5.Аналіз ринку консалтингових послуг тов «консалтинг сіті».

В Україні галузь консалтингових послуг є відносно молодою, але достатньо перспективною. Економіка, що розвивається, приватизаційні процеси, розвиток підприємств промислового сектора, їх реструктуризація, інтерес з боку іноземних інвесторів - ось фактори, які сприяють розвитку консультаційних послуг в Україні.[9]

Періодом зародження ринку консалтингових послуг можна вважати 1990 рік. В цей час відкривалися представництва іноземних компаній, таких як Arthur Andersen, Baker & mckenzie, Barents Group, Coopers & lybrand, Deloitte & touche, Ernst & young, KPMG, Price Waterhouse Coopers, Roland Berger & partners. Дані компанії виходили на ринок, супроводжуючи своїх старих клієнтів, або як реалізатори проектів, які фінансувалися міжнародними організаціями.[10]

У 1992 р. була створена асоціація консалтингових фірм «Укрконсалтинг» з метою об'єднання консультантів для забезпечення процесів масової приватизації. Після цього почали з'являтися українські консалтингові компанії не тільки в Києві, але і у всіх великих містах України.

В Україні існує безліч компаній, які надають послуги в певних напрямках консалтингу: інвестиційному, управлінському, IT-консалтингу, кадровому, юридичному і т. і., але говорити про завершення формування ринку консалтингових послуг передчасно. Оцінити його насиченість також достатньо проблематично.[11]

Але в цілому ринок консалтингу України можна охарактеризувати як такий, що швидко розвивається.

Власники вітчизняних капіталів починають розуміти, наскільки необхідні якісна освіта, менеджмент і маркетинг. Інвестори перестали бути впевненими у своїй непогрішності, у знанні всього і звертаються до фахівців для повторної перевірки своїх передчуттів і заміни їх на досвід і знання. У зв'язку з цим попит на консалтингові послуги в Україні є досить високим.

З кожним роком з'являється все більше і більше нових компаній. І найбільша проблема - це так звані псевдо-консультанти, які, не маючи достатньої кваліфікації, надають непрофесійні консультації. Крім цього, дані компанії демпінгують на ринку. Найнебезпечніше, що вони підривають віру клієнта в професіоналізм вітчизняних експертів.[12]

За останні десять років спостерігається значне зростання ринку консалтингових послуг. Останні досягнення інформаційної технології, глобальні інформаційні мережі змінили уявлення про межі підприємств і про технологію виробництва, управління і ведення бізнесу. Насичення традиційних ринків товарів зажадало пошуку нових підходів до споживача. Саме тому 81% портфеля замовлень провідних консультаційних фірм складають фактично замовлення на послуги з реорганізації і реструктуризації бізнесу.

Консалтинг - відносно молодий в Україні. І як будь-яка молодість, він має свої сильні і слабкі сторони. Серед слабких сторін сьогодні найчастіше називають непрофесіоналізм консультантів. Тобто зіпсоване поле: коли консультант приходить кудись, де вже працював інший, й відновлювати репутацію дуже складно. Також відсутність спеціальних освітніх систем для консультантів. Тому що це така ж професія, як і всі інші, і їй потрібно навчати.

Як і будь-яка інша сфера бізнесу, консалтинг в Україну має свої ментальні особливості, які іноді стають перевагами, іноді - недоліками в порівнянні із західними конкурентами.

Український консалтинг виростав і «загартовувався» на радянських доктринах, методиках та підходах. Визначення поняття «управлінське консультування» можна знайти ще в літературі часів «перебудови». Наприклад, в публікації І. Прокопенко «Управлінське консультування як послуга», датованій 1988 роком, можемо прочитати: «Управлінське консультування - послуги, що надаються незалежними і професійно підготовленими фахівцями (консультантом або їх групою) з метою допомогти керівникові організації в діагностиці, аналізі та практичному рішенні управлінських та виробничих проблем ». Нехай в умовах планово-директивної економіки, але консалтинг в його «науково-виробничій формі» існував на території СНД ще до приходу ринку.

