18. Виникнення і заг хар-ка неолібералізму.

Причини появи ідей неолібералізму: монополізація ек-ки, поява держ-монополіст форми власності, світ ек криза 20-30х років, прийняття багатьма урядами ідей кейнсіанства, реалізація на практиці ідей марксизму щодо центрально-керованого сусп-ва. Вони поставили під сумнів осн постулат неокласицизму – принцип лібералізму, згідно з яким вільне ціноутворення і ринк спосіб розподілу доходів обумовлюють прийняття ек суб’єктами оптимальних господарських рішень, наслідок яких урівноваження попиту і пропозиції.

Неолібералізм допускав частковий, обмежений вплив держави на ек-ку за обставин, які можуть негативно вплинута на ек та сой стабільність, а ринк механізмів недостатньо. Суч неолібер додає державі функцію забезпечення соц стабільності в сусп-ві, як умови нормального розв-ку ек-ки.

Вже в 30-х рр. у межах неоклас методу досл-ня формується кілька напрямів: консервативний, що наслідує традиції неоклас школи і аналізує проблеми ек рівноваги, циклічності розв-ку та ек зростання; неолібералізм визначає межі, рівень і напрями впливу держави на сусп-ек розв-к; неоклас синтез захищає необх-сть гнучкого поєднання принципу невтручання в ек-ку з кейнсіанськими методами держ. регулювання залежно від конкретної ек ситуації.

Неолібералізм — напрям в ек теорії, що базується на неоклас методології і захищає принципи саморегулювання ек-ки, вільної конкуренції та ек свободи. Ринок роз­глядається як ефективна сис-ма, що якнайбільше сприяє ек зростанню і забезпечує пріоритетне становище суб'єктів ек діяльності. Роль держави обмежується організацією та охороною побудованої на клас засадах ек-ки. Держава має забезпечувати умови для конкуренції і здійснювати контроль там, де конкуренції бракує. Функції держави щодо соц сфери розглядаються у зв'язку зі способом пере­розподілу сусп доходів, що ставиться в залежність від успіхів ек-ки і сприяє її розв-ку.

19. Школи неолібералізму, їх взаємозв’язок з сучасністю.

Лондонська школа (Ф.Хайєк) методологія «спонтанного порядку», заснованого на індивід свободі, 2 умови виникнення: відмова від привласнення чужого, виконання добровільно взятих на себе зобов’язань. Захищає право максим свободи людини, як визначальну складову спонтанного ек порядку. Негативно ставиться до макроек, визначаючи лише мікроек. Монополізація В дає поштовх новим формам ек поведінки в межах ринку, породжує конкурентні інновації. Сис-ма прив власності – гол умова ек свободи і конкуренції. Ф-ція держави - охорона прир, соц порядку - свободи конкуренцій, монополії, вибору, розв-ку через законотворчість, формування сусп моральних норм, ідеологічне виховання, охорона усталених традицій. Заперечення примусового, зовн втручання з боку держ в перерозподіл доходів. Соц справедливість - суто моральна кате-горія, яка може існувати лише за умов примусової ек-ки, “адмін деспотизму”, що об`єктивно порушує прир соц порядок. Держава не повинна займатися питанням соц страхування, освітою, охороною здоров`я, визначати ставки квартплати чи рівень цін. Не повинна надавати соц гарантій. Людина сама мусить дбати про свій ек та соц добробут. Ек роль держави полягає в перерозподілі тих засобів, які надано їй у розпорядження. Пропонує скасувати прив монополію держави на випуск грошей. Абсолютизація Хайєком багатьох аспектів лібералізму – крайній прояв неоклас тенденцій в ек теорії.

Фрейбурзька школа ( Німеччина) критикували деяких теоретичних положення нім. істор. школи, яка залишала поза увагою домінуючу роль ек-ки, зосереджуючись на виховних та інститут функціях, які були поставлені на службу диктатурі. Втручання держави в ек-ку має бути обмеженним, а методом запобігання диктатурі має бути встановлення конкурентного ладу. Ойкена 2 типи ек сис-м: 1)“центрально-кероване госп-во” (примус. ек-ка) та 2)“мінове госп-во” (вільна ринк ек-ка). Він класифікував їх, виходячи зі способу управління госп процесом, форм координації діяльності окремих госп одиниць, і підкреслював, що ринк госп-во управляється ринком, є госп-вом відносин обміну, а центрально-кероване виключає вільний ринк обмін і управляється центр керуючим органом. Перше хар-ся таким рівнем планування, за якого всі ек зв’язки між ек суб’єктами заміщенні адмін вертикальними зв’язками центру з підприємствами. Друге - ек пол-ка.

