6.Масштаби, структура, динаміка прямих та портфельних іноземних інвестицій в економіку Укр.
Після помаранчевої революції та зміни влади Україні передрікали інвестиційний бум. Початок року, навпаки, позначився уповільненням темпів зростання інвестицій.
Помаранчева ейфорія як чинник припливу інвестицій в Україну практично не спрацювала. За даними НБУ, прямі іноземні інвестиції в першому кварталі порівняно з аналогічним періодом минулого року скоротилися на 25%. Паралельно відмова від бюджетних капіталовкладень призвела до уповільнення темпів зростання інвестицій в основний капітал з 30-50% у першому кварталі минулого року до 4,5% в аналогічному періоді нинішнього. Результат зниження інвестиційного попиту — зменшення темпів зростання промислового виробництва і ВВП.
Невтішна статистика щодо прямих іноземних інвестицій — безпосередній наслідок відсутності приватизаційних конкурсів і невизначеності, посіяної розмовами про реприватизацію. Останній чинник посприяв і зменшенню внутрішніх інвестицій. Серед великих приватних підприємств спостерігається безпрецедентне явище — спрямування прибутку на виплату дивідендів замість розвитку виробництва: інвестиційна діяльність держпідприємств згорнулася завдяки підвищенню нормативу відрахування прибутку до бюджету.
Новини про прихід в Україну того чи іншого іноземного інвестора з’являються не так часто, як цього можна було б очікувати з огляду на заяви влади і численні бізнес-форуми, урядові засідання та зустрічі з потенційними інвесторами.
Більшість купівель, здійснених іноземцями цього року, — проекти, що стартували ще за колишньої влади й були заморожені під час політичної кризи. Найбільший потяг до інвестування в Україну спостерігається з боку росіян, спектр інтересів яких вельми широкий — від ритейлу і банківського бізнесу до купівлі великих виробничих активів у ГМК. Щодо великих прямих інвестицій із Заходу, то вони можуть надійти у процесі приватизації в енергетиці і ГМК. Будувати нові виробничі потужності в Україні західні інвестори наразі не прагнуть: якщо сусідам, тобто росіянам, правила гри в Україні ще більш-менш зрозумілі, то для європейців вітчизняні податкова та судова системи, корпоративне управління і земельні відносини досі неприйнятні.
Значно більше Захід цікавить можливість заробити на портфельних інвестиціях. Західні фонди і банки охоче відкривають депозити у вітчизняних банках, вкладають кошти у вітчизняні держоблігації і (через українські банки) в депозитні сертифікати Нацбанку. А, приміром, шведська компанія East Capital взагалі створює в Україні закритий інвестиційний фонд з капіталом у $100 млн. Утім, навіть у цьому сегменті ейфорія поступово пішла на спад, про що свідчить динаміка ризикової премії українських єврооблігацій щодо казначейських облігацій США. Якщо на початку року спред за українськими паперами був менший, ніж за російськими облігаціями (попри інвестиційний рейтинг останніх), то нині ситуація знову змінилася на користь російських паперів.
Сума кредитів та позик, отриманих підприємствами України від прямих інвесторів, на 1 січня 2005р. склала 492,6 млн.дол. Найбільше їх надійшло з Кіпру – 114,3 млн.дол., США – 83,2 млн.дол., Німеччини – 55,6 млн.дол., Сполученого Королівства – 51,2 млн.дол. та Польщі – 36,5 млн.дол.
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, включаючи позичковий капітал, на 1 січня 2005р. становив 8846,4 млн.дол.
Портфельні інвестиції нерезидентів, що входять до статутних фондів підприємств України, становлять 300,7 млн.дол.
На плани потенційних інвесторів вплинула ліквідація вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку. Обіцяні на десятки років податкові пільги було скасовано, що викликало бурхливий (але здебільшого декларативний — без оскарження в суді) протест компаній, які працювали у СЕЗ і ТПР, і спричинило зменшення інвестиційної активності в українських «офшорах».
Двояко на інвестиційній привабливості України позначилася реприватизація. З одного боку, частина інвесторів налякані невизначеністю в питаннях права власності, з іншого — іноземців тішить можливість придбати перспективні підприємства, які можуть забрати в українських олігархів. Нервувати іноземці почали лише тоді, коли реприватизація торкнулася їх самих. Наприклад, вимоги Генпрокуратури повернути у держвласність або провести дооцінку готельних комплексів у Криму, а також ліквідація ТПР, до яких раніше входив Крим, стали причиною заяв Російської національної резервної корпорації про згортання інвестицій, які планувалося спрямувати у ПБК.