Зародження ринкових відносин, поява в Україні організацій міжнародної технічної допомоги ЄБРР, USAID, TACIS, PW & C, Know-how та інших, прихід на пострадянський простір компаній тоді ще «Великої шістки» відкрило якісно новий етап у розвитку українського консалтингу як сфери підприємницької діяльності, а не професійних послуг з впровадження науки у виробництво. Саме тоді почали з'являтися перші українські консалтингові центри, що спеціалізувалися переважно на навчанні.[13]

Наступний етап «загартовування» був обумовлений величезною кількістю приватизаційних процесів, що проходили в 1995-2000 роках. У цей період, що ознаменувався різким і динамічним розвитком бізнесу, створенням приватних підприємств, попит на консалтингові послуги помітно виріс. У наступні роки, з ростом професіоналізму консультантів, чіткою сегментацією ринку за видами послуг, український консалтинг формував свої національні риси і підходи, що стали результатом симбіозу планово-директивних і ринкових підходів, міжнародного досвіду і розуміння специфіки вітчизняних умов.

Що ж відрізняє українських консультантів від західних? На жаль, все ще спостерігається давній комплекс - невпевненість консультанта в своїх можливостях і невпевненість клієнта в можливостях консультанта. Як результат - вітчизняний консультант ще не здатний настільки глибоко влитися в середу компанії клієнта, як це відбувається в розвинених країнах. З боку бізнесу присутній фактор недовіри, страху віддати управлінський процес в руки зовнішньому фахівцеві, з боку консалтингу - відсутність чіткого усвідомлення реального позитивного ефекту, можливостей оцінити результати їх діяльності. Внаслідок цього в діяльності українських консультантів переважає тренінгова складова, експертне й експертно-навчальне консультування, в той час як у західних країнах здійснюється в основному процесне і експертно-процесне консультування, яка передбачає активне залучення клієнта в процес прийняття рішень та розробки рекомендацій. Таким чином, українські консультанти виступають переважно лише як тренери і порадники, у той час як консультанти в розвинених країнах більш глибоко впроваджуються у діяльність компанії.

Все ще відрізняє українських консультантів їх професійний рівень. Безсумнівно, прогрес у цьому напрямку спостерігається постійно. Проте сам факт того, що в навчальних закладах України відсутні освітні програми, які «вирощують» майбутніх консультантів, говорить багато про що. При цьому зарубіжні курси, тренінги, стажування проходять не всі. А на постійне підвищення професійного рівня своїх фахівців шляхом участі у відповідних семінарах та конференціях у консалтингових компаніях також часто не вистачає ресурсів.

На противагу всього вищесказаного, українським консультантам більш близькі і зрозумілі ментальні особливості вітчизняного бізнесу, тоді як напрацьована роками наукова і методологічна база західних консалтингових фірм в наших умовах буває деколи неефективна.[14]

Існує безліч проблем розвитку ринку консалтингових послуг України, які ще буде потрібно здолати.(Таб.5.1)

Таблиця 5.1.

Проблеми розвитку українського ринка консалтингових послуг

Рівень	Проблеми
Вищий(держава)	1) відсутність державного регулювання ринку консалтингових послуг; 2) неврегульованість нормативно-правової бази; 3) відсутність сприятливих умов для інвестування; 4) відсутність системи ліцензування консалтингової діяльності; 5) закритість ринку консалтингу (низький ступінь інформованості, надання недостовірної інформації); 6) високий рівень тінізації економіки.
Середній	Консалтингові фірми: 1) низький рівень досвіду консалтингових фірм; 2) застосування методик не адаптованих до української економіки; 3) завищення цін на консалтингові послуги; 4) низький рівень комунікації між компанії для створення високого ними- джа консалтингової діяльності. Клієнтські організації: 1) низька поінформованість про сутність консалтингу; 2) низький рівень освіченості вищого керівництва підприємств; 3) низький рівень платоспроможності; 4) нездатність встановити чіткі цілі, завдання перед консультантом; 5) небажання усвідомити існування проблем на підприємстві; 6) небажання присвячувати сторонні особи в діяльність організації; 7) психологічна неготовність платити за послуги консультанта
Низький рівень(спеціалісти)	1) брак кваліфікованих фахівців у сфері консалтингової діяльності; 2) відсутність системи професійної підготовки консультантів на терито- рії Україні; 3) низька орієнтованість консультанта на потребу клієнта (надавати пріоритет ня типових рішень проблем)

В українському консалтингу також існує проблема нерозуміння клієнтами професії консультанта як такої, коли клієнт не знає, чим консультант може бути йому корисним і що він такого знає, чого не знає сам клієнт. Крім того, відсутність якогось об'єднання консультантів. Об'єднання консультантів - це величезне взаємне посилення. Ефект синергії в консалтингу ніхто не відміняв. Це та ситуація, коли 1 плюс 1 дорівнює 3.[15]

Ринок консалтингових послуг в Україні б'є всі рекорди за часом свого формування. Ця фаза досить затяглася і в останній рік помітно активізувалася. Підтвердження тому - створення української асоціації консультантів, можливість її вступу в міжнародне співтовариство консультантів. До сих пір професія консультант з управління не зрозуміла клієнтам. Її кордони досить розмиті і для самих консультантів.