Ек пол-ка надцентралізації управління передбачає такий ступінь розв-ку планування, коли з 1-го центру визначають обсяги та якість створюваних продуктів до найменших деталей. Це суперечить принципу вільного виборупостійна відсутність рівноваги, інфляція, хронічний дефіцит. Ойкен вважав, що централізація суперечить природі ек-ки і поступово руйнує її.

Але в межах центалізованих форм управління розрізняв ряд варіантів: тоталітарно-центрально-кероване госп-во; центрально-кероване госп-во з вільним обміном споживчих товарів; центрально-кероване госп-во з вільним вибором для спож-ча; центрально-кероване госп-во з вільним вибором професії та робочого місця. Екстремальною (ідеальною) формою є тоталітарна, в якій уособлені всі недоліки та ознаки центрально-керованого госп-ва. Однак інші форми централізації можуть мати ознаки ек-ки ринкового типу.

“Вільне ринк госп-во”, побудовано на конкуренції та прив власності, є природною основою ек порядку, бо забезпечує підприємн ініціативу, розв-к ек-ки, встановлення рівноваги завдяки дії конкурентних сил. Базується на принципі свободи вибору (рівня спож-ня, професії та робочого місця, ек відносин).

Вирішал чинником ек розв-ку - потреби, які вільно формуються і потребують негайної реакції з боку виробника, що зацікавленим у задоволенні будь-яких потреб спож-ча. Зацікавленість є коли виробник отримує прибуток і вільно ним розпоряджається, а споживач має право вільного вибору благ (тобто ек свобода). Однак абсолютизація принципу свободи може привести до анархії, надмонополізації, тоталітаризму та соц потрясінь і підриватиме основи госп-ня. Щодо “справедливості” такого госп-ва, то він визнає, що ринк ек-ка, побудована за принципами індивідуалізму та конкурентності, хоч і сприяє ек прогресу сусп-ва, але суперечить принципу соц справедливості, який може забезпечити лише центрально-керована сис-ма, побудована на сусп власності.

На думку В.Ойкена, вирішення проблеми оптимального поєднання форм 2 “ідеальних типів” має взяти на себе держава, впливаючи а ек-ку і соц сферу, перерозподіляючи сусп продукт, але не порушуючи ек рівновагу.

Теорія “соц-ринк госп-ва” - 3-й шлях, між кап-змом і соціалізмом, веде до свободи й справедливості. Поеднання принципу свободи ринку з принципом соц вирівнювання. Вирівнювання здійснюється державою за доп оподаткування. Осн елементи структури соц-ринк госп-ва: 1)конкурентний лад, базується на прив власності на засоби В; 2) ринок - координуючий механізм і регулятор госп діяльності; 3)домашні госп-ва, пром, с/г, банківські, торгівельні та ін. підприємства як суб’єкти госп-ня; 4)держава, яка за доп політики зміцнення конкурентного ладу забезпечує й контролює заг умови функціонуваня ринк сис-ми та сприяє соц вирівнюванню.

Концепція такого госп-ва є поки що найбільш науково обгрунтованим і доведеним на практиці синтезом лібералізму й державного регулювання в інтересах соц-но-ек прогресу.

Л.Ерхард створив у післявоєн ФРН новий ек лад – соц-ринк госп-во: конфіскаційна грош реформа (розблокування рахунків за умови часткового інвестування у В, скорочення грош маси до мінімуму); госп реформа (вільне ціноутворення і зняття обмежень із ЗП і квартпалти, відміна нормування спож-ня і централізованого розподілу, держ підтримка підпр-цтва – пільгове оподаткування і кредитування базових і експортних галузей); соц пол-ка (соц добробут будується на міцній ек-ці і тому все що перешкоджає розв-ку ек-ки навіть соц-справедливе не береться до уваги)

Наслідки: становлення соц ринк ек-ки у дуже стислі строки, швидке відновлення В, розв-к житлового будівництва, зменшення безробіття, швидка інтеграція ек-ки ФРН у світ госп-во, держ втручання в ек-ку – прав регулювання і непрямий вплив, що не шкодить вільному ринк механізму.

