7.Характеристика держави як суб’єкта меп.

Під суб'єктом права взагалі розуміють особи (фізичні і юридичні), які відповідно до закону наділені здатністю мати суб'єктивні права та юрид обов'язки, що дає їм можливість брати участь у відповідних правовідносинах. Головним суб'єктом МЕП є держава. Держава - це політ форма організації суспільства, яка виражає обумовлену ек ладом політ владу пануючого класу або всього народу; як суб’єкт міжнародних МЕВ це суверене утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю відносно до інших держав

Держави можуть бути різними за своїми соц-ек с.мами, політ режимом, формою правління та формою держ устрою. Але незалежно від цього кожна з них на основі свого суверенітету має право бути суб'єктом міжн-правових відносин і, зокрема, МЕВ.

До ознак будь-якої держави слід віднести такі: 1) публічна влада; 2) держ суверенітет; 3) територіальний поділ населення; 4) держ апарат; 5) податкова система; 6) право.

Правосуб’єктність держави: - міжн правоздатність - здатність мати права і обов’язки з МП, бути суб’єктом правовідносин; - міжн дієздатність - здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов’язки з МП.

Кожна держава має інститути, які прямо, чи побічно впливають на стан МЕВ і представляють її. Серед таких інститутів: Міністерство іноземних справ , Міністерство зовнішньої торгівлі, Центральний банк країни.

Д як суб'єкт МП здійснює безпосередні зносини з іншими Д, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діял.ті МО в обсязі, необхідному для забезпечення нац інтересів у політ, ек, екологічній, інформаційній, технічній, культурній і спортивній сферах.

Незалежно від того, хто є конкретним учасником МЕВ, які межі їх компетенції, які виникають при цьому права або зобов'язання, — в усіх випадках єдиним суб'єктом цих відносин виступає держава. Саме вона як суб'єкт міжн відносин і відповідно МЕП наділена всім обсягом правоздатності.

Вона, а не хто інший,несе відповідальність за виконання зобов'язань, які випливають з міжн договорів і угод. Винятком з цього правила є відносини, в яких юрид особою постає не держава, а якийсь інший орган, що виступає від свого імені. У таких випадках він і несе самостійну відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Таким чином держава реалізує як пряму участь у МЕВ (через міждержавні стосунки, державні підприємства, державні органи), так і побічну (формування умов для здійснення МЕВ всіма іншими учасниками).

Характер і зміст МЕВ, в яких бере участь держава, можуть бути найрізноманітніши-ми. Це можуть бути відносини суто організаційного характеру, коли, приміром, укладаються угоди про організацію міжн ек співробітництва, або відносини майнового характеру, коли, наприклад, укладаються конкретні зовн.ек договори (угоди) між державою (її органом) про передачу майна, виконання робіт, надання послуг тощо.

Держава має одну надзвичайну особливість – імунітет ( лат.- звільнення від чого-небудь). У МП імунітет держави розглядається як принцип, відповідно до якого державі або її органам не може бути пред'явлений позов у суді інозем держави.

Коли держава виступає суб'єктом МЕВ з іншими державами або з МО, то такі відносини регулюються нормами МЕП. Водночас вона може вступати у відносини міжн характеру з різними іноземними юрид особами, окремими громадянами інших держав. Відносини, які при цьому виникають, регулюються нормами міжн приватного права. Міжн приватне право - це с.ма правових норм, які покликані регулювати цивільно-правові, сімейні та трудові відносини міжн характеру, в яких суб'єктами переважно виступають іноземні юрид особи, іноземні громадяни та особи без громадянства. Але незалежно від того, які це відносини, якими нормами вони регулюються, в обох випадках тут діє принцип імунітету держави.

Слід підкреслити, що не виключається підлеглість однієї держави юрисдикції суду іншої. Але це можливо лише за умови попередньої згоди відповідної держави. Така згода може бути виражена і шляхом укладення міжн договору. Про це свідчить і зміст ст. 38 Закону України "Про ЗЕД", в якій зазначається, що спори, які виникають між суб'єктами ЗЕД, іноземними суб'єктами госп діял.ті у процесі такої діял.ті, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами Укр чи іншими органами за вибором сторін.

Наявність імунітету в держави не означає, що ним наділені і відповідні господарські організації, наприклад державні, які виступають як юрид особи. У даному випадку йдеться про зовнішньоторговель-ні об'єднання, морські пароплавства, в оперативному управлінні яких знаход.ся держ торговельні судна. Існування принципу роздільної майнової відповідаль-ності між державою і її юрид особами означає, що за невиконання зобов'язань перед іноз контрагентами (фірмами) майнову відповідальність несуть юрид особи самостійно. Це положення, наприклад, чітко зазначено у ст. 32 ЗУ "Про ЗЕД", у якій записано, що Укр як держава не несе відповідальності за дії суб'єктів ЗЕД, як і вони не несуть такої відповідальності за дії Укр як держави.

Україна як держава є самостійним суб'єктом у здійсненні та регулюванні зовнішньоек відносин. Вона укладає необхідні міжн-правові договори та угоди, бере участь у діял.ті міжн ек організацій. Використовуючи свої права у МЕВ, вона намагається належним чином виконувати взяті на себе відповідно до договорів та угод зобов'язання.

Має особливості обумовлені конституцією і нац законодавством.