Консультанти, які працюють на вітчизняному ринку, пов'язують даний сплеск росту з розвитком економіки в цілому, а звідси - і розвитком ринків, посиленням конкуренції в різних галузях і сферах бізнесу. Беручи до уваги тенденції останніх 10 років, у найближчому майбутньому можна очікувати укрупнення гравців і формування універсальних компаній, злиття і поглинання. Разом з тим, за словами експертів, на сьогоднішній день говорити про сформований ринку консалтингових послуг в Україні занадто передчасно. Попит на них як і раніше недостатньо розвинений і слабо структурований.[16]

Оцінити місткість ринку консалтингових послуг досить проблематично. Експерти пояснюють це тим, що даний ринок - один з найбільш закритих в плані доступності інформації не тільки в Україні, а й у світі в цілому. Багато в чому це пов'язано з небажанням споживачів афішувати сам факт, що на підприємстві працювали консультанти. І, природно, будь-яка консалтингова компанія, яка дорожить іміджем, дуже суворо ставиться до питань конфіденційності. Тому вкрай складно отримати достовірну інформацію про кількість клієнтів та обсяги продажу послуг консультантів. Судячи з усього, вітчизняний ринок консалтингових послуг знаходиться в стадії активного зростання, так що навіть про його потенційний обсяг говорити важко. Однак очевидно, що точка насичення ще не досягнута. В силу напівлегального характеру українського ринку консультаційних послуг оцінити його обсяг практично неможливо. Як відомо, український ринок консультаційних послуг відстає від російського приблизно на 3 роки, тому, якщо порівняти сукупний оборот українського консалтингу з аналогічним російським показником 3-річної давності (250-300 млн.дол.), То це приблизно 50 - 70 млн.дол . У 2012 р. на ринку консалтингу триватиме поява нових гравців або активізація більш пасивних компаній. Вимоги ринку посилюються, тому або буде зростати рівень якісної пропозиції з боку консалтингових компаній, або з ринку підуть менш серйозні фірми, що звикли заробляти гроші радами з книг. За даними Асоціації консультаційних та експертних фірм України «Укрконсалтинг», конкуренція на ринку консалтингових послуг ще невисока і наявна кількість операторів набагато менша ніж потреба ринку в них. За оцінками експертів, на ринку ще існує безліч вільних ніш, говорити про жорстку конкуренцію, якщо вона не створюється штучно, не доводиться. В даний момент ринок консалтингу України входить в найсприятливішу фазу, коли грамотні і професійні компанії можуть зайняти на ринку своє гідне місце. Частина експертів дотримуються протилежної думки. У сфері PR-консалтингу конкуренції практично немає. У сегменті українських консалтингових фірм розрізняють компанії, що працюють виключно з комерційними клієнтами і компанії, які працюють за проектами міжнародних організацій або обслуговують держпідприємства. Мало у кого з українських консалтингових фірм є чітка стратегія розвитку, яка була б спрямована на певний сегмент ринку (хоча вони самі активно вчать своїх клієнтів її розробляти). Тоді як російські компанії чітко розуміють на кого вони працюють і на що можуть розраховувати.[17] Однією з тенденцій є те, що окремі консалтингові фірми, що надають послуги тільки в декількох напрямках, поступово об'єднуються в різні асоціації або залучають позаштатних консультантів для надання комплексних послуг. На сьогодні, за словами експертів, на ринку консалтингових послуг працюють три групи операторів, кожна у своїй ціновій категорії. По-перше, це «піонери» бізнесу, які працюють на ринку близько семи років, в яких вартість проведення послуг становить від $ 200 з особи. Компанії іншого рівня з досвідом роботи до 4 років беруть за свої послуги від $ 100. Третя ланка – «численні» з демпінговою ціною від 60 грн. [18]