Ще один негативний чинник — валютно-курсова політика Національного банку. Різка ревальвація гривні у квітні дала інвесторам зрозуміти, що курсова політика в Україні є алогічною і непередбачуваною. А зміцнення гривні разом зі зменшенням імпортного мита на окремі товари зробило імпорт конкурентоспроможнішим, від чого постраждала інвестиційна привабливість експортоорієнтованих галузей.
Однак позитивні моменти за бажання знайти можна. Українські чиновники не приховують, що цього року зосередяться на розвитку соціальної сфери, а до інвестиційного розвитку держава перейде не раніше ніж у 2006-му. Відповідно очікуване підвищення внутрішнього попиту манить в Україну компанії, що орієнтуються на кінцевого споживача. Не дивно, що цього року найбільша активність інвесторів спостерігається у роздрібній торгівлі, а також у фінансовому секторі.
На користь поліпшення інвестиційного клімату в країні зіграли скасування обов’язкового продажу 50% валютної виручки та обов’язкової конвертації валютних інвестицій у гривню, а також спрощення митних процедур. Перше читання в парламенті пройшов законопроект, що регламентує субсидування діяльності технологічних парків. Стимулювати інвестиції у банківський сектор можуть готовність влади допустити в країну філії іноземних банків (до парламенту знову внесено відповідний законопроект) і такий крок, як створення консолідованих біржової та депозитарно-клірингової систем.
На рішеннях західних компаній позначаються і чинник сусідства України з Євросоюзом (у прикордонних областях України вигідно відкривати підприємства, оскільки тут можна знайти дешеву робочу силу), а також задекларований новою владою намір інтегруватися в Європу. Тому найконсервативніший прогноз фахівців Мінекономіки, Мінфіну і НБУ стосовно припливу прямих іноземних інвестицій 2005 року — $1,5 млрд.
Одна з причин інтересу до України — зростання економіки, що відбувалося протягом останніх кількох років. Це означає, що надалі спостерігатиметься зростання внутрішнього попиту, що й приваблює інвесторів. Наступна причина — податкова ситуація, яка сприяє інвестуванню. Третя — очікування, що на нових інвесторів не буде тиску з боку держави.
Інвесторів лякає абсолютно некерований владою процес реприватизації, а впровадження податку на додану вартість на прямі інвестиції у статутний фонд — взагалі безпрецедентний у світовій практиці випадок.
2003 рік став найуспішнішим для України у залученні прямих іноземних інвестицій (ПІІ): чистий приплив ПІІ (з виключенням відпливу) сягнув, за даними Держкомстату, 1186 $млн1. Усього протягом 1994 – 2003 років у країну надійшло $6,7 млрд, або $140 на одну особу. Однак, важливість особистого рекорду країни істотно знижується при порівнянні з досягненнями інших країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), які залучили у десятки разів більше інвестицій. Наприклад, за даними МВФ, кумулятивний обсяг чистих ПІІ на одну особу протягом 1990 – 2002 років у Польщі сягнув $1290, в Угорщині – $2230, Чехії – $3470; у країнах Прибалтики цей показник перевищив $1000. Навіть серед країн СНД Україна поступається за обсягом залучених ПІІ на одну особу усім, крім Туркменістану, Таджикистану та Росії (останній – лише через великий відплив ПІІ з країни, який сягає 70 % припливу ПІІ; загальний приплив ПІІ на одну особу більш як у півтора рази перевищує український показник). Така ситуація склалася незважаючи на те, що країна є потенційно привабливою для інвестицій: вона має велику кількість відносно дешевої робочої сили, великий внутрішній ринок і доступ до ринку Росії та інших країн СНД.
Крім того, вагомість успіху знижується і при співвідношенні ПІІ з іншими показниками економічного розвитку: так, у 2002 році прямі іноземні інвестиції складали лише 2,6% ВВП і 13,6% валових інвестицій. Такий низький обсяг ПІІ дає підстави стверджувати, що прямі іноземні інвестиції мають незначний вплив на економіку України загалом (помітний вплив ПІІ можливий лише на окремі галузі, в яких висока концентрація підприємств з прямими іноземними інвестиціями, як от броварна галузь, виробництво цигарок, автомобілебудування та нафтопереробка).
Галузева структура
Галузева структура ПІІ майже не зазнала змін протягом останніх років. З точки зору іноземних інвесторів, найпривабливішими галузями української економіки є оптова торгівля (15,0% від сукупного обсягу ПІІ на кінець 2003 року) та харчова промисловість (14,8%), характерною особливістю яких є, по-перше, швидка окупність інвестицій, по-друге, порівняно мале державне втручання, і, по-третє, орієнтація на кінцевого споживача і наявність ринків збуту. Також відносно значний обсяг ПІІ припадає на машинобудування, транспорт і зв’язок та фінансову діяльність.