11. Паронімія в українській мові

Помітну стилістичну роль у мові відіграють пароніми (гр. para – біля, поруч, onyma - ім”я) – слова, близькі між собою за звуковим складом і вживані у лексичній системі мови з різними або близькими значеннями. Але не всі близькі за звучанням слова є паронімами.

І.К. Білодід вважає, що до паронімів належать не лише ті одиниці, які близькі за вимовою і написанням, а близькі й за своєю предметною співвіднесеністю (чаїтися – таїтися, адресат – адресант, еміграція - іміграція).

М.А.Жовтобрюх не враховує смислову близькість, а бере до уваги тільки звукову, вказуючи, що пароніми можуть розрізнятись навіть одним голосним чи приголосним звуком (кит – кіт, дружний – дружній, плющ – плюш, фірма - ферма).

Пароніми об”єднуються в ряди з різною кількістю слів. Визначальна особливість паронімічного ряду в тому, що належні до його складу одиниці вступають у відповідне відношення насамперед на основі структурної подібності, яка, однак, не призводить до повного або часткового збігу лексичних значень.

До найпоширеніших в українській мові належать пароніми, утворені морфологічним способом, зокрема за безпосередньою участю словотвірних морфем:

1. До основи (співвідносної з кореневою морфемою або похідної) додаються суфіксальні морфеми, здатні розмежовувати значення похідних лексичних одиниць (смішний – сміховий, сильний – силовий; холодний - холодовий).

2. Додаванням префіксів (вникати – уникати, доглядати - наглядати).

3. Флективні пароніми становлять окремий різновид (навал – навала, адрес – адреса, капсула - капсуль).

4. Кореневі пароніми, значеннєве розмежування яких сигналізується відмінностями у фонетичному вираженні кореневої морфеми (тиролька (сорт яблук) – тіролька (жителька Тіролю), кампанія – компанія, ступінь - степінь).

Крім словникових, виділяють також контекстуальні (поетичні) пароніми - близькі за звучанням слова, свідомо зближувані у відповідних контекстах з метою досягнення художньої виразності, стилістичного ефекту (Він цей вокал підносив, як бокал. Віки духовної руйнації. Змія вжалила серце нації).

Свідоме контекстуальне зближення слів за ознакою звукової подібності називається парономазією ( гр. para – біля, onomazo - називаю). На відміну від паронімії, парономазія передбачає можливість будь-якої звукової подібності слів.

За характером семантичних зв”язків пароніми поділяються на групи:

1. Синонімічні (капля – крапля, привабливий – принадливий, важкий – тяжкий, стерегти - берегти).

2. Антонімічні (прогрес – регрес, густо – пусто, емігрант - іммігрант).

3. Пов”язані певною семантичною близькістю (дипломник – дипломант, проносити – приносити, дослід - досвід).

4. Пароніми однієї тематичної групи (калина – малина, омар – кальмар, роман - романс).

5. Якщо вважати паронімами слова, далекі за смисловою співвіднесеністю, то можна виділити пароніми із слабким або відсутнім семантичним зв”язком (коза – оса, концерт – концерн, газ – час, котедж - кортеж).

Явище паронімії існує в межах різних частин мови:

• іменників (воля - доля);

• дієслів (шукати - ошукати);

• прикметників (керуючий - керівний);

• прислівників (ефектно - ефективно).

Враховуючи ступінь звукової близькості, паронімію поділяють на максимальну та мінімальну.