То системи охолодження та її ремонт.
У процесі експлуатації автомобіля може виникнути перегрівання або пе¬реохолодження двигуна. Перегрівання зменшує наповнення циліндрів, сприяє виникненню детонації і жарового запалювання й утворенню нагару, підви¬щує угар масла і спрацювання циліндрів, спричинює виплавляння підшип¬ників і заклинювання поршнів у циліндрах двигуна.
Переохолодження призводить до зниження економічності двигуна, обсмо¬лення системи вентиляції, підвищення жорсткості роботи і спрацювання дви¬гуна внаслідок змивання і розрідження мастильних матеріалів у картері дви¬гуна паливом або до підвищення в’язкості ма¬стильних матеріалів під впливом низьких темпе- nf/n ратур (особливо під час пуску).
За системою охолодження перевіряють також п=2500 хв~Ч пробігу 3,5 тис.
прямі (структурні) діагностичні параметри: уста- км. 3 _ те саме при пробігу лену температуру охолоджуваних поверхонь дви- 135 тис. км
гуна, продуктивність водяного насоса, охолоджувальну здатність теплообмін¬ника, герметичність системи охолодження, спрацювання повітряного клапа¬на, тиск спрацювання парового клапана кришки теплообмінника.
Температуру охолодної рідини у відкритих системах охолодження треба підтримувати в межах 80...85 °С, а в закритих — 100...105 °С. Тому основне завдання ТО системи охолодження — підтримування найвигіднішого тепло¬вого режиму двигуна.
Основні контрольно-діагностичні роботи в системі охолодження двигуна охоплюють: визначення теплового стану системи та її герметичності, пере¬вірку натягу паса приводу водяного насоса і вентилятора, справність термо¬стата й інших деталей.
Тепловий стан системи охолодження визначають за температурою охолод¬ної рідини в головці блока, що вимірюється термометром з електродатчиком. На деяких автомобілях для контролю встановлено сигнальні електролампоч¬ки з датчиками у верхніх бачках радіатора; вони загоряються при темпера¬турі 100...105 °С і 115 °С.
Герметичність системи охолодження визначають візуально, за наявні¬стю підтікання охолодної рідини. Через витікання рідини з системи охоло¬дження виникає близько ЗО % усіх несправностей. Найімовірнішими місцями підтікання є сальники водяного насоса, з’єднання шлангів з патрубками і трубок радіатора з бачками, а також спускні краники.
Підтікання в місцях спряження шлангів усувають підтяганням хомутів кріплення, а в разі пошкодження шлангів — їх заміною. Підтікання водяних насосів усувають заміною сальникових ущільнень. Усунути витікання охо¬лодної рідини внаслідок дефекту в радіаторі можна використанням гермети¬ку для радіатора. Це найшвидший і найзручніший спосіб усунення витікан¬ня в дорожніх умовах або у випадках, коли не можна припиняти експлуата¬цію автомобіля до його ремонту. Препарат добре герметизує мікротріщини. Добавляння його в охолодну рідину не знижує ефективності роботи системи охолодження.
При підтіканні води з радіатора його ремонтують (як виняток допускається тимчасове заглушування окремих трубок).
Прогин паса приводу водяного насоса має бути в межах 10...20 мм при натягу ЗО...40 Н. Натяг паса регулюють поворотом на опорі генератора (рис. 8.2).
Справність термостата визначають, опускаючи його в підігріту воду (рис. 8.3). Клапан справного термостата має відкриватися при температурі 78...82 °С і повністю відкриватися при 91...95 ”С. Треба стежити також за повним ходом клапана термостата. Його величина, наприклад для двигуна КамАЗ-740, повинна бути не менше 8,5 мм. Допускається втрата ходу клапа¬на не більш як 20 %.
Рівень охолодної рідини в радіаторі перевіряють щодня (перед початком роботи). Водночас контролюють справність пробки радіатора. При зберіганні автомобілів без охолодної рідини (в зимову пору) систему охолодження за¬правляють перед пуском двигуна. Зовсім не допускаються підтікання охо-
202
лодної рідини й ослаблення кріп¬лень деталей системи охолоджен¬ня при експлуатації.
Дуже важливо в процесі експ-луатації автомобілів підтримува¬ти температуру повітря під капо¬том двигуна на рівні ЗО...40 °С.
Особливості ТО системи охо-лодження дизельних двигунів. У жарку погоду часто виникає пере-грівання двигуна. Причин того кілька: тривале застосування води в системі охолодження, недостатній контроль технічного стану вмика¬ча гідромуфти, невчасна очистка системи охолодження від продук¬тів корозії і накипу та ін.
Як охолодну рідину треба ви-користовувати низькозамерзаючі рідини Тосол П-40 або Тосол А-65. Воду можна застосовувати як ви-няток, та й то короткочасно. Три¬вале застосування води в системі охолодження — одна з головних причин масового виходу з ладу во-дяних насосів.
Треба контролювати технічний стан вми¬кача гідромуфти, через який масло може про¬никати в систему охолодження. При цьому низькозамерзаючі рідини дуже спінюються і тепловідведення погіршується.
Невчасна очистка радіатора системи охо¬лодження, а також недостатня жорсткість кон¬струкції масляного радіатора спричиняють просочування масла з місць з’єднання бачків і трубок масляного радіатора.
Масло потрап¬ляє на радіатор системи охолодження і погір¬шує тепловідведення.
Таким чином, при обслуговуванні системи охолодження дизельного двигуна додатково до загальноприйнятих робіт треба приділяти особ¬ливу увагу складові охолодної рідини, контро¬лю технічного стану вмикача гідромуфти і вчасній очистці системи охолодження від про¬дуктів корозії та накипу.