Паризька школа – ідея приорітетності ринк саморегулювання за умов панування держ монополіст форми власності. Франц ек-ка стала плановою. Планування директивне у держ секторі і індикативне у приватному. Хар-р планування договірний на осн угод між державою і прив підпр-цями. Держава починає частково приймати участь у вирішенні ек питань. Заперечення необх-сті перерозподілу нац доходу на користь безробітних.

Моріс Алле Ек-на модель сус-ва зводить до саморегульованої ринк ек-ки. Держава в сус-ві, побудованому на ринк засадах ,відіграє активну роль: є гарантом збереження основи ринкової ек-ки – прив власності; жорстоко контролює грошово-кредитну сферу; здійснює антициклічне регулювання через договірне планування; забезпечує розв-к соц сфери.(+Теорія інвестицій. теорема залишків, теорема еквівалентності). Планування – свідоме створення ситуації врівноваження ек-ки, однак планове втручання держави має бути тільки індикативним – запобігати кон`юктурним коливанням, порушенням ек рівноваги, але не перешкоджати вільному вибору.

Соц пол-ка – самі суб’єкти вирішують соц проблеми через розв-к сис-ми участі в прибутках, сис-ми соц партнерства за сприяння держави.

Чиказька школа амер варіант неолібералізму – монетаризм, розв-к 40-50 рр. ХХ ст., реакція на тривале ігнорування ек наукою грош факторів і їх вплив на розв-к інфляц процесів. Монетаризм Фрідмана – сук-сть кількох неокласичн теорій які мають самост значення але об’єднуються кількісною теорією грошей: 1. теорія орієнтована на практичне використання; 2. враховує дію психологічного фактора (при інфляц очікуваннях); 3. ек свобода – шлях до всіх інших свобод; 4. вільна конкуренція – умова автоматичного саморегулювання ек-ки; 5. невтручання держави в ек-ку. Осн принцип монетаризму – аль­тернативи ринк механізму не існує.

20. інституціоналізм, сутність та еволюція.

Інституціоналізм (І) — своєрідний напрям в ек-ній науці. Своєрідність – прихильники І в основу аналізу беруть не тільки ек-ні проблеми, а зв'язують їх з проблемами соц-ми, політ, етичн, прав. І не має заг теорет засад. Ек-сти, котрі належать до цього напряму, суттєво різняться щодо теорет. Принципів і досліджуваних проблем. Одні узалежнюють ек процеси від психології, біології, ан­тропології, інші — від права, кон'юнктури або математ розра­хунків.

Об'єднують інституц-стів методологія і критичне став­лення до ортодоксальної класичної і неокласичної теорії. Ця критика була спрямована проти соц-філософс і методологічних засад неокласиків. Інституц-сти вдаються до істор та описово-статист методів дослідження. Істор метод дав змогу до­сліджувати ек явища в їхньому істор розв-ку, у динаміці, проголошуючи ідеї еволюції капіталістичної ек-ки. Описово-статист. метод визначив практичну прагма­тичну орієнтацію І.

На відміну від психолог школи граничної корисності інсти­туц-сти рушієм ек розв-ку визнають психологію колективу, сусп-ва, а не окремих суб'єктів господарювання — «робінзонів». Інституц-сти піддали критиці неокласичну кон­цепцію конкурентної ек-ки з її осн ідеєю ринк рівно­ваги, відкинули постулат «гармонії інтересів». Визн-ню неокласиками ринку як універсального, високоефе­ктивного механізму розподілу ек рес-сів, як фак­тора ефективного функ-ня ек-ки в цілому, інституц-сти протиставили досл-ня ринку як соц-ого інституту, що зазнає глибоких змін із розв-ком сусп-ва. Інстнтуц-сти визнавали обмеженість ринк механізму регулювання ек-­ки і виступали за впровадження сусп контролю над нею. Не сприйняли абстрактного методу класиків. Критикували класиків за відмову від аналі­зу поведінки людини, як особистості, котра перебуває в певному су­сп. середовищі; за схематизм і відірваність від реальності. І виник як амер. явище (основи І було закладено Амер. ек-стом і соціологом Т. Вебленом) і довго лишався таким. Еволюціонуючи, І набрав но­вих рис, змінилося його місце у науці, ідеї І позна­чилися на поглядах ек-стів.

