наголос — основний. У склад­них і складноскорочених словах, крім основного, виділяють ще додат­ковий, або побічний наголос. Він по­значається спеціальним значком [а]: вищезгаданий, мимоволі, двадця­тип’ятитисячний.

УВАГА!

Складні слова, що пишуться через дефіс, мають лише основні наголоси:

історико-філологі чний, навчально-виховний, з діда-прадіда, батько-мати, не сьогодні- завтра, світло-зелено-жовтий.

Наголос буває:

  • словесний (у словах) — виділення од­ного зі складів слова за допомогою посилення голосу;

  • логічний (у реченні) — виділення посиленням голосу в реченні най­важливішого за змістом слова;

  • емфатичний (виразовий) — харак­теризує не смислове, а емоційне значення слова (наголос емоції).

Словесний наголос В українській мові словесний наго­лос динамічний, вільний і рухомий.

Наголос називають динамічним (силовим), бо наголошений склад звучить сильніше, виділяється біль­шою напруженістю артикуляції.

Український наголос кваліфі­кують як вільний (різномісцевий), бо він постійно не закріплений за пев­ним складом, як, скажімо, у фран­цузькій мові (наголос завжди на ос­танньому складі), чеській та естон­ській (на першому складі), польській (на передостанньому).

Отже, в одних словах він може бу­ти на першому складі (Сумщина, по­значка, високо, широко, глибоко), в інших — на другому (навчання, си­нонім, шофёр, індустрія, низький, ходжу, кошу, роблю, була, було, бу­ли), на третьому чи й на останньому (сантиметр, постамент, гастро­номія, некролог, чотирнадцять, бе­ремо, живемо, донести).

В українській мові наголос рухо­мий, тобто при змінюванні слів він може переходити з одного складу на інший: сестрасестроюсестри, садитисаджусадять.

Роль наголосу в слові Наголос:

  • Служить для розрізнення лексич­ного значення слів: атлас (збірник географічних чи історичних карт) — атлас (шовко­ва блискуча тканина); орган (частина організму) — орган (музичний інструмент); паша (трава на пасовищі) — паша (почесний титул);

Фонетика. Графіка. Орфоепія

приклад (зразок) — приклад (час­тина гвинтівки);

плачу (від плакати) — плачу (від платити).

  • Служить для розрізнення грама­тичних форм того самого слова: озера (Р. в. одн.) — озера (Н. в.

множ.)

пісні (Р. в. одн.) — пісні (Н. в. множ.)

насипати (док. вид дієслова) — насипати (недок. вид дієслова).

  • Служить для розрізнення різних гра­матичних форм різних частин мови:

дорога (що? імен.) — дорога (яка? прикм.)

батьків (кого? імен.) — батьків (чий? прикм.)

дзвони (що? імен.) — дзвони (нак. спосіб дієсл.)

Слід пам’ятати, що деякі слова ма­ють подвійний наголос. Орфоепічні норми допускають таке варіативне наголошення: помилка, апостроф, доповідач, також, завжди, мабуть, простий.

Примітка. Іноді акцентні варіанти вико­нують стилістичну функцію:

високо, глибоко — загальновживані, високо, глибоко — власне поетичні.

Фразовий наголос

Фразовий наголос існує тільки в реченні. Серед його різновидів — ло­гічний та емфатичний наголоси.

Логічний, або смисловий, наго­лос — це посилення голосу на одному із слів речення для того, щоб підкрес­лити його смислову роль, закценту- вати саме на ньому увагу:

Завтра ми підемо на прогулянку в ліс.

Завтра (а не через кілька днів чи місяців),

ми (а не хтось інший), підемо (а не поїдемо), на прогулянку (а не на роботу чи змагання),

в ліс (а не в степ чи в гори).

УВАГА!

Зі зміною місця логічного наголосу може зміню­ватися зміст повідомлення:

Ти краше вивчи вірш напам’ять.

Ти краще вивчи вірш напам'ять.

Емфатичний (від грецького е трНа- в/з — роз’яснення, вказівка, ви­разність) — це виділення важливої зі смислового погляду частини речен­ня (групи слів чи частини слова) у зв’язку з вираженням експресії мов­лення, емоційного стану мовця. Ем­фатичний наголос найчастіше вира­жається подовженням наголошеного голосного, а іноді й приголосного, а також своєрідною мелодикою:

Він з неї оче-е-ей не зводить. Розу-у-умний же ти! Схамені-і-іться ж!

Ви з-з-н-н-нали про це!

47

арахіс

каталог

партер

верба

кілометр

подруга

видання

квартал

предмет

вимова

корисний

приятель

вимога

котрий

псевдонім

випадок

кропива

ремінь

виразний

лапки

решето

вірші

легкий

різновид

вітчим

медикамент

рукопис

документ

металургія

терези

донька

монолог

товстий

дочка

наспіх

середина

дрова

ненавидіти

симетрія

жаданий

ненависть

статуя

живопис

новий

старанний

завдання

обіцянка

український

загадка

обруч

урочистий

заголовок

одинадцять

фартух

залоза

ознака

феномен

запитання

олень

цемент

ім’я

отаман

черговий