4. Страховий ринок: поняття організаційна структура.

Страховий ринок – це сфера ек. відносин, у процесі яких форм. попит і пропозиція на страх. послуги і здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Головною умовою виникн. страх. ринку є наявність великої кількості незалежних страховиків, що мають обособлене майно, мають право залуч. страх. премій від страхувальників. Наявність цієї умови породжує конкурентку боротьбу між ними і сприяє якісному розвитку страх. ринку, страх. справи в цілому і встановленню адекватних цін на страх. послуги.

Важливим для характеристики страх. ринку є його взаємозв¢язок з ринком капіталу, а через ринок капіталів – з усіма ланками економіки.

Класифікація страх. ринку передбачає виділ. організаційно-правової, інституціональної, територіальної та галузевої його структури.

Організаційно-правова структура – це сукупність взаємодіючих між собою страховиків і перестраховиків, які виступають на страховому ринку як АТ, ТОВ, товариства з додатковою відповідал. і командитні товариства.

Інституціональна структура баз. на розмежув. державної, комерційної, комбінованої форм власності страх. компаній.

Територіальна структура виділяє такі страх. ринки:

• Національний Þ сфера над. страх. послуг в межах однієї країни (найпотужніший – нац. ринок США, що за збором страх. премій по страхуванню життя займає 28% загальносвітового збору, а інших – 40%, за розміщ.м грошей в страх. резерви – 31% світового ринку);

• Регіональний Þ сукупність нац. страх. ринків, поєднаних між собою тісними інтеграційними зв¢язками (найпотужніший – північно-американський, який включає США і Канаду - в 1997 р. 33% світових страх. премій);

• Міжнародний Þ сукупність нац. і регіональних ринків; у вузбкому розумінні – це світові фін. центри, що характериз. великою кількістю міжнарод. страх. операцій (Лондон, Париж, Амстердам).

Галузева структура:

• Ринок страхув. життя

Þ в ЄС ринок страхув. життя хар-ся тенденцією до зрост. (1992 р. – 48%; 1997 р. – 56% )

• Ринок загальних видів страхув.

Þ в ЄС ринок страхув. життя має такі сектори:

– автотрансп. страхув. (33%)

– особостого страхув. від нещас. випадків та страхув. здоров¢я (24%)

– страхув. власності, в т.ч. транспортних заслбів (21%)

– морського та авіаційного страхув. (5%)

– страхув. відповідал. (7%)

– інше (10%)

В Укр. такої статистики немає, а поділ страх. ринку відбув. за галузями страхув.:

• Майнове

– добровільне (62%)

– недержавне обов¢язклве (14%)

• Відповідал.

– добровільне (16%)

• Особисте

– добровільне (8%)

– в т.ч. життя (0,7%)

5. Організаційні форми, порядок створ., функціонув. І ліквідації страх. Компаній.

Процес створ. страх. компанії можна поділити на 2 етапи:

Ø формув. юр. особи (у формі АТ, товариства з додатковою відповідал., повного або командитноо товариства)

Ø над. юридичній особі статусу страховика

Юридичні особи мають бути зареєстровані в адміністраціях за місцем розташув. Страх. компанія, котра отримала реєстраційне посвідч. як підприємницька структура, може виконувати певні фін. операції, повязані з формув.м статутного фонду, підготовки офісу. Але на цьому етапі компанія ще не є страховиком. Зареєстрована юр. особа набуває статусу страховика тільки після видачі їй ліцензії на право здійсн. страх. діял. та внес. її до Державного реєстру страховиків.

Міністерство фінансів Укр. видає страховикам ліцензію на провед. конкретних видів страхув. Страховики, які отримали ліцензію на страхув. життя, не мають права займатись іншими видами страхув.

Для одерж. ліцензії страховик подає до Мінфін. Укр. заяву, до якої дод.:

• копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

• довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтвердж. розмір сплаченого статутного фонду;

• довідка про фін. стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідал.;

• правила (умови) страхув.;

• економічне обгрунтув. запланованої страх. (перестрахувальної) діял.;

Страховик може займатися такими видами діял.:

Þ страховою діяльністю (всі надходж. на користь страховика пов¢язані зі страхув.м і перестрахув.м);

Þ інвестиційною діяльністю (інвестув. і розміщ. тимчасово вільних коштів – як власних, так і страх. резервів);

Þ іншою діяльністю: здав. майна в оренду, фін. допомогою, передача основних фондів і нематеріал. активів тощо.

Припин. діял. страх. компанії може здійснюватися шляхом її ліквідації, реорганізації, санації.

Міністерство фінансів Укр. має право провести примусову санацію страховика у випадках:

• невикон. ним зобов'язань перед страхувал.ми протягом більше 3-х місяців;

• недосягн. ним визначеного законодавством Укр. розміру статутного фонду;

Примусова санація передбачає:

• провед. комплексної перевірки фінансово-господар. діял. страховика, в тому числі обов'язкової аудиторської перевірки;

• встановл. заборони на вільне користув. майном страховика та прийняття страх. зобов'язань без дозволу Мінфін. Укр.;

• встановл. обов’язк. для викон. графіку здійсн. розрахунків із страхувал.ми;

• прийняття ріш. про ліквідацію або реорганізацію страховика. Ліквідація страховика здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством Укр.

Реорганізація страховика може проводитися шляхом злиття, приєдн., поділу, виділ., перетвор. страх. компанії.

При ліквідації страховика в разі, коли учасники страховика прийняли таке ріш. і страховик не має зобов'язань перед страхувал.ми, Міністерство фінансів Укр. приймає ріш. про виключ. страховика з єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків).