19. Специфіка ціноутворення у міжнародній торгівлі.

Міжнародна ціна – це грошовий вираз інтернаціональної вартості виробництва. У більш практичному плані міжнародна ціна – це ціна, за якою здійснюються великі комерційні роздільні експортно-імпортні операції з оплатою у вільноконвертованій валюті. Ключовою особливістю міжнародної ціни на відміну від внутрішньої є можливість, коли по одному і томуж товару можуть встановлюватися різні ціни або ціна різного рівня. Множинність міжнародних цін обумовлена наступними факторами: відмінностями торгової політики по відношенню як до конкретних рівнів, так і до тих чи інших імпортерів; валютною державною та міждержавною політикою; політикою протекціонізму; відмінностями в методології та методиці розрахунку цін; іншими факторами.

У міжнародній торгівлі застосовуються два основних види цін:розрахункові і що публікуються.

Розрахункові ціни індивідуально визначаються фірмами-експортерами на конкретні види промислових товарів відповідно до різних методик.

Ціни, що публікуються це ціни, що повідомляються в спеціальних і фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відображають рівень світових цін. До них відносяться:

довідкові ціни; біржові котировки; ціни аукціонів; ціни торгів; ціни фактичних операцій; ціни пропозиції великих фірм.

Одними з найбільш відомих світових показників, що застосовуються в міжнародній торгівлі є довідкові ціни, що являють собою ціни товарів у внутрішній оптовій і зовнішній торгівлі промислово розвинених країн. Довідкові ціни регулярно публікуються практично по всіх основних видах продукції, що реалізовується на світовому ринку.

Довідкові ціни в більшості випадків являють собою так звані базисні ціни, т. т. ціни товару певної кількості і якості в тому або іншому зазделегідь встановленому географічному пункті (базисному пункті).

Виходячи з особливостей ціноутворення звичайно виділяють дві основні групи цін: на продукцію обробної промисловості і на сировині.

Світовими цінами на продукцію обробної промисловості звичайно є експортні ціни великих компаній виробників і експортерів цієї продукції. Експортні ціни базуються на цінах цих компанії на внутрішньому ринку, які частіше за все розраховуються по методу повних витрат або методу прямих витрат.

По методу повних витрат підсумовуються всі витрати, пов'язані з виробництвом продукції, до них додається величина передбачуваного прибутку. Отриманий таким чином очікуваний прибуток від реалізації ділиться на кількість товарів, що виробляються за місяць. У результаті виходить фабрична ціна однієї одиниці виробу.

По методу прямих витрат спочатку визначаються декілька варіантів передбачуваних цін і відповідні передбачувані об'єми продажу. З отриманої величини очікуваного прибутку віднімаються прямі (змінні) витрати. Тим самим визначається націнка - маржинальний прибуток на одиницю продукції і на весь об'єм продажу, що прогнозується. З отриманого маржинального прибутку віднімаються постійні витрати. Отриманий прибуток порівнюється по всіх варіантах, після чого визначається, яка з передбачуваних цін може принести максимальний прибуток.

Ціни, розраховані по одному з двох методів, уточнюються за допомогою розгорненої системи знижок з ціни і надбавок до ціни в залежності від стану кон'юнктури.

У той же час визначити світові ціни на машини і обладнання досить складно. Певне значення можуть мати так звані питомі ціни, т. т. ціни, розраховані на одиницю продуктивності, потужності і т.і.

При встановленні світових цін на сировинні товари основну роль грають не внутрішні витрати і ціни, а співвідношення попиту і пропозиції на відповідних ринках. Для деяких видів сировинних товарів ціни встановлюються основними експортерами, а для інших на основі біржових котированнь. Особливе значення при формуванні цін на багато які види сировинних товарів мають відповідні об'єднання країн експортерів або виробників, що зовсім не характерно для ціноутворення на продукцію обробляючої промисловості .