
- •1. Предмет і завдання лексикології.
- •2.Слово як основна мовна одиниця
- •Ознаки слова
- •Типи лексичних значень
- •4. Знакова природа слова
- •5. Компонентний склад лексичних значень
- •6. Системність словникового складу мови
- •7. Явище полісемії
- •9. Явище омонімії у сучасній українській мові
- •Шляхи розширення явища омонімії
- •10.Класифікація омонімів
- •Омоніми
- •11. Паронімія в українській мові
- •12. Явище синонімії
- •13. Синонімічний ряд. Принципи його організації
- •14. Перифрази та евфемізми як різновиди синонімів
- •15. Антоніми у сучасній українській літературній мові
- •Лексика сулм і.Споконвічна українська лексика іі.Запозичені слова
- •16.Слова індоєвропейського походження
- •17. Праслов”янські запозичення
- •Тематичні групи спільнослов”янської лексики
- •18.Східнослов”янська (давньоруська) лексика
- •19.Власнеукраїнська лексика
- •Запозичена лексика а.Запозичення зі слов»янських мов б.Запозичення з неслов»янських мов
- •20. Запозичення зі слов”янських мов
- •Іі. Запозичення з неслов”янських мов
- •1. Активна лексика сучасної української літературної мови
- •2. Пасивна лексика сучасної української літературної мови
- •4. Стилістична диференціація лексики сучасної української мови
- •Тема 6 фразеологія сучасної української літературної мови
- •Тема 7 лексикографія
- •3. З історії української лексикографії
11. Паронімія в українській мові
Помітну стилістичну роль у мові відіграють пароніми (гр. para – біля, поруч, onyma - ім”я) – слова, близькі між собою за звуковим складом і вживані у лексичній системі мови з різними або близькими значеннями. Але не всі близькі за звучанням слова є паронімами.
І.К. Білодід вважає, що до паронімів належать не лише ті одиниці, які близькі за вимовою і написанням, а близькі й за своєю предметною співвіднесеністю (чаїтися – таїтися, адресат – адресант, еміграція - іміграція).
М.А.Жовтобрюх не враховує смислову близькість, а бере до уваги тільки звукову, вказуючи, що пароніми можуть розрізнятись навіть одним голосним чи приголосним звуком (кит – кіт, дружний – дружній, плющ – плюш, фірма - ферма).
Пароніми об”єднуються в ряди з різною кількістю слів. Визначальна особливість паронімічного ряду в тому, що належні до його складу одиниці вступають у відповідне відношення насамперед на основі структурної подібності, яка, однак, не призводить до повного або часткового збігу лексичних значень.
До найпоширеніших в українській мові належать пароніми, утворені морфологічним способом, зокрема за безпосередньою участю словотвірних морфем:
До основи (співвідносної з кореневою морфемою або похідної) додаються суфіксальні морфеми, здатні розмежовувати значення похідних лексичних одиниць (смішний – сміховий, сильний – силовий; холодний - холодовий).
Додаванням префіксів (вникати – уникати, доглядати - наглядати).
Флективні пароніми становлять окремий різновид (навал – навала, адрес – адреса, капсула - капсуль).
Кореневі пароніми, значеннєве розмежування яких сигналізується відмінностями у фонетичному вираженні кореневої морфеми (тиролька (сорт яблук) – тіролька (жителька Тіролю), кампанія – компанія, ступінь - степінь).
Крім словникових, виділяють також контекстуальні (поетичні) пароніми - близькі за звучанням слова, свідомо зближувані у відповідних контекстах з метою досягнення художньої виразності, стилістичного ефекту (Він цей вокал підносив, як бокал. Віки духовної руйнації. Змія вжалила серце нації).
Свідоме контекстуальне зближення слів за ознакою звукової подібності називається парономазією ( гр. para – біля, onomazo - називаю). На відміну від паронімії, парономазія передбачає можливість будь-якої звукової подібності слів.
За характером семантичних зв”язків пароніми поділяються на групи:
Синонімічні (капля – крапля, привабливий – принадливий, важкий – тяжкий, стерегти - берегти).
Антонімічні (прогрес – регрес, густо – пусто, емігрант - іммігрант).
Пов”язані певною семантичною близькістю (дипломник – дипломант, проносити – приносити, дослід - досвід).
Пароніми однієї тематичної групи (калина – малина, омар – кальмар, роман - романс).
Якщо вважати паронімами слова, далекі за смисловою співвіднесеністю, то можна виділити пароніми із слабким або відсутнім семантичним зв”язком (коза – оса, концерт – концерн, газ – час, котедж - кортеж).
Явище паронімії існує в межах різних частин мови:
іменників (воля - доля);
дієслів (шукати - ошукати);
прикметників (керуючий - керівний);
прислівників (ефектно - ефективно).
Враховуючи ступінь звукової близькості, паронімію поділяють на максимальну та мінімальну.