8. Масштаби й особливості залуч-ня портф. Інвестицій в ек-ку Укр.

На нинішньому етапі розвитку світової фінансової системи зарубіжні портфельні інвестиції виступають домінуючою формою міжнародних фінансових потоків, залишивши далеко позаду і за абсолютними обсягами, і за темпами зростання, як ПІІ, так і звичайні міжнародні кредити. Саме портфельні інвестиції є більш чутливими до рівня процентних ставок. Хоч, незважаючи на збільшення останніх, обсяг портф. інвестицій зростав з 1992-93 рр.

Портф.І – вкладання капіталу в ЦП з метою отримання доходу (дивідендів); не забезпечують реального контролю інвестора над об’єктом інвест-ня.

Портф.І можуть здійснюватись за наступними напрямами:

•в дрібні пакети акцій, які дають право на часткове управління певним підприємством;

•в облігації;

•у векселі або боргові розписки, котрі дають право претендувати на певний відсоток від суми, наданої у позику;

•в інші цінні папери (фінансові деривативи, опціони, сертифікати, банківські акцепти тощо), які дають змогу брати участь у розподілі прибутку підприємств.

В Україні практично не розвинене портф. інвестування. Загальний обсяг портфельних (до 10% статутного фонду) інвестицій нерезидентів на початок року становить лише близько 250 млн. дол., що пов'язано з недосконалістю нац. зак-ва у питаннях захисту прав міноритарних акціонерів.

З огляду на специфіку «зародкового» стану фондового ринку в Україні, іноземні портф. інвестиції у вітчизняні підприємства на кінець 2002 року склали лише 255,5 млн.дол. (у той час, як прямі інвестиції сягнули 5 млрд.дол.). Ніхто з інвесторів не буде платити серйозні гроші за пакет, який не дає йому контролю над підприємством. Після фін. кризи 1998 року стало невигідно тримати невеликі пакети акцій, тому багато нац підприємтсв прийняли рішення продавати їх і виходити на контрольний пакет. Таким чином, інвест. фонди, які за визначенням є портфельними інвесторами, в укр. умовах вимушені здійснювати прямі інвестиції.

Рух портфельних інвестицій відображає участь країни частково в міжнар. ринку титулів власності (акції), частково в міжнародному ринку боргових зобов’язань (облігації). Сальдо платіжного балансу України по портфельних інвестиціях за 1994–2000 рр. додатне і складає 1708 млн.дол. Позитивне сальдо викликане фактичною відсутністю вкладень резидентів у зарубіжні цінні папери, тобто інтеграція України в цей сектор світового фін. ринку є слабкою та односторонньою. Відчутний притік іноз. портф. інвестицій в укр. облігації внутрішньої державної позики спостерігався з початку 1996 року. Він постійно зростав та сягнув найвищого значення в першому кварталі 1998 року. З ІІ кварталу почався відтік вкладень нерезидентів в українські ЦП, пов’язаний з наростанням кризових очікувань. Криза осені 1998 р фактично завершила коротку історію портф. інвестицій в Укр. Значний приплив портф. інвестицій, зафіксований у ІІ кварталі 2000 року, пов’язаний з реструктуризацією облігацій державної позики. Ринок корпоративних ЦП залишається у зародковому стані.

Країна навіть з високим рівнем торгового профіциту вважається схильною до валютних ризиків, якщо в її фін. рахунку домінують портф. інвестиції. У платіжному балансі Укр. за 2004 рік прямі іноз. інвестиції становлять $1,7 млрд, а інвестиції в боргові ЦП — $2,1 млрд. Такий розклад збережеться і цього року. Після «перемоги демократії» будувати заводи та відкривати представництва в Україні іноземці поки що не поспішають. Зате спонукувані заявами уряду про близьке зміцнення гривні взялися скуповувати вітчизняні держоблігації. Такий приплив спекулятивного капіталу вже спостерігався 1998 року і обернувся не чим іншим, як обвалом фін. ринків. Нинішнього року, якщо інвестори отримають негативний сигнал, розворот потоку портф. інвестицій також можливий. Звичайно, такими сумними наслідками, як 1998 р, він не загрожує, однак на стабільність валютного ринку вплине негативно.

Очікується, що зміни в регулюванні зовн. торгівлі та валютному регулюванні разом зі зміцненням гривні приведуть до зниження інфляції, зменшення доларизації, збільшення інвест. імпорту для модернізації виробництв і вищого ек. зростання.

Одна з причин, які стримують прихід великих іноз. інвестицій в укр. ек-ку, — нерозвинений фондовий ринок. Президент компанії «Ренесанс капітал» Олег Кисельов (Росія), зокрема, відзначає: «Ми готові ризикувати, прийти на ринок щось купувати, а ринку як такого немає. Повинна бути система фондового ринку, депозитарій. До того ж потрібно знати, що Україна хоче продати». Ось і виходить: є інвестори, є капітал, але немає ринку, куди цей капітал можна було б вкласти. Адже поважні російські та іноземні компанії найчастіше хочуть вкласти в підприємство не 1 млн. доларів, а десятки й сотні мільйонів.

Звісно, є в Україні Перша фондова торгова система (ПФТС), де в лістингу сьогодні значаться понад 300 підприємств і торгуються всі найбільші підприємства Укр. Загальний обсяг торгів ПФТС з 1 січня по 31 травня 2005 року становив 4,475 млрд. грн., причому обсяг торгів акціями — 1,015 млрд. грн. Сьогодні на ПФТС продається переважно те, що було викуплене у фізичних осіб, котрі отримали ЦП в результаті ваучерної приватизації або пільгової підписки. Якщо найближчим часом держава не перейде від конкурентного продажу контрольних пакетів акцій стратегічним інвесторам до продажу невеликих пакетів акцій портф. інвесторам через фондовий ринок, кількість ЦП, які вільно торгуються на ринку, так і залишиться мінімальною. До того ж внесення змін потребують Закон «Про господарські товариства», ухвалений 1991 року, Закон «Про цінні папери та фондову біржу» (1992 рік). Також своєї черги на розгляд у парламенті чекають законопроекти «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про акціонерні товариства», «Про строкові фінансові інструменти».

Значно більше Захід цікавить можливість заробити на портф. інвестиціях. Західні фонди і банки охоче відкривають депозити у вітчизняних банках, вкладають кошти у вітчизняні держоблігації і (через укр. банки) в депозитні сертифікати Нацбанку. А, приміром, шведська компанія East Capital взагалі створює в Україні закритий інвестиційний фонд з капіталом у $100 млн. Утім, навіть у цьому сегменті ейфорія поступово пішла на спад, про що свідчить динаміка ризикової премії укр. єврооблігацій щодо казначейських облігацій США. Якщо на початку року спред за укр. паперами був менший, ніж за рос. облігаціями (попри інвестиц. рейтинг останніх), то нині ситуація знову змінилася на користь російських паперів