Прихильники І вирішальну роль у сусп розв-ку надають інститутам. Ек процеси в інституціоналістів набувають психолог. забарвлення. Усім інститутам притаманні риси колективної психології. Щоб зрозуміти природу інститутів, їхню еволюцію, необхідно вивчати рушійні сили, мотиви поведінки, якими керуються окремі особи, профес або соц групи у своїх діях. Інституц-­сти посилили психолог. трактування ек процесу, й почали конструювати психолог. теорію ек розв-ку.

Риси:Еклек­тизм, строкатість, які зумовили формування в її рамках різноманітних напрямів. Можна виділити ранній І і неоінституціоналізм.

У рамках раннього І (чистий І) склались 3 основні на­прями: соц-психол, соц-прав, емпі­ричний (кон'юнктурно-статист). Його розквіт припадає на 20—30-ті роки XX ст. Ек криза 1929—1933 рр. породила кризу неокласицизму, а інституц-сти виступили в ро­лі опозиції цьому напряму. Проекти реформ, що їх пропонували ін­ституц-сти, позначились на ек політиці «Нового кур­су» Ф. Рузвельта.

Соц-но-психолог І. Торстен Веблен проти матеріалізму і марксист філософс. матеріалізму. Дав своєрідне тлумачення предме­та ек-ної науки. У центр досл-ня ставить ідею розв-ку, динаміки і людс д-сть у всіх її проявах. Вимагає, щоб ек наука звільнилась від раціоналіс­тичної психології і взяла на озброєння психологію реалістичну, та­ку, що є рез-том спостережень за людс д-стю. Ставить завдання — розширити сферу досл-ня за рах. вивчення сусп психології, інстинктів, навичок і схи­льностей людей, заклав основи нового напряму в іс­торії ек думки і її соц-психол відгалуження — І.

Властивий соц підхід до аналізу ек процесів, розглядає сусп-во як цілісну сис-му, аналізує поведінку соц груп людей, зумовлену соц мотивами, «соц психологією».

Еволюціоналізм поєднує його із соціал-дарвінізмом, поширюючи поняття прир добору, боротьби за існування на сферу сусп життя («Теорія бездіяльного класу»). Закономірності сусп розв-ку підлягають дії біологічних законів. Формулює ідею суперечностей еволюційного розв-ку. За його концепцією, інститути в процесі розв-ку сусп-ва вступають у суперечність з новими умовами життя, з новим сусп середо­вищем. Рушійні сили, які спонукають людину до продуктив. ек діяльності є: батьківські почуття, інстинкт майстерності, тбт майже напівсвідомий потяг до добре виконаної та ефективної роботи, допитливість.

У розв-ку людс сусп-ва виділяє кілька стадій. Вихідна стадія еволюції - дикунство, якому притаманні колекти­вістські інститути, відсутність приватної власності, обміну. Потім еволюція сусп-ва проходить через варварство до суч ма­шинної сис-ми. Кап-зм - «машинний процес та інвестиції заради прибутку». Гол суперечність кап-зму - суперечність між «індустрією» і «бізнесом». «Індустрія» — це без­посередній процес В, що грунтується на машинній техні­ці (мета підвищення прод-сті й ефе­ктивності В). «Бізнес» — це певна інституціональна сис-ма, що включає такі інститути, як монополія, конкуренція, кредит ( бажання високого прибутку через різні кредитні й біржові махінації та зростання фіктивного капіталу). Ця суперечність проявляється в тім, що «бізнес» («психологія бізнесу») перешкоджає розв-кові машинної техніки. Розрізняє пром (у вир-ві) і фін капітал. Пром процес сам собою не породжує криз. Першо­причину криз треба шукати у «психології бізнесу», яка охоплює рух цін, а згодом пром процес і спож-ня. Виступає за реформування кап-зму, рекомендуючи замінити бізнесменів пром-техніч інтелігенцією. Індустрією має керувати не бізнес, а інженери чи технологи. Вони ство­рюватимуть генеральний штаб індустр сис-ми, котрий візь­ме під контроль усе сусп-во. Панування техностр-ри забезпечить ефективний і раціональ­ний розподіл рес-сів, ефект функ-ня ек-ки, спря­мованої на задоволення людських потреб. Майбутнє сусп-во уявляє як панування «індустрії», керованої технократією.

