Львів, Україна

Кліффорд Дж. Леві

Опукбліковано: 7 січня 2011

Першим серед усього, що зачарувало мене, був львівський аеропорт. Місцеві аеропорти у колишньому Радянському Союзі за тодішньою тенденцією будувалися похмурими і однотипними, поряд яких завжди знаходилася цілодобова автобусна зупинка. Але саме у Львові, найбільшому місті Західної України, він оздоблений дерев’яними панелями та ошатними колонами. Також на величному залізничному вокзалі присутня обстановка кінофільмів у стилі 1950-их років.

Я був тут минулої зими, коли висвітлював президентські вибори в Україні, долаючи сніги, щоб побачити кандидатів на трибуні та донести їхні погляди виборцям. Проте згодом я відкрив для себе, що це місто на околиці Радянського Союзу, на роздоріжжі Європи, вкрите бруківкою. Неочікувану красу терміналу львівського аеропорту доповнюють звивисті вулиці, що відображають вплив культур, які століттями нашаровувалися одна на одну.

Львів мав багато назв у пам'ять про своїх багатьох правителів, від совєтів до німців та поляків. Але, здається, саме Австро-Угорська імперія здійснила на нього найбільший вплив. Мандруючи, я більше згадував Відень та Прагу, аніж Москву. Пиво було смачним та дешевим, і багато поживних харчів постачалися на центральноєвропейські ринки, в тому числі сосиски та коренеплоди.

Звісно ж, було не складно визначити українські особливості, такі як галушки, що більш відомі як вареники (вимовляється ва-РЕН-ии-ки), наповнені картоплею чи капустою, творогом або вишнями. Ресторанчики, сповнені антирадянських гасел, пропагують місцеві історії, включаючи й таку провокаційну, яка вшановує партизанів Другої світової війни,.

Те, що справді виділяє Львів, так це його безперечно міжнаціональна терпимість, яка проявляється більше, ніж у будь-якому з тих міст колишнього Радянського Союзу, які я відвідував. Ряд соборів формує міську панораму: українські православні, російські православні, вірменські православні та римо-католицькі.

Львів також є резиденцією Української Греко-Католицької Церкви, яка являє собою суміш: церква лояльна Римові, але дозволяє одружуватися священикам і слідує східним церемоніальним обрядам. Львів також був притулком для іудейської громади, яка процвітала до Другої світової війни і я блукав руїнами однієї з головних синагог. Хоча й іудеїв залишилося мало, проте існують задуми відновити синагогу.

І от що сталося: Я брався до роботи, та все ж місто відтягувало мене від неї. Я прийшов на інтерв’ю зі службовцем до ратуші, а завершив його на оглядовому майданчику вежі, милуючись розкішною архітектурою у стилі класицизму, бароко та ін.

Один із службовців сказав мені, що місто зазнає реконструкції перед тим як гостинно прийматиме футбольний чемпіонат 2012 року, в якому Україна буде спів-партнером з Польщею. Хоча новий термінал міжнародного аеропорту і знаходиться на реконструкції, чиновник запевнив мене, що львівський історичний шарм буде збережено (На щастя, старий аеропорт продовжуватиме жити).

Перед відправленням я зробив останню зупинку. Львівська шоколадна фабрика запрошувала полицями, зробленими вручну гостинцями та запахами солодкого гарячого шоколаду. Я придбав декілька коробок шоколаду для своєї сім’ї у Москві, які я планував використати для того, щоб запевнити їх, що колись ми обов’язково повернемося.