Задунайська січ (1775—1828)

1. Після ліквідації Запорозької Січі близько 5 тис. запо­рожців втекли в межі турецьких володінь та оселилися за Дунаєм.

2. Устрій Задунайської Січі був такий самий, як в Україні. Вона так само мала укріплення, церкву, 38 куренів.

3. На козацькій раді козаки обирали кошового отамана та старшину. їхніми заняттями були сільське господарство, рибальство, промисли; вони також розводили овець (коней і велику рогату худобу не розводили), освоїли виноградарство.

4. Тут не було кріпацтва і сюди тікали селяни-кріпаки з України. Козаків турки намагалися використати в боротьбі проти сербів, румунів, греків, болгар.

5. Під час російсько-турецької війни 1828—1829 pp. козаки Задунайської Січі з кошовим отаманом Й. Гладким пере­йшли на бік російської армії, допомогли їм переправитися на правий берег Дунаю і взяли участь у боротьбі проти Туреччини. За це турки жорстоко розправилися з тими ко­заками та їхніми сім'ями, які залишилися за Дунаєм.

6. Після російсько-турецької війни 1828-1829 pp. царський уряд поселив колишніх задунайських козаків на Азовсько­му узбережжі між Маріуполем і Ногайськом, сформувавши з них Азовське козацьке військо.

7. Це військо було ліквідовано 1865 p., а козаків переведено до селянського стану.