57. Зарубіжний досвід обліку витрат і калькулювання собівар­тості продукції. Метод обліку повних витрат (Стандарт-Кост). Метод обліку неповних витрат (Директ-Кост).

Підприємства можуть застосовувати різні підходи до калькулювання витрат при складанні зовнішньої та внутр звітності. При складанні зовн фін звітності використ калькулювання повних витрат – метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і постійних) виробн витрат. Система обліку витрат за замовленнями і за процесами є прикладом калькулювання повних витрат. При складаннф внутр фін звітності застосовують калькулювання неповних витрат – метод калькулв, що передбачає включення у собівартість прод лише змінних виробн витрат. При використанні системи калькулювання неповних витрат не тільки операційні витрати (на управління, збут), а й постійні виробн витрати розглядають як витрати періоду і списують за рахунок прибутку. Країни англосакської групи, виходячи з масштабів і характеру їхньої діяльності, використ будь-яку з трьох систем обліку:– загальну;– інтегровану;– переплетену. Загальну систему обліку застосов під-тва сфери послуг, торгівлі, невеликі підприємства, які випускають однорідну продукцію. Ця система ґрунтується на періодичному обліку запасів, тобто протягом звітного періоду на рахунках запасів не відображ їх зміну. В основу цієї системи покладено метод «Витрати—відпуск». Основою використ методу «Витрати – відпуск» є порівнюв відпуску продукції з витрат на заготівлю, виробн і реаліз на одному рахунку «Прибутки і збитки». Це дозволяє визначити фін результат діяльн під-тва (прибуток або збиток). Порівнювання витрат з відпуском проводиться на рахунку «Прибутки і збитки». Більшість великих промислових підприємств використовують інтегровану систему обліку, яка забезпечує калькулюв собіварт окр видів продукції та контр витрат на вир-тво. Ця система ґрунт на безпосер обліку запасів, тобто всі поточні зміни запасів сировини, гот прод та виробн відображ на рах відпов запасів. Для обліку витрат підприємства використовують рахунки: "Виробництво", "Виробничі накладні витрати", "Загальні та адміністративні витрати", "Витрати на збут та реалізацію", "Витрати на дослідження та розробки". Прямі виробничі витрати відображають безпосередньо на рахунку "Виробництво", непрямі – накопичують на рахунку "Виробничі накладні витрати", а наприкінці звітного періоду їх списують на рахунок "Виробництво" і розподіляють між об’єктами калькулювання .

58. Сільськогосподарське виробництво, його особливості, їх вплив на організацію бухгалтерського обліку та плану рахунків.

С/Г дві основні галузі-рослинництво та тваринництво, які, в свою чергу, поділяються на самостійні спеціалізовані підгалузі. У рослинництві визначаються: виробництво зернових та зернобобових культур; виробництво технічних культур; виробництво овочевих культур; виробництво кормових культур; вир-тво плодових і ягідних культур таінші вир-тва. У тваринництві визначаються: молочне та м’ясне тваринництво; свинарство; вівчарство;м’ясне та яєчне птахівництво;конярство;звірівництво;рибництво;бджільництво; та інші виробництва. Сьогодні майже всі с/г-кі під-тва, крім виробн діяльн, здійсн торгов, тобто реалізують продукцію власного виробн у фірмових магазинах, на колгоспному ринку. Головна особливість бухг. обліку в с/г. Обліковим періодом є календарний рік. Звідси випливає, що протягом року облік виходу готової продукції та її реалізації ведеться за обліковими цінами, які господарства встановлюють самостійно. У кінці року облікову вартість готової та реалізованої с/гяка вже була відображена на рахунках, доводять до фактичної, списуючи відхилення. Відхилення фактичної собівартості від облікових цін може бути двох видів і залежно від цього використовують два методи відображення на рахунках суми відхилення. У кінці року підраховується фінансовий результат від реалізації продукції, підраховується прибуток, що підлягає оподаткуванню, і господарство повністю розраховується з бюджетом за податками. Ці та інші особливості бух. обліку впливають на необхідність використання особистих рахунків у с/г. До них відносять: Рахунок №23 ”Виробництво”, до якого відкриваються субрахунки: 1 – “Рослинництво”; 2 – “Тваринництво”; 3 – “Допоміжне виробництво”. Рахунок №21 “Тварини на вирощуванні та на відгодівлі”, до якого відкривають субрахунки за видами молодняку тварин. Рахунок №27 “Продукція сільського господарства”, до якого відкриваються субрахунки: 1 – “Насіння”; 2 – “Садивний матеріал”; 3 – “Корми”; 4 – “Продукція для реалізації”. Рахунок №155 “Формування основного стада” має субрахунки: 1 – “Придбання дорослих тварин”; 2 – “Переведення молодняку тварин в основне стадо. Рах. № 23 “Виробництво” – операційний, калькуляційний, щодо балансу – активний. Рах. № 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі” є основний, інвентарний, щодо балансу – активний. Рах. № 27 “Продукція сільського господарства” – основний, інвентарний, щодо балансу – активний. Рах. № 155 “Формування основного стада” є основний калькуляційний щодо балансу – активний.