Лексика сулм і.Споконвічна українська лексика іі.Запозичені слова

1) слова індоєвропейського походження;

2) слова праслов”янського походження;

3) давньоруська (східнослов”янська) лексика;

4) власнеукраїнські слова.

Словниковий склад будь-якої мови – це відкрита, динамічна система, що постійно і чутливо реагує на соціальні зміни.

16.Слова індоєвропейського походження

Найдавнішим шаром корінної лексики є слова, що сягають індоєвропейської мовної спільності. Вони збереглися в багатьох індоєвропейськизх мовах, зазнавши різних фонетичних, словотвірних, семантичних змін.

За семантичною структурою індоєвропейські запозичення можна об”єднати в кілька тематичних груп:

1. Назви предметів і явищ природи (сонце, місяць, весна, зима, день, вітер, роса, дим, град, море, озеро, огонь, туман).

2.Назви рослин та їх частин (дерево, береза, сосна, зерно, дуб, жолудь, ясен, кора, солома, мох, полова, осика).

3.Назви тварин, птахів, риб, комах, деяких їх продуктів (м”ясо, молоко, звір, лось, вовк, бобер, їжак, яйце, вовна, оса, муха, орел).

4.Назви спорідненості і свояцтва (мати, син, сестра, брат, дівер, зять, дочка).

5.Назви органів і частин тіла людей і тварин та виконувані ними функції (вухо, око, їсти, пити, серце, кров, лікоть, доїти, мозок, волосся, коліно, долоня).

6.Назви житла, знарядь праці, предметів харчування, предметів пересування (дім, двері, віз, сіль, юшка, колесо, жорна, мед, молоко).

7.Назви дій, станів, процесів (жити, сидіти, лити, спати, міряти, місити, копати, орати, молоти, бачити, знати).

8.Назви якостей (білий, рудий, червоний, світлий, темний, вузький, новий, короткий).

9.Назви чисел (1, 4, 100, 1000).

17. Праслов”янські запозичення

У процесі розпаду індоєвропейської мовної спільності на її основі виникають нові мовні єдності, що потім поступово переростають у сучасні групи індоєвропейських мов.

Праслов”янський (спільнослов”янський) шар лексики сучасних слов”янських мов, у тому числі й української, утворюють слова, що виникли в період спільнослов”янської мовної єдності й іншим групам (романській, балтійській, германській) індоєвропейських мов не властиві.

Розширення словникового складу праслов”янської мови нерозривно пов”язане зі змінами у матеріальному і духовному житті слов”ян. Праслов”янський мовний переіод характеризується становленням морфологічної, синтаксичної, лексичної систем. У лексичній системі праслов”янської мови найактивніше поповнювались групи:

• абстрактної лексики;

• назви диких тварин, птахів, риб, рослин;

• предметів навколишньої природи та господарства;

Менше новотворів спостерігаємо в групах:

• назв спорідненості і свояцтва;

• назв свійських тварин;

• органів тіла людини і тварини.

Тематичні групи спільнослов”янської лексики

1.Назви спорідненості і свояцтва (чоловік, невістка, сват, свояк, вітчим, мачуха, внук).

2.Назви органів і частин тіла людини і тварини (чоло, тіло, стегна, шия, жовч, рот).

3.Назви рослин (пшениця, трава, будяк, лопух), грибів (печериця, сироїжка), ягід (суниця, ожина, малина).

4.Назви предметів і явищ природи (морок, сад, рілля, долина, потік, північ, струмінь).

5.Назви приміщень та їх деталей (вежа, кузня, кошара, вікно, кроква, пліт).

6.Назви знарядь і продуктів праці, предметів побуту (страва, сало, пиріг, масло, борошно).

7.Назви дій, процесів, станів (киснути, лазити, варити, читати, капати, блукати)

8.Абстрактні поняття (відвага, горе, гнів, гріх, душа, ласка, правда, кривда, радість, пам”ять, свобода).