12.Економічне середовище, сутність та основні суб’єкти ринку.

Середовище МЕВ - зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники. Виділяють 4 складові середовища політ-прав середовище, соц-культ середовище, техн середовище і економічне

Вивчення факторів економічного середовища вимагає від суб’єктів МЕВ уваги до загального рівня розвитку економіки відповідної країни, рівня і розподілу доходів в ній, характеру витрат і заощаджень населення тощо. Вивчення факторів економічного середовища вимагає від суб’єктів МЕВ уваги до загального рівня розвитку економіки відповідної країни, рівня і розподілу доходів в ній, характеру витрат і заощаджень населення , розвитку промисловості, НТП, екон традицій тощо.

Чітко не виділяють структуру, тому пропоную розглянути лише основні пункти.

Перша основна характеристика – це структура госпвдаоства. Вона визначає потреби країн у товарах і послугах, рівні доходів і зайнятості і т.д. виділяють чотири типи господарських структур: країни з економікою типу натурального господарства; країни-експортери сировини; країни, що промислово розвиваються; промислово-розвинуті країни.

Другий – характер розподілу доходів у країні. На розподіл доходів впливають не тільки особливості господарської структури країни, але і її політична системи. За характером розподілу доходів країни можна класифікувати на такі групи: країни з дуже низьким рівнм сімейних доходів; країни з переважно низьким рівнем доходів; країни з дуже низьким і дуже високим рівнями сімейних доходів; країни з низьким, середнім і високим рівнями сімейних доходів; країни з переважно середнім рівнем доходів.

Міжнародна торгівля — історичноно перша форма МЕВ (якщо не брати до уваги натуральний обмін), що являє собою обмін тов-ми та посл-ми між державами. Для національного господарствава участь у міжнароднійн торг-лі набуває форми зовнішньої торгівлі. Зовнішняя торгівля — це торгівля однієї країни з іншими кр-ми, яка склад-ся з експорту та імпорту товарів та послуг. У сукупності зовн-ня торгівля різних держав утворює м/н торг-лю. М/н торг-ля — це складна соціально-економічнана категорія, яку можна розглядати в двох аспектах: -Як процес безпосереднього обміну тов-ми та посл-ми між суб-ми МЕВ. -Як особл-й тип суспільних відносин, що виникають між держ-ми в процесі та з приводу обміну тов-ми (посл-ми).

Можна сказати, що платіжний баланс являється показником стану економічного середовища. Платіжний баланс — співвідношення між платежами, здійсненими економічними суб’єктами даної країни в інших країнах, та надходженнями, які одержані ними з інших країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). Платіжний баланс: -у більшостіті країн оприлюднюється; -в країнах з розвиненою ринковоюю економікоюю розробляється за схемою, яка рекомендована МВФ; -чітко відображає економічнене становище країни; -широко використовується для прогнозуванняня та макроеконого регулювання. Стан платіжного балансу країни визначає: -економічний потенціал, -особливості структури економіки, -участь у МПП, -зв’язки із світовим ринком позичкових капіталів, -стан державного регулювання економіки і зовн.екон-их зв’язків.

Ринок — це сфера товарно-грошового обміну, в якій реалізуються відносини купівлі-продажу та здійснюється конкретна господарська діяльність щодо просування товарів та послуг від їх виробників до споживачів. Як економічна категорія, «ринок» протягом останніх 300 років є центральною в економічній науці. У міру розвитку самого ринку як економічної форми суспільства уточнюються та наповнюються новим змістом також теоретичні його трактування та формулювання. Тлумачення категорії «ринок» необхідно розмежовувати на різних рівнях: ринок — це місце, де можна придбати товар, тобто де зустрічаються покупець і продавець. Економічна наука розглядає ринок двояко, як сферу товарного обміну та як одну з форм економічної організації су­спільства. І можна виділити основні складові ринку індивідуальних товарів — попит, пропонування і ціна.

Найбільш типове і загальноприйняте визначення ринку таке: ринок — це обмін, що здійснюється відповідно до законів товар­ного виробництва і обміну. Сутнісну основу цього обміну стано­вить ціна, що визначається співвідношенням попиту та пропону­вання. Ринок це і місце де зустрічається попит і пропозиція.

Відповідно виділяють і Ринкові відносини — це відносини і зв 'язки, які складаються між продавцями і покуп­цями в процесі купівлі-продажу товарів.

Суб'єктами ринкових відносин є споживачі, виробники і по­стачальники ресурсів.

Споживачами виступають ті суб'єкти, які втілюють у собі платоспроможній попит. Виробниками продукції виступають підприємства — капіталіс­тичні і прості товаровиробники. Вони виробляють товари і по­слуги, які мають задовольнити потреби споживачів — покупців.

Постачальниками ресурсів, таких як земля, праця, капітал і підприємницький хист, є власники цих ресурсів.

Але моделі чистої ринкової економіки, за якої роль держави в економічних процесах мінімальна, виокремлюють такі суб’єкти як домогосподарства і підприємства.

Домогосподарства виконують дві основних функції в ринко­вій економіці: вони є основними постачальниками всіх економіч­них ресурсів і водночас основною видатковою групою в національ­ному господарстві.

Підприємства це основна ланка народного господарс­тва, яка забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює ко­мерційну діяльність з метою одержання прибутку.

В даному випадку ми розглядали як відокремлену частину від світової економіки, але виділяють таке поняття як:

Міжн. ринок – цілісна сис-ма госп. зв-ків між нац. ек-ми різних країн, суб-ми госп. життя, які до них належать або утв-ні ними на міжн. рівні, яка має хар-ні для себе взаємозв-ки, де реал-ся специ. інтереси, діють власні закони та застос-ся відповідні методи викор-ня переваг МПП в рамках міжн. копер-ції праці.

Основними суб’єктами міжнародного ринку є суб’єкти МЕВ: фізичні особи, юридичні особи ( у МЕВ це і підприємства і держава та її установи та міжнародні організації).