Основні морфологічні ознаки листків

(обернено-) = о.

Загальні форми пластинок

о.широко-яйцеподібна

округла

Щироко-

яйцеподібна

овальна

яйцеподібна

о.яйцеподібна

о.ланцето-

подібна

довгаста

ланцетна

Форми країв

Цілокрая пилчаста двічіпилчаста зубчаста зарубчаста виїмчаста

Форма основи

Форма верхівки

тупа гостра загост- гостро- виїм-

рена кінцева часта

Округла клино- серце- нирко- стріло- списо-

подібна видна подібна видна подібна

Розчленування листкової пластинки

цілісний надрізаний лопатевий роздільний розсічений

а)перисто-

б) пальчасто-

Жилкування листків. Сукупність судинно-волокнистих пучків,що знаходяться в листкоівй пластинці, формують жилки листка. Залежно від проходження жилок розрізняють декілька видів жилкування – дугове, яке включає такий різновид як паралельне (жилки проходять вздовж листкової пластинки (кожна окремо) і з’єднуються лише на верхівці (клас односім’ядольні); перисте – одна головна жилка, яка проходить від основи до верхівки, від неї під кутом відходять жилки першого і наступних порядків (перистокраєбічне – жилки першого порядку доходять до краю листка і закінчуються в кінчиках зубчиків або лопатях (вільха, береза, в’яз); перистопетлевидне – жилки першого порядку не доходять до краю, а повертаються дуговидно до верхівки і з’єднуються з другою бічною жилкою, утворюючи петлю; перистосітчасте – бічні жилки галузяться, утворюючи сітку без ясно

помітних петель); пальчасте – з місця з’єднання з листкової пластинки з черешком відходить кілька рівнозначних жилок, а від них – бічні жилки першого порядку, залежно від їх розміщення і галуження пальчасте жилкування може бути пальчастокраєвим (клен платанолистий), пальчастопетлевидним, пальчастосітчастим. У деяких папоротей і голонасінних (гінкго) жилкування дихотомічне (вильчасте), а у голонасінних з голчастими листками (хвоєю) жилка лише одна – або їх кілька, але вони не з’єднуються.

Складні листки. Такі листки містять не менше двох литкових пластинок. Листкові пластинки складних листків називаються листочками. Їх форма, розчленування іжилкування такі ж, як і для листкових пластинок простих листків. Залежно від розміщення листочків складного листка розрізняють перисто і пальчасто складні листки.

Перистоскладні листки – листочки розміщені супротивно на загальному черешкові, який називається рахісом. Якщо кількість листочків парна, листок наз. парноперистоскладним (карагана), якщо непарна (листок закінчується одним листочком) – непарноперистоскладним. Якщо рахіс галузиться і листочки прикріплюються до його гаклужень, листки можуть бути двічі- і тричіперистоскладними (гледичія).

Пальчастоскладні – листочки розміщуються на верхньому кінці черешка. Залежно від кількості листочків визначають листки п’яти-, шести-, семипальчасті. Якщо складний листок складається з рьох листочків, він називається трійчастим (конюшина, буркун, мишатник).

Видозміни (метаморфози) листків.

Колючки – розташовані у вузлах стебел. З пазухи таких колючок виходить боковий пагін (барбарис). Іноді в колючку видозмінюється не весь листок, а лише його прилистки (біла акація).

Вусики, за допомогою яких стебло підтримується к вертикальному положенні (горох).

Філодії – листковидні розширення черешків, які виконують функції листків (деякі види акацій, у котрих у жаркий засушливий період року листки опадають).

Сховища запасних речовин (соковиті луски цибулини).

Покрови, які оберігають рослину від висихання і прромерзання (сухі луски цибулі, луски бруньок).

Приквітки, тобто листки, у пазухах яких розвиваються квітки. У деяких випадках вони яскраво заборвлені і виконують роль оцвітини (перестріч).

Частини квітки (чашолистки, пелюстки).

Спеціальні пристосування, що ловлять комах (росичка, пухирник) і розщеплюють їх білки до амінокислот, які всмоктуються рослиною.

Використання листків. Листки широкр використовуються харчуванні людей (листки цибулі, салату,капусти, кропу, петрушки), ними годують сільськогосподарських тварин (листки соняшника, кукурудзи, буряків), їх використовують для вегетативного розмноження. (фіалка узумбарська, фікус, бегонія), як лікарську сировину (листки кропиви, глоду, берези, шавлії лікарської). Особливості їх будови враховуються при визначенні належності рослини до систематичної категорії та ідентифікації лікарської сировини.