Соц-прав І. Джон Роджерс Ком­монс В основу аналізу бере позаек інститути. На 1-ий план висуває юрид, прав нор­ми. Він досліджує дію колективних інститутів: сім'я, виробн корпорації, профспілки, держава; досліджує колект дії, спрямовані на контролювання дій індивідуальних.

Праця «Інсти­туціональна ек-ка»: колективні дії є єдиним спо­собом примирення суперечливих інтересів. Дійшов висновку, що прагнення в ек-ці виявляються через суди. Розглядає суди як важливий фактор ек розв-ку. В основу вирішення ек проблем мають бути покладені рішення Верховного суду. Наголошування на приматі права зумовлювалося особливос­тями його розв-ку в США, зокрема відсутністю кодифікації (відпо­відних кодексів) так зв. заг. права. За цих умов рішення судових органів, особливо Верховного суду, мали обов'яз­кову силу щодо всіх аналогічних справ. Суди були тлумача­ми права.

«юрид-мінова концепція» сусп розв-ку - в основу розв-ку покладає мінові відносини, зображуючи їх як юрид. Вихідна ек категорія - юрид поняття угоди. Учасниками угоди можуть бути всі інститути сусп-ва. Відносини між капіталістом і робітником теж є угодою рівноправних членів сусп-ва. Сама угода, яка становить основний елемент кожного ек інституту, включає в себе 3 моменти: конфлікт, взаємодію, вирішення. Всі сусп конфлікти, усі супере­чності можна розв'язати. Запорукою буде юрид регулю­вання правил «угоди». Конфлікт може і мусить розв'язувати також держава, зокрема через встановлення судовими органами так зв. розумної ціннос­ті. ПЕ — це наука про процеси, які ведуть до встановлення «розумної цінності». Ек наука повинна займатися аналізом мети, якої, шукаючи до­бробуту, прагне людина. Уся ек д-сть пояснюється бажанням людей домогтися ліпшого життя, то­му слід встановити такий юрид і ек порядок, який забезпечив би сталу основу, гарантії для чекання.

З розв-ком «банкірського кап-зму» поняття в-сті випливає з угоди про виконання в майбутньому певного контракту. Така теорія виводить в-сть із переговорів, її остаточне встановлення завершується в судах. Витрати В розглядає із суб'єктивно-психол позицій як притаманну людині внутріш­ню психологічну протидію стимулам до дій (протидія ризику, пере­дачі власності в наймання на невигідних умовах). В ре­з-ті такої протидії і виникає «розумна в-сть». Розглядає в-сть як очікуване право на майбутні блага й послуги. Власність по­діляється на 3 категорії: речову, неречову (борги і боргові зо­бов'язання) і невідчутну (ЦП). Саме в купівлі і продажу ЦП виступає в чистому вигляді «угода з титулом власно­сті». Ці угоди є гол ознакою кап ек-ки, а фіктивний капітал — основною ек категорією. Держава має забезпечити управління розв-ком кап ек-ки, регулювати конфлікти не лише між окремими ка­піталістами, а й між капіталістами і робітниками.

Кон'юнктурно-статистичний І.

Уеслі Клер Мітчелл У Веблена запозичив генетичний метод досл-ня. Сприйняв ідею Веблена про те, що традиції і звички мають стати гол предметом досл-ня. Поділяв думку Веблена щодо суперечності між Вм і бізнесом. Ця думка стала важливою складовою його аналізу розриву між рухом В і рухом цін, а також між прагнен­ням індивідуального прибутку і турботою про спільне благо. У центр своїх досл-нь ставить проблему руху В, грошей, ціни.

