58

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ……………………………………….5

1.1 Теоретичні основи формування доходу від реалізації продукції…...5

1.2 Нормативне-правове забезпечення формування доходу від реалізації продукції……………..………………………………………………………….…8

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДОХОДУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ…………………………………………………………..…….12

2.1. Фінансово-економічна характеристика господарства………..……12

2.2 Планування доходу від реалізації продукції……..………………….20

2.3 Формування доходу від реалізації продукції………………………..27

2.4 Розподіл та використання доходу від реалізації продукції……...…36

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДОХОДУ У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ……………………………………………………………..46

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….55

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………...…57

ДОДАТКИ

ВСТУП

Проведена економічна реформа і перехід до ринкових механізмів функціонування економіки України, органічне включення її в процеси світового господарювання вимагають корінного перегляду всієї сукупності економічних важелів, що використовуються системою управління підприємством. Перехід від переважно прямих адміністративних методів впливу до непрямих, заснованих на ринкових механізмах і взаємозв’язках, має потребу в заглибленому теоретичному осмисленні широкого кола мікро- і макроекономічних проблем, включаючи мотиваційний аспект господарської діяльності економічних суб’єктів, об’єктивні закономірності формування і використання доходів цих суб’єктів.

Основною метою діяльності підприємства є забезпечення отримання запланованої величини прибутку від здійснення господарської діяльності. З доходами підприємства пов’язане рішення важливих соціальних, економічних, політичних, етичних проблем суспільства як на мікро-, так і на макрорівні. Усе це додає цим господарським поняттям підвищену актуальність і значимість.

Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Дохід від реалізації продукції (робіт, послуг) виступає основним джерелом прибутку, який повинен забезпечити розвиток підприємства, створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, допомагає переборювати наслідку економічного ризику. Однак в умовах економічної, соціальної нестабільності, політичної невизначеності отримання запланованої величини прибутку ускладнено. Об’єктивна необхідність обґрунтування організації та методології обліку доходів багато в чому визначає можливість ефективного функціонування підприємства у майбутньому.

Метою курсової роботи є дослідження теоретико-методологічних основ та науково-прикладне обґрунтування шляхів удосконалення обліку доходів від реалізації.

Предметом дослідження є теоретичні та організаційно-методологічні питання побудови системи обліку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції. на підприємстві.

Об’єктом дослідження обрано приватно-орендне підприємство « Лан» Новобузького району.

Курсова робота виконана на 57 сторінках, містить 17 таблиць, 3 схеми, 22 джерела.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДУ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

1. Теоретичні основи формування доходу від реалізації продукції

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції (Т - Г') - це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства (Г - Т... В... Т' - Г'), яка є його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями. Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам покупців, суспільному попиту.

До доходу від реалізації продукції (робіт, послуг)»відноситься загальний дохід (виручка від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість акцизного збору тощо). Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо.

На практиці можуть використовуватись два методи визначення моменту реалізації продукції:

а) продукцію відвантажено або відпущено споживачу (відбулася передача права власності), - метод нарахування;

б) одержано кошти на рахунок постачальника за реалізовану продукцію - касовий метод.

В обох випадках усі розрахунково-платіжні документи мають бути оформлені відповідно до чинного положення. Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості (Т - Г). Тому бартер, або прямий товарообмін (Т - Т), не можна вважати реалізацією продукції.

Для визнання доходу від реалізації продукції (товарів, інших активів) важливо визначити "момент часу", коли ризики й вигоди, пов'язані з власністю на продукцію, передаються покупцю.

Ризики й вигоди, пов'язані з власністю на продукцію, передаються, зазвичай, коли виконується одне із двох подій: юридично право власності на продукцію передається покупцю або у володіння покупця переходить продукція [4].

Здебільшого обидві події охоплюють один період часу, наприклад, при здійсненні підприємством оптового і роздрібного продажу. В інших випадках існують незначні труднощі практичного характеру в визначенні моменту часу , коли дохід від реалізації товарів буде визнано.

Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від:

1) кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації;

2) рівня реалізаційних цін.

Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року. Асортимент реалізованої продукції справляє двоякий вплив на величину виручки. Зростання в загальному обсязі реалізованої продукції питомої ваги асортименту з більш високою ціною збільшує величину виручки, і навпаки.

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Правило визнання доходу від реалізації продукції (товарів, послуг) - це дата, коли підприємство:

• передало значний ризик і винагороду від володіння товаром покупцю;

• не зберігає ні такої спадкоємності керівництва, яка звичайно пов'язана з володінням, ні ефективного контролю за реалізованими товарами,

• може достовірно виміряти суму доходу,

• має впевненість, що економічні вигоди внаслідок реалізації надійдуть,

• може із значним ступенем достовірності оцінити фактичні чи очікувані витрати [19].

Умови визнання доходу від надання послуг:

1. можливість достовірної оцінки;

2. імовірність надходження економічних вигод від надання послуг;

3. можливість достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення;

4. можливість достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу.

Оцінка ступеня завершеності з надання послуг проводиться вивченням виконаної роботи, визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути наданні, також визначенням питомої ваги витрат, яких зазначає підприємство у зв'язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визначається виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) виражають основну діяльність підприємства, що і є метою його створення, і забезпечують основну частку його доходу.

Лишеленко О.В. зазначає, що дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язань, що зумовлює зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена [9].