1. Історична детермінованість, сутність та оцінка осн положень, результатів і проблем меркантилістської теорії.

Концепція меркантилізму (від італ. „торгівля”) - перша спроба теоретичного обґрунтування причин, напрямів, ефективності міжн торгівлі та розробки рекомендацій щодо зовнішньоторговельної політики. Меркантилісти дотримувалися тієї точки зору, що нація стає заможнішою та могутнішою, коли експортує більше, ніж імпортує. Надлишок зовн торгівлі, який утворюється, буде залишатися у країні у вигляді дорогоцінних металів, зокрема золота та срібла. Чим більшими запасами золота та срібла володіє країна, тим багатшою і потужнішою вона вважається. Уряд повинен вживати всіх заходів щодо стимулювання експорту та обмеження імпорту (зокрема обмеження імпорту товарів розкоші). Оскільки всі країни не можуть одночасно мати позитивне торговельне сальдо, і обсяги золота та срібла в кожний період часу є обмеженими, то виграш від торгівлі однієї країни завжди відбувається за рахунок іншої (торгівля є грою з нульовою сумою). Меркантилісти захищали прямий держ контроль за всіма видами ек діял.ті та ек націоналізм, вважаючи, що нац інтереси різних країн перебувають у конфлікті. Ек с-ма, на думку меркантилістів, склад-ся із 3-х секторів: виробничий сектор, сільський сектор і іноземні колонії. Торговці розглядалися як найбільш важлива для успішного функціонування ек с-ми група, а праця - як осн фактор вир-ва.

Історична детермінованість. Теорія з’явилась в період, коли відбувався занепад середньовічного феодалізму, укріплювались нац. держави, а найбільш сильні з них захоплювали колонії і боролись за розподіл сфер впливу, міста почали відігравати все більш вагому роль як ек. центри. Причини, які спонукали меркантилістів акумулювати дорогоцінні метали у великій кількості: осн метою дослідження меркантилістів було посилення потужності та влади власної країни. Більша кіл.ть золота давала змогу правителям утримувати більшу армію та флот, що дозволяло їм завойовувати більше колоній. Крім того, чим більше золота, тобто грошей, перебувало в обігу, тим вищою була ділова активність у країні. Стимулюючи експорт та обмежуючи імпорт, уряд заохочуватиме збільшення нац вир.ва та зайнятості.

Переваги теорії: вперше підкреслили значимість міжн торгівлі для ек росту країн і розробили одну з можливих моделей її розвитку; вперше описали те, що в суч. ек-ці назив.ся платіжним балансом; концентрація капіталу в країні зазвичай призводить до активізації ділової активності; країна одержувала max переваги за рах позитивного сальдо торгівельного балансу, що в свою чергу спричиняло ↑ зайнятості і вир.во товарів і послуг.

Недоліки: меркантилісти не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації може відбуватися не тільки за рах обнищання інших, з якими вона торгує, що міжн ек.ка розвивається, а тому розвиток країн можливий не лише за рах перерозподілу вже існуючого багатства, але і за рах його нарощування; ототожнення багатства та золотих запасів, тоді як багатство розуміється як сума природних ресурсів, знань, кваліфікації тощо. Теорія не давали відповіді на питання: які вигоди від торгівлі? яка структура торгівлі? які умови торгівлі?

Ранній меркантилізм: ідеологи - У. Стаффорд (Англія), Г. Скаруффі (Італія), виник наприкінці 15 ст., ґрунтувався на доктрині «грошового балансу» - нагромадженні грошей внаслідок вивезення товарів при забороні (або суб'єктивному обмеженні) вивезення грошей. Державі слід продавати на зовн ринку якомога більше будь-яких товарів, а купувати - якомога менше. При цьому в країні повинно накопичуватися золото, яке за тих часів ототожнювалось із багатством нації.

Пізній меркантилізм (Т. Мен (Англія), А. Серра (Італія), А. Мокрет'єн (Франція)) розвивалась з 2-ї пол 16 ст. до сер 18 ст. Осн зміст: доктрина «активного торговельного балансу», який можна було забезпечити шляхом активізації зовн торгівлі при перевищенні доходів від експорту порівняно із витратами на імпорт, а також у результаті розвитку посередницької торгівлі (перепродаж іноземних товарів, надання транспортних послуг, кредитів з метою одержання додаткових надходжень від операцій на зовнішніх ринках). З цією метою держава повинна була обмежувати ввезення іноземних товарів шляхом підвищення ставок мита, а також сформулювати правила вивезення вітчизняних товарів, використовуючи переважно фін методи заохочення експорту.

Сьогодні спостерігається відродження поглядів неомеркатилістів, зокрема стосовно обмеження імпорту при намаганні зменшити безробіття в країні та стимулювати нац вир.во.