ПЕ — це наука про інститути, які забезпечують зразки й норми поведінки, укорінені у звичках, інстинктах. Інстинкти — устремління до певних рез-тів. 1-им із них є тяжіння до прибутків. В товарів підпорядкова­не не виготовленню споживних в-стей, а одержанню прибутку. Прагнення при­бутку зумовлене існуючою «сис-мою». Без прибутку підпр-ць не може виготовляти товари. Цим пояснює необх-сть вивчення грош госп-ва. Грош ек-ка має недоліки, їй притаманні су­перечності, але вона — найліпша форма орга­нізації сус-ва, т. як забезпечує потреби бізнесу, здійснює облік і є знаряддям установлення взаємодії і співробітництва в сусп-ві.

Підкреслює й інший бік пробле­ми — соц-ний, котрий розглядає як звичку одержувати й витра­чати гроші. Цю звичку він називає рушієм ек-ки, яка визначає хар-р сучасн інститутів. Завд-ня ек-ної теорії – вивчити взаємозв'язок між інститутами грош госп-ва й поведінкою людей. Гроші не просто засіб об­міну, а рушійна сила ек життя, визначальною рисою якої стає проблема придбання й витрачання грошей. Якщо саме при­дбанню грошей надають великого значення в суч грош ци­вілізації. Суть же категорії «витрати грошей» недооцінюють і він розглядає її з позицій залежності від факторів, що не контролюються індивідуумом. Витрачання грошей часто зовсім не зумовлене потребами, а диктується намаганням підтримати імідж, перевершити суперника.

Особливу увагу він приділив аналізу циклічних коливань. Ек цикли характеризує як послідовну зміну піднесень і спадів В, котрі періодично повторюються. Це не кризи, а своєрідні хвилеподібні коливання кон'юнктури — ділові цикли. Циклічний хар-р кап відтворення спричиняється дією багатьох факторів «сис-ми грош гос­п-ва». Дає детальний аналіз ек активності, докладно описує явища, що відбуваються під час циклічного піднесення і спадів, досліджує статистичні дані щодо цін, ЗП, процентних ставок, грош обігу, банк. операцій. Осн увагу звертає на категорію при­бутку. Піднесення і спади ділової активності випливають із праг­нення одержати прибуток. Циклічність не є неодмінною властивістю процесу товарного В. Вона випливає із «грош госп-ва», на якому тримається вся кап-на ек-ка. Цикли —специфічне явище, притаманне лише сфері інститутів підприєм­ництва. Визнає, що циклічні коливання не є випадковими, а ма­ють регулярний хар-р. Саме ця регулярність, закономірність зу­мовлює можливість впливати на цикли і навіть запо­бігати їм. Факторами впливу на ек-ку він вважає фінанси, грош обіг, кредит. Він прихильник держ регулю­вання ек-ки. 1-им із важливих методів регулювання є планування. З допом планування він сподівався ви­рішити складні ек й соц проблеми сус-ва. Мітчелл застосовує технол. підхід до аналізу закономірностей сусп-ого розв-ку. Його погляди були позитивно оцінені ек-стами й соціоло­гами. Його критикували за описовий хар-р досл-нь і брак теорет. аналізу.

Неоінституціоналізм Соц (індустр -технол) І, Гелбрейт .

Після 2-ої світ війни відбулось відродження І на дещо ін. засадах. Якщо неокласики і кейнсіанці спере­чались щодо межі втручання держави в ек-ку, то інституц-сти знайшли нові об'єкти досл-ня: місце і роль в ек житті НТР, інформації, влади, пол-ки та ін.

Дж К Гелбрейт (книга «Нове індустр сус-во»)— представник неоінституц-зму, відрізняється від традиц соц-ек-ими умовами формування і постановкою проблеми. Розробив концепцію «врівноважувальної си­ли», пропагував «сусп-во добробуту», розглядає техніку, як основу ек прогресу. Виступив зі своєрідним різновидом теорії «індуст­р сус-ва», яка підсумовувала й розвивала цей наук напрям. Спробував розробити «синтетичну» теорію, котра б охоплювала всі найважливіші закономірності суч кап-зму. Суть теорії – усунен­ня конкуренції внаслідок концентрації кап-лу не призводить, про­те, до утворення монополій, так як той самий процес породжує нейтралізуючу, «врівноважуючу силу» у вигляді великих об'єднань покупців і постачальників. Як «врівноважуючу силу» роз­глядає різноманітні кооперативні організації, фермерські об'єднан­ня, профспілки, різні торгов об'єднання. Значення цієї «врівноважуючої сили» - вона перешкоджає утворенню монополій, замінює конкуренцію, котра колись була регулятором ринку. Кап-зм розглядає як «сусп-во достатку». Робить висновок, що проблему В завдяки застосуванню все складнішої і все досконалішої техніки вирішено й залишається вирішити лише проб­лему розподілу. Критично ставиться до чинної сис-ми розподілу і сподівається реформувати її, розширюючи сусп по­слуги і збільшуючи добробут Намагається комплексно розглянути всю ек сис-му кап-зму, яку зв'язує з технічним прогресом. Технічний прогрес і організація визначають ек форму сусп-ва. Виділяє 2 форми кап ек-ки з погляду рівня техніки, масштабів В і форми орг-ції під-в — великі корпорації (основа суч ек-ки - індустр сис-ма) і дрібне В (не відіграє значної ролі в суч ек-ці).

