37.Категорія способу та часу дієслова ( способи та засоби творення )

Дієслово – це змінна, повнозначна самостійна частина мови, що виражає дію або стан як процес у категоріях способу, часу, виду, особи, дії, стану.

Усі п’ять дієслівних форм об’єднуються на основі спільного лексичного значення – процесуальності та загальнодієслівних категорій.

Способи дієслів :

(Вказують на відношення дії до дійсності)

1. Дійсний спосіб виражає реальну дію, яка відбувається, відбулася, відбудеться.

Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами, у теперішньому і майбутньому за особами. (Ходить, ходив, ходитиме, ходять, я ходжу, ходитиму).

У минулому і давноминулому часі - за родами (ходив,ходила, ходило).

2. Наказовий спосіб виражає спонукання до дії. Не мають категорії часу, але вони змінюються за способами та числами.

3. Умовний спосіб.

Дієслова умовного способу мають лише категорії роду та числа. Умовний спосіб твориться за допомогою частки би (б) від дієслів минулого часу.

Часи дієслів :

(Час дієслова – морфологічна ознака, що виражає відношення реальної дії до моменту мовлення. Розрізняють минулий, теперішній та майбутній часи).

1. Минулий час – називає дію, що відбулася (або відбудеться) до моменту мовлення про неї.

2. Теперішній час – називає дію, що відбувається в момент мовлення або постійно.

3. Майбутній час – називає дію, що відбувається після моменту мовлення про неї.

Дієслова минулого часу змінюються за числами (хотів, хотіли), а в однині і за родами (хотів, хотіла, хотіло). Вони можуть бути як доконаного (покохав, приїхав), так і недоконаного виду (кохав, їхав).

Дієслова теперішнього часу завжди недоконаного виду і змінюються за особами і числами (чую, чуєш, чуємо, чуєте, чує, чують)

Дієслова майбутнього часу мають три форми: просту доконаного виду (зберу, посаджу), просту недоконаного виду (збиратиму, садитиму) і складену недоконаного виду (буду збирати, буду садити).

38.Дієслівна категорія особи дієслова. Особові та неособові форми дієслова

Особа, рід і число властиві особовим формам дієслова.

Особа дієслова – граматичне значення, яке виражає відношення дії або стану до їх суб’єкта в ситуації мовлення.

Дієслова в теперішньому й майбутньому часах дійсного способу та в наказовому способі змінюються за особами. Дієслово в першій особі називає дію тієї осо­би чи осіб, хто говорить: (я) вважаю, (ми) подумаємо, (ми) скажімо. Дієслово в другій особі називає дію тієї особи чи осіб, до кого звертаються: (ти) допоможеш, (ти) розкажи, (ви) керуєте, (ви) поясніть. Дієслово в третій особі називає дію як особи чи осіб, так і предмета чи предметів, про кого або про що мо­виться: (він) малює, (вони) знайомляться, (дерево) зеленіє, (дні) минають. Дієслова в минулому часі дійсного способу і в умовному способі за особами не змінюються — вони змінюються лише за родами й числами: радів, раділа, раділо, раділи; радів би, раділа б, раділо б, раділи б. Частина дієслів, змінюючись за способами й часами, не змінюється, проте, за особами, родами й числами. їх назива­ють безособовими. Вони вживаються тільки або у формі 3-ї особи однини, або у формі середнього роду: світати — світа­ло, світає, світатиме, світало б, нехай світає;

Ці дієслова переважно означають: а) явища природи: розвидняється, дніє, вечоріє, смеркає, мрячить, похолодало, замело; б) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеться, кортить, живеться, працюється, не сидиться; в) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить;  г) міру наявності чогось: не вистачає, бракує.