4. Кщр у світ ек-ці та особливості моделей розв-ку окремих країн.

КЩР, іноді розглядають у рамках окремих географ регіонів. Так в Азіатс-тихоокеанс регіоні (АТР) виділяють 22 КЩР, у Лат Америці і Карибс басейні — 34 країни, на Середн і Близьк Сході — 16 країн, у Півд Азії — 8 країн, в Африці — 62 країни.

З урахуванням класифікації Світ банку країни світу можна розділи­ти на 3 групи за рівнем душового ВВП:

- країни з низьким ВВП на душу населення — менше 800 дол (Афганістан, Чад, Кенія, Гондурас);

- країни із середнім душовим доходом — 800—10000 дол (Пакистан, Арген-тина, Алжир);

- країни з високим рівнем доходу — більше 10 000 дол (Корея, Сінгапур, Багами).

КЩР іноді поділяють на:

нафтоекспортні, у т ч країни ОПЕК;

Нові Індустріальні Країни (НІК);

країни значного потенціалу;

сировин придатки і "бананові респуб-ліки".

У даний час КЩР, зосередили 79% населення світу; 37,63% світ ВВП; на них припадає 41,24 % світ експорту, 34,45% світ пром і 68,28% с/г В. Чітко просліджується тенденція пост росту питомої ваги ек-ки цих країн у світ пром В.

Моделі 1. модель етатизму — широ­комасштабного втручання держави в ек-ку, націоналізації пром-сті й інфрастр-ри, держ контроль за цінами, курсом валют, ЗТ, пром-стю. На початк етапі розв-ку нац ек-к це була виправдана міра, спрямована на концентрацію ек рес-сів в одних руках.

Ця модель розв-ку виправдала себе в країнах, де при владі знаходилася ерудована еліта, що зуміла сконсолідувати сили і засоби в інтересах сус-ва (Сінгапур, ОАЕ, Тайвань і Кувейт). У ряді великих за розміром КЩР, які володіли значними прир, ек і фін можливостями для ек розв-ку, модель етатизму призвела до корупції.

2. неоліберальна модель розв-ку. широко застосовувалася в країнах Лат Амери­ки. Гол роль у реалізації цієї моделі повинна була відіграти держава, як регулятор макроек пол-ки. Імпортозамінна пол-ка дала мож­ливість у ЛА розвивати нові В і підтримувати достатньо високі темпи економічного росту. Особлива роль приділялася розв-ку ек інтеграції і регіон співробітництва.

Починаючи з 70х років, країнами здійснювалися спроби подолання депресії і забезпечення ек росту, але вони не були спрямовані на кардинальні зміни, а мали хар-р коригування з метою стабілізації ек ситуації і стримування спаду В.

3. Вашингтонський консенсус, яка була підтримана МВФ і рекомендована всім країнам із пере­хідною ек-кою. Стосовно до країн ЛА ця модель зводилася до такого:

1. Бюдж дисципліна. Дефіцит бюджету не повинен перевищувати резерви, що дозволяють профінансувати його без росту інфляції. Дефіцит по поточн статтях (без урахування відсотка виплати за боргами) варто отриму­вати на рівні 3% ВВП і не більше.

2. Пріоритети держ витрат. Їх переорієнтація зі сфери політичної (управління, оборона, амбіційні проекти) у сферу економічну — базові галузі, охорона здоров'я, освіта, інфрастр-ра.

3.Податк реформа. Зниження податк ставок і розширення подат­к бази із застосуванням прогресивної шкали оподатковування.

4.Фін лібералізація. Відмова від пільгових умов кредитування "при­вілейованих" позичальників. Розв-к ринк механізмів регулювання % ставок.

5.Обмінні курси. Застосування єдиного обмінного курсу, його рівень пови­нен стимулювати швидкий зріст нетрадиційного експорту.

6. Лібералізація торгівлі. Зменшення митних тарифів до 10%.

7.Прямі іноземні інвестиції. Усунення бар'єрів для залучення ПІІ, ство­рення умов для конкуренції на внутр ринку між іноз і нац фірмами.

8.Приватизація. Держ під-ва повинні бути приватизовані.

9.Дерегулювавая, Уряд повинен переглянути закони і постанови, що жор­стко обмежують конкуренцію або д-сть нових госп суб'єктів.

10. Права власності їх захист законодавчо, поширюється і на неформальний сектор.

5. Сутність і моделі ек сис-ми соціалізму та якісна оцінка передумов її трансформації.

Сутність ек сис-ми соціалізму (за Марксом) — це загальнонарод власність на речові фактори В, що поєднує в одній особі працівника і власника за­собів В, утверджує труд і колективістськ хар-р асоціації вир-ків і визначає соц рівність між людь­ми як найбільш суттєвий момент соц справедливості. Ек основа соціалізму - сусп власність на за­соби В, соціаліст планова сис-ма, можливість свідомого сусп управління ек процесами, сві­доме регулювання темпів і пропорцій розв-ку В.

Два відмінних трактування соціалізму: 1. марксизм обґрунтовує соціалізм як соц устрій, що виникає в результаті ліквідації капіталіст способу В і встановлення диктатури пролетаріату, сусп влас­ності і розподілу за принципом: «Від кожного — за здібностями, кожному — за працею».

2. захі ек-сти: сутність соціалізму - всі засоби В під виключним контролем сусп-ва, яке відміняє вільний ринок і має своїм базисом «командну ек-ку »

Гол знаряддя побудови соціалізму є диктатура пролетаріату, соціаліст держава, якою керує марксистс-ленінс партія. Мета соціа­лізму — найбільш повне задоволення зростаючих матер і культур потреб усього сусп-ва на основі безперервного і планомірного розв-ку народн госп-ва.