Індустр сис-ма визнач-­ся високорозвиненою технікою, котра зумовлює інші її ознаки: панування корпорацій у вирішальних сферах ек-ки, необх-сть великих капіталовкладень, ускладнення умов і зростання ви­трат часу на виконання завдань, що постають перед В. Зростає роль держави, яка му­сить узяти на себе частину витрат для забезпечення техніч прогресу і зменшення ризику підпр-ця від його запровадження, саме техніка визначає всю ек-ну стр-ру сусп-ва. Відокремлює 2 рівні розв-ку корпорацій: «підпр-ку» і «зрілу» «Підпр-ка корпорація» (1920—30-ті) - господар і керівник окремий капіталіст, власник капіталу. Осн мета – максимізація прибутку. Конт­роль над корпорацією зумовлювався капіталом підпр-ця. Така корпорація не потребувала планування і держ втручання .«Зріла корпорація» замінює “підпр.” — колект орг-ція, приватна власність замінюється «сусп кап власністю» На чолі «техностр-ра», до якої переходить влада («союз знань і кваліфікації», осн керівний персонал великих корпорацій, який складається із людей, що спеціалізуються на кері­вництві В, збутом, фін-сами, корпоративним плану­ванням. Мета діяльності корпорацій відображає сусп ін­терес під-ця, керується сусп метою. На 1-ий план «техностр-ра» ставить ек-не зростання, яке сприяє ефективному функ-ню корпорації, що відповідає як інтересам сусп-ва, так і й власним інтересам. Ефективне функ-ня корпорації забезпечує висо­кий рівень дивідендів. Має місце узгодження інтересів сусп-ва, корпорацій і індивідів. Важлива риса «індустр сис-ми» - планування, яке має забезпечити здійснення передбачених фірмою, корпорацією рез-тів. Намага­ється замінити конкуренцію й ринок монополією (великою корпо­рацією) і плануванням. Вважає непри­пустимим ототожнення великої корпорації з монополією.

За умов «зрілої корпорації» і панування «техностр-ри» виникає новий конфлікт, породжений НТП — між «класом освічених» і «неосвічених та малоосвічених». Вирішальна сила «індустр сус-ва» - «клас освіче­них», складова частина якого - «техностр-ра». За ним Бідність притаманна лише сфері дрібного В. “Індустр сис-ма” керується сусп інтересами, і не призводить до злиднів, бідності і класов антагонізмів.

Велику роль надає державі. Техніч прогрес у нього автоматично зумовлює необх-сть втручання держави в ек життя. Він визнає необх-сть планування на держ рівні, регулювання держ по­питу, перерозподіл нац доходу через сис-му податків, сприяння розв-ку НТП, освіти, нац оборони. Але він підкреслює незалежність корпорацій, їхню самостійність, «автономію» щодо держави. Держава й корпорації – 2 незалежні сили, котрі плідно співп­рацюють одна з одною. Критикував мілітаризм, гонку озброєнь, пропонуючи навіть націоналізувати корпорації, які виготовляють зброю. Розуміє складність вирішення соц проблем у межах «індустр сус-ва». Майбутнє «індустр сус-ва» він зв'язує з д-стю інтелігенції, яка на противагу «техностр-рі» керуватиметься тільки ек пріоритета­ми, сприятиме розв-ку «естетичних цінностей», спрямуванню «ін­дустр сис-ми» на служіння широким соц інтересам.