За досить короткий термін в Україні сформувався місцевий ринок консалтингових послуг, спектр яких, в цілому, відповідає світовій практиці. «Обсяг консалтингового ринку в 2008-2010 рр.. склав в середньому близько 0,3% ВВП, що трохи більше ніж аналогічні показники Польщі (0,1%) та Італії (0,2%), але набагато менше, ніж у Фінляндії (1,1%), Німеччини (1, 0%) і Великобританії (0,9%) », - говориться в прес-релізі ЄБРР.[19]

Найбільш ємними ринковими сегментами в Україну в 2011 р. були консалтингові послуги в області інформаційних технологій (27% у загальному обсязі ринку), юридичний консалтинг (15%), маркетинг та стратегічні дослідження (13%). Діяльність консалтингових компаній в основному зосереджена у великих містах, таких як Харків, Львів, Донецьк, але незаперечним лідером є Київ.

Що ж стосується ринку консалтингових послуг міста Донецька у якому функціонує ТОВ «КОНСАЛТИНГ СІТІ» на ньому, як і раніше затребуваними і найбільш розвиненими залишаються такі напрямки, як податкове планування та податковий облік, юридичний і фінансовий аудит, послуги з розробки та впровадження на підприємствах систем внутрішнього контролю, а також IT-консалтинг.

Місцевий ринок характеризується і рядом проблем: низька обізнаність та інформованість споживачів, складність отримання об'єктивної інформації про діяльність та якість послуг консалтингових компаній, недовіра до консалтингу і низька активність професійних об'єднань, а також невисокий рівень інтеграції українських консалтингових компаній в міжнародні об'єднання.[20]

Список використаної літератури:

1. Лавриненко В.В., Тоцький В.І. Організаційний розвиток підприємства. Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2006. – 247 с.

2. О.С. Виханский, А.И. Наумов. Менеджмент: человек, стратегия, организация, процесс: Учеб. – практ. пособие – М.:Гардарики, 1999. – 552 с.

3. Евенко Н.Г., Кучер М.Н. Методологические аспекты управления организационным развитием предприятий // Комунальне господарство міст. – К.:”Техніка”. – 2005. – 189с.

4. В.П. Сладкевич, А.Д. Чернявський. Сучасний менеджмент організацій: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.:МАУП, 2007. – 488 с.

5. Н.М. Бондар, В.Є. Воротін, О.А. Гаєвський та ін. Економіка підприємства: Навч. посіб./;За заг. ред. А.В Калини. – К.:МАУП, 2006.

6. «Управління розвитком» №5(81) 2010р – 139с.

7. Хміль Ф.І. Менеджмент. - К.: Вища шк., 2005. – 331с.

8. Основи економічної теорії: Навч. Посіб. / А. У. Уразов, П. В. Маслак, І. В. Саух. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2007. – 328с.

9. Малиш Н. А., Макроекономіка: Навч. Посіб. – 3-тє вид., стереотип. – К.: МАУП, 2007. – 184с.

10. Тучик Т. Н. журнал «Финансовый директор» №3, 2008, «Консалтинг по Украински»

11. Лавриненко В.В., Дерев’янко О.Г., Тоцький В.І. Організаційний розвиток підприємства. Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2005. – 197 с.

12. Интернет - ресурс «Рынок консалтинговых услуг Украины» http://westdevelopment.com.ua/ru/news/view/12

13. Длигач А. В. Комментарий для журнала «Консалтинг в Украине» №6, 2009.

14. Цихан Т.В., Журнал "Теория и практика управления", №4, 2009г.

15. Трофимова О.К. "История становления консалтинга".- Интернет-ресурс: сайт "Развитие Бизнеса / Ру", http://www.devbusiness.ru

16. Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент целевое управление персоналом организаций: Учеб. Пособие. – 3-е изд., испр. И доп. – К.:МАУП, 2006. – 224 с.

17. "Обзор рынка менеджмент-консалтинговых услугу". - Интернет-ресурс: сайт Консалтингово объединения "Навiiгатор", http://www.navigator.net.ua

18. Международный журнал "Проблемы теории и практики управления" №10 2011 г.

19. Интернет – ресурс http://www.management.com.ua

20. Интернет – ресурс «Диявол ховається в деталях: Як керувати бізнесом у незалежному консалтингу?» http://www.management.com.ua