Ці ек моделі мали антиринк і недерж хар-р. Соціалізм - устрій вільних і рівних асоційованих вир-ків Ек модель соціалізму, що була реалізова­на на практиці, - грубе спотворення ідеї соціалізму, бо в центрі не людина, а держава. На основі монопо­лізації власності держава виступила гол суб'єктом - організатором усіх госп процесів: В, розподілу, обміну та споживання. Це держ соціалізм (синоніми: воєн комунізм, казармений соціалізм, швец модель соціалізму)

Ек сис-ма держ соціалізму — ек лад, який хар-ється держ власністю практично на всі речові рес-си і ухвалою ек рішень через центральне ек планування.

Осн ознаки держ соціалізму.

1. Монополія держ власності.

2. відсутність свободи вибору

3. надцентралізація сусп В

4. бюрократизація управління

5. жорстка залежність ек-ки від ідеології і політики

6. самоізоляція ек-ки, неприйняття світ досвіду

На початк етапі держ соціалізм виправдав себе ( здійснення індустріалізації в короткі строки, відновлення зруйнованого війною госп-ва, створено потужну базу важкої пром-ті і розв-к наук-техн потенціалу)

Але у тривалій перспективі вн протиріччя соціалізму призвели до кризи у ІІ пол 90х ХХст.

Заг криза держ соціалізму – крах соціалізму як моделі організації сусп ек-ки у кожній окремій країні і у світ сис-мі.

Чинники 1. «Витратна» сис-ма «держ соціалізму» пристосована до екстенсивного типу розв-ку, що дозволяє мобілізувати в руках держави величезні рес-си, але не для вирішення питань ефектив­ності сусп В, а розв'язання вузького кола проб­лем надзвичайної важливості (програми за окремими престижними напрямами НТП, обороноздатність,)

2. надмірне одержавленням власності, наслідком стали: зрівнялівка, утворення і одержавлення нетруд прибутків окремими особами, під­приємствами, галузями, регіонами; зосередження прийняття гос­п рішень у центр органах (відчуження трудівників від засобів В, продукту та управління В і розподілом); зведення всіх форм госп-ня до однієї — дер­жавної. У таких умовах держава здійснює управління тільки директ адм-командними методами.

3. скорочення у ІІ пол 80х рр. ВНП і нац доходу; зневіру на­селення щодо прогресивності цього ладу; скорочення споживан­ня матер благ і послуг, зниження життєвого рівня; криза фінансів і грош обігу; зростання дефіциту держ бюд­жету, оптових і роздрібних цін: зовн заборгованість.

Вихід з кризи потребує глибоких перетворень у всіх сферах життя:

• політичній — перехід від монополії на владу однієї партії до сис-ми багатопарт парламентської демократії;

• економічній — роздержавлення і приватизація власності, становлення регульованої ринк ек-ки;

• соціальній — проведення державою політики забезпечення рівних стартових можливостей і надійних соц гарантій за принципом: «Свободу — сильним, надійний захист — слабким!»;

• духовній — принциповий розрив з ідеологією і мораллю сталінізму і неосталінізму, оволодіння і засвоєння кращих досяг­нень світ культури.

6. Хар-ка країн з перехідною економікою (КПЕ).

Перехідна ек-ка —трансформація централізованої неринк моделі ек розв-ку з жорсткими командно-адміністра­тивн методами управління у відкриту ек-ку, в якій ринк механізм функц-ня сполучається з гнучкими методами держ регулювання.

До КПЕ належить більшість колишніх соціалі­ст країн, що здійснюють перехід від соціаліст методів госп-ня до ринкових. Це — колишні республіки СРСР, колишні соціалі­стичні країни Центрї та Сх Європи, азіатс країни — КНР, Монголія і В'єтнам, соц орієнтацію зберегли КНДР і Куба.

За географ ознакою і за особливостями соц-ек пере­творень КПЕ можна поділити на три групи;

- Країни ЦСЄ та країни Балтії (Литва, Латвія, Естонія);

- Країни СНД;

- Китай та В'єтнам.

За ек потенціалом, хар-ром реформу-вання й відносним рівнем розв-ку заруб КПЕ можна розподілити на такі групи;

1. Китай, Росія — держави з величезними прир й людс рес-са­ми, зі значним виробн потенціалом і великими абсолютними розміра­ми ВВП;

2. Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія — країни ЦСЄ, які просуну­лися найдальше шляхом реформування; мають відносно високий рівень ВВП на душу населення (8500 — 12900 дол.);

3. Естонія, Латвія, Литва — пострадянські республіки, що не входять до СНД;

Серед колишніх республік СРСР мають найбільш позитивні результати реформування і середн рівень ВВП на душу населення (7200 — 10000 дол.);

4. Румунія, Болгарія, Хорватія, Югославія, Боснія та Герцеговина, Македонія, Албанія — країни ЦСЄ з менш розвинутою ек-кою й низьким душовим рівнем ВВП (від 1700 дол. в Боснії та Герцеговині до 6200 дол. в Болгарії);

б. Білорусь та Казахстан — країни СНД з середн ек потенціалом та душовим рівнем ВВП дещо нижче середнього (5000 — 7500 дол.);

6. Грузія, Азербайджан, Вірменія, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан, Тад­жикистан, Молдова — країни СНД з невисоким рівнем ек розв-ку й низьким душовим показником ВВП (1500 — 4600 дол.);

7. В'єтнам і Монголія — азіатс країни зі значними прир рес-сами, з дуже низьк душов пок-ком ВВП (1780 — 1950 дол.).