Оформлення гербарію

З висушених і визначених рослин складають гербарій. Треба сказати, між іншим, що свіжі рослини значно легше визначити, ніж висушені, а тому кожну зібрану для гербарій рослину краще визначити свіжою. Коли ж зробити це чомусь неможливо, то треба визначити вже висушену рослину. Для роботи по визна­ченню рослин корисно мати крім доброї лупи із збільшенням у 10 раз ще препарувальні голки (які, до речі, дуже легко зробити самому), пінцет і скальпель. Щоб полегшити розгляд засушеної квітки, слід її розварити, тобто покласти в пробірку і нагріти на спиртовці, або розмочити, поклавши на деякий час у теплу воду.

Висушену і визначену рослину (залежно від розмірів рослини – це може бути два, а то і три екземпляри одного виду) пришивають або прикліплюють за допомогою тонкого прозорого скотчу до чистого паперу формату А3 (звичайно вживають розмір 43x28 см). В нижньому правому кутку прикліплюють за один край начисто переписану етикетку розміром12x7 см, яка містить наступні дані:

1. Латинська назва родини.

2. Українська назва родини.

3. Латинська назва виду з вказівкою скороченого прізвища автора (чи його ініціалів), що вперше описав цей вид.

4. Українська назва виду (подається за «Визначником»).

5. Відомості про умови і місце зростання рослини (луки, болото, ліс, поле, тощо). Якщо рослина зібрана в гірській місцевості, то потрібно вказати назву гори чи хребта, експозицію схилу і його стрімкість (в градусах).

6. Адміністративна адреса місця збору.

7. Дата збору.

8. Прізвище та ініціали студента, що зібрав і визначив рослину.

Hypericaceae Звіробоєві Hypericum perforatum Звіробій звичайний Місце збору: лісова поляна Чернівецька обл., м. Вижниця (Гуцолове) Дата збору: 14.07.2009. Визначила: Гулей Ольга Миколаївна

Рис. 3 Зразок гербарної етикетки

Всі аркуші з екземплярами одного виду рослини вкладають у так звану «сорочку», тобто подвійний аркуш бажано грубшого паперу, в нижньому лівому куті якого надписують назву роду й виду рослин, що лежать у ньому. Розкладені за порядком системи, взятої з визначника, пачки «сорочок» з видами вкладають у папки з двох аркушів картону розміром 45×30 см і зв'язують тасьмою або просто шпагатом, який пропускають крізь прорізи в аркушах. Зберіга ти гербарій треба в сухому місці, найкраще в окремій шафі, щоб він не припадав порохом.

Заготівля рослинної лікарської сировини

Збирати лікарські рослини треба в момент найбільшого вмісту в них діючих чинників – під час цвітіння; коріння й насіння – ранньої весни чи восени, кору – напровесні, під час руху соків. При цьому з рослиною слід поводитися дбайливо, не допускаючи варварського винищування, щоб наступного року хтось мав змогу так само з неї скористатись. Найкраще збирати повноцінні рослини в погожу, суху, сонячну погоду, після дощу чи омиті росою, але вже висохлі (крім насіння кмину чи плауна). Не слід збирати запиленні, забрудненні рослини неподалік шосейних доріг. Сировину зразу слід збирати в тару. Найкращою тарою для збору лікарської сировини особливо квітів, листків, соковитих плодів є кошики і невеликі ящики. Сухі плоди, насіння, підземні частини можна складати в мішки, відра та іншу тару.

Зібрані рослини треба законсервувати так, щоб зберегти їхній вигляд – щоб зелені частини залишилися зеленими, а квітки не почорніли, не вицвіли. Висушувати їх треба у затінку, на протязі (наприклад, на горищі), укладаючи тонким шаром, щоб не попріли, і доглядаючи, щоб не змочили дощ чи роса.

Належно висушені рослини треба зберігати в сухому місці, в скляних банках з кришками, в окремих картонних чи дерев’яних, вистелених чистим папером, коробках або скриньках, з етикеткою, на якій позначено назву рослини й дату її збору. Внаслідок розкладу діючих чинників рослини з часом “видихаються”, втрачаючи свої лікувальні властивості. Тому поновлювати запаси найкраще щороку. Проте найкраще діє сік, вичавлений із свіжих рослин (у спирті), бо в ньому зберігається найповніший комплекс діючих речовин рослини.

Трави. Траву збирають за допомогою ножа (індивідуальні екземпляри), або за допомогою серпа і коси при масовому скупченні рослин (наприклад, звіробій, хамеріон і тп.). Недопустимо виривати рослини з підземними частинами, особливо якщо вони багаторічні.

Листя. Общипують вручну з черешком, без черешка, або з його частиною, залежно від виду сировини. Деякі дрібні листки збирають у вигляді гілочок, або цілої трави з наступним обмолочуванням або общипуванням після сушки. Сировиною можуть бути розеточні листки, в такому випадку їх зрізають ножем не пошкоджуючи коріння. У великих трав”янистих рослин збирають лише найбільш розвинені, великі листки, а зрізані верхушки в цьому випадку використовують як траву для олержання галенових препаратів. Вицвілі, зів”ялі, бїджені комахами або поражені грибами листки збирати не можна.

Квіти. Залежно від розміру, характеру розміщення (квітки поодинокі або зібрані в суцвіття) і типу суцвіття квіти зривають поштучно (висмикування віночків з квіток дивини), зрізають цілі суцвіття (щитки – бузини), общипують з короткими квітконіжками, або за допомогою спеціальних гребенів (кошики ромашки лікарської). Квіти деревовидних рослин (липовий цвіт) збирають з розкладних драбин за допомогою садових ножниць, відрізаючи квітучі верхівки.

Плоди і насіння. Сухі плоди і насіння трав”янистих рослин збирають зрізаючи надземні частини серпом. Соковиті ягоди збирають разом з плодоніжками (суниці), або без них (чорниці), їх струшують, зрізають цілими супліддями і після підсихання ретельно відділяють від плодоніжок.

Корені, кореневища, цибулі. Збір підземних органів рослин проводять за допомогою лопат, мотик, кірок, вил. Корені і кореневища спочатку ретельно обтрушують від землі, а потім промивають водою. Промите коріння зразу розкладають на чистій мішковині, траві або папері і просушують. Дальше коріння і кореневища очищають від залишків стебел, дрібних корінців, пошкоджених, або гнилих частин і відправляють до місця остаточної сушки.

Кора. Для того , щоб з молодих відрубаних гілок, а іноді стовбурів зняти кору, гострим ножем роблять кільцеві надрізи на відстані 20-25 см один від одного, з”єднують їх одним або двомо поздовжніми надрізами і одержані полоски відтягують у напрямку нижнього кільця, однак не доходячи до нього. В такому стані полоски кори залишають для підв”ялення, після чого віддирають. Якщо кора покрита наростами лишайників, тоді їх попередньо необхідно зчистити ножем інакше можна зіпсути сировину не отримавши з неї повноцінних ліків.

Бруньки. Великі бруньки (соснові) зрізають ножем, дрібні (березові) обмолочують після сушки гілок. Сушити бруньки слід дуже обережно: тривалий час в прохолодному провітрюваному місці , тому що при сушці в теплому приміщенні бруньки розпускаються.

Нарости. Нарости на деревах (модринна губка, чага) збивають палкою або зрубують сокирою.