- •65. Обов'язки громадян.
- •67. Порядок припинення громадянства україни
- •70. Термін виборча система в науці конституційного права використовується в двох значеннях — широкому і вузькому.
- •74. Поняття і види об’єднань громадян.
- •78. Закон україни «про загальний військовий 1 обов'язок і військову службу»
- •81. Закон України “Про освіту”
- •82. Статус народного депутата України
- •83. Порядок організації виборів народних депутатів України
- •84. Конституційний статус Автономної Республіки Крим
- •85. Конституційні засади державної та мов національних меншин в Україні
- •§ 10. Амністія і помилування
- •138. Загальна характеристика Земельного кодексу України
- •139. Поняття та характеристика основних видів податків в Україні
- •140. Загальна характеристика Податкового кодексу України
- •135. Судимість
- •134. Загальна характеристика Кримінального кодексу України
- •133. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •132. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх
- •131. Поняття кримінального покарання та характеристика його видів
- •129. Співучасть у злочині: поняття, ознаки та форми
- •128. Стадії вчинення злочину: поняття, види та загальна характеристика
- •127. Характеристика складу злочину
- •126. Поняття, ознаки та види злочинів за кримінальним законодавством України
- •125. Права та обов’язки батьків і дітей за законодавством України
- •124. Порядок розірвання шлюбу
- •123. Порядок і умови укладання шлюбу
- •121. Правове регулювання приватизації державного житлового фонду
- •120. Склад адміністративного правопорушення
- •119. Адміністративні стягнення: поняття, ознаки, види
- •117. Органи і посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення
- •116. Форми та види права власності в Україні
- •115. Поняття та види юридичних осіб
- •114. Піклування за законодавством України
- •113. Опіка за законодавством України
- •112. Форми господарських товариств за законодавством України
- •111. Законодавчі обмеження в здійсненні підприємницької діяльності
- •107. Суб’єкти цивільних правовідносин: їх види, правоздатність і дієздатність
- •106. Цивільно-правові договори: поняття та характеристика основних видів
- •105. Загальна характеристика Цивільного кодексу України
- •104. Загальна характеристика Закону України “Про природно-заповідний фонд України
- •103. Загальна характеристика Лісового кодексу України
- •102. Загальна характеристика Водного кодексу України
- •101. Правова охорона навколишнього природного середовища
- •100. Закон України “Про пенсійне забезпечення
- •87. Територіальний устрій України за Конституцією України
- •88. Основні завдання органів нотаріату України
- •89. Трудова дисципліна: поняття, характеристика
- •90. Поняття, сторони і зміст трудового договору
- •91. Контракт як особлива форма трудового договору
- •92. Індивідуальні і колективні трудові спори
- •93. Матеріальна відповідальність у трудовому праві
- •94. Робочий час і час відпочинку за законодавством України
- •95. Підстави припинення трудового договору
- •96. Робочий час і час відпочинку неповнолітніх
- •97. Особливості праці молоді та жінок
- •98. Оплата праці
- •99. Охорона праці
133. Обставини, що виключають злочинність діяння
У кримінальному праві виділені випадки, коли діяння мають ознаки злочину, але через певні обставини позбавлені суспільної небезпеки, тому не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
До обставин, які виключають злочинність діяння, належать:
- необхідна оборона;
- крайня необхідність;
- затримання особи, що вчинила злочин;
- фізичний або психічний примус;
- виконання наказу або розпорядження;
- виправданий ризик;
- виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Хоч ці діяння і містять зовнішні ознаки злочину, але вони спрямовані на захист інтересів суспільства, держави чи окремих громадян, тому вони не є суспільно небезпечними, а навпаки – є суспільно корисними.
Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
У ч. 1 ст. 38 КК України зазначається: «Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлен-ня її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи».
Поняття крайньої необхідності дає ст. 39 КК. Вона передбачає, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 КК України.
Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.
Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для жиТтя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності. Така особа підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов’язаного із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.
