Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Інститут заочного та дистанційного навчання

Спеціальність психологія

Курсова робота

з дисципліни:

Історія психології

Транзактний аналіз Е. Берна

Виконала студентка 2 курсу

Ігнат’єва Євгенія Юріївна

ЦЗДН м. Лубни 2010 р.

ЗМІСТ

1. Ерік Берн. Виникнення транзактної теорії (ТА)

2. Транзактний аналіз: основна ідея і зміст

3. Звіт про психологічні центри по ТА

4. Система суспільства як гра

Висновок

1. Ерік Берн. Виникнення транзактної теорії (та)

Ерік Берн був сорокашестирічним лікарем-психіатром, коли відмовився від подальшого навчання психоаналізу після п'ятнадцяти років роботи в цьому руслі.

Він відмовився від подальших зусиль в цьому напрямі, після того, як в 1956 році Інститут психоаналізу Сан-Франциско відмовив йому в членстві як психоаналітик. Ця хвороблива відмова підштовхнула його до здійснення давнього бажання внести свій внесок до теорії психоаналізу. Він вважав, що терапевт повинен грати активнішу роль в процесі терапії, чим це дозволялося психоаналітичною концепцією.

Протягом десяти років він досліджував прояви інтуїції. Берн виявив, що може досить точно вгадати професію людини, що прийшла до нього, особливо якщо він механік або фермер.

Це відкриття привело до написання Берном ряду статей об інтуїції, які, у свою чергу, привели до розвитку теорії транзактного аналізу. Він вирішив відмовитися від тієї «нісенітниці», якій його учили, і «почати слухати, що говорять йому пацієнти».

З часом Ерік Берн почав бачити в кожному клієнтові образ ЕГО, пов'язаний з дитинством людини. Берн зрозумів, що образи ЕГО є у кожної людини, і назвав їх станами ЕГО. Він побачив, що «дитячий» стан відрізняється від «дорослого», яке є своєрідною «вивіскою» і тому найпомітніше.

Пізніше Берн почав розрізняти два дорослих стану людини, одне – раціональне, яке він називав Дорослим, і інше – не обов'язково раціональне, яке він називав Батьком, тому що воно, як правило, було скопійоване з його батьків.

Берн продовжував спостерігати за пацієнтами, прагнучи забути, то чому його учили. Так він відкрив значущість погладжувань і структуризації часу. Він побачив транзакції, ігри, проведення часу і, нарешті, сценарії.

До кінця 60-х років його робота «Ігри, в які грають люди» (1964) була розвинена майже повністю. У перші роки своєї роботи Берн вважав, що транзактний аналіз хороший для формування «соціального контролю», пізніше він почав вважати, що ТА виконує основну терапевтичну роботу.

З 1965 по 1970 рік Ерік Берн був захоплений ідеєю розвитку сценарного аналізу на основі поняття про сценарну матрицю і сценарні заборони, і в цей період він написав свою книгу «Люди, які грають в ігри» (1972).

2. Зміст і ідея транзактної теорії

Транзактний аналіз був заснований Еріком Берном в 1955 р. (США). У основі транзактного аналізу лежить філософське припущення про те, що кожна людина буде "в порядку" тоді, коли він буде сам тримати своє життя у власних руках і сам за неї нестиме відповідальність. Транзакція це дія (акція), направлена на іншу людину. Це одиниця спілкування. Концепція Е. Берна була створена у відповідь на необхідність надання психологічної допомоги людям, що мають проблеми в спілкуванні.

Е. Берн виділяє наступні три особи людини, що становлять, які обумовлюють характер спілкування між людьми: батьківське, доросле, дитяче.

Батьківське (Батько – Р), яке підрозділяється на дбайливий батьківський стан Я, критичний батьківський стан Я. Батьківське Я, що складається з правил поведінки, норм, дозволяє індивідові успішно орієнтуватися в стандартних ситуаціях, "запускає" корисні, перевірені стереотипи поведінки, звільняючи свідомість від завантаженості простими, буденними завданнями. Крім того, Батьківське Я забезпечує з великою вірогідністю успіху поведінку в ситуаціях дефіциту часу на роздуми, аналіз, почерговий розгляд можливостей поведінки.

Дорослий (Дорослий – В) стан Я сприймає і переробляє логічну складову інформації, ухвалює рішення переважно обдумано і без емоцій, перевіряючи їх реальність. Доросле Я, у відмінності від Батьківського, сприяє адаптації не в стандартних, однозначних ситуаціях, а унікальних, вимагаючих роздумів, що дають свободу вибору і, разом з цим, необхідність усвідомлення наслідків і відповідального ухвалення рішень.

Дитячий (Дитя – Д, або Дитина) стан Я слід життєвому принципу відчуттів. На поведінку в сьогоденні впливають відчуття з дитинства. Дитяче Я також виконує свої, особливі функції, не властиві двом іншим складовими особи. Воно "відповідає" за творчість, оригінальність, розрядку напруги, отримання приємних, іноді "гострих", необхідних певною мірою для нормальної життєдіяльності вражень. Крім того, Дитяче Я виступає на сцену, коли людина не відчуває достатньо сил для самостійного вирішення проблем: не здатний подолати трудності или / и протистояти тиску іншої людини. Це Я підрозділяється на: природне дитяче Я (спонтанні реакції типу радості, печалі і так далі), дитяче, що пристосовується, Я (що пристосовується, прислужується, боязливий, винуватий, такий, що коливається і тому подібне), заперечуюче дитяче Я.

З позиції батька "граються" ролі батька, старшої сестри, педагога, начальника; з позиції дорослого – ролі сусіда, випадкового попутника, підлеглого, що знає собі ціну, і т.д.; з позиції дитини – ролі молодого фахівця, артиста – улюбленця публіки, зятя.

У особі кожної людини виявляються всі три складові, проте за умови поганого виховання особа може деформуватися так, що одна складова починає пригнічувати інші, що обумовлює порушення спілкування і переживається людиною, як внутрішня напруга.

У розкритті змісту ТА будуть використані ряд робіт послідовників ідей Берна. Зокрема це роботи професора РМАПО В.В. Макарова, Клода Штайнера, учня Еріка Берна і роботи Томаса Харріс.

У роботі професора В.В. Макарова "Психотерапія кожного дня і всього життя" розділені складові класичного транзактного аналізу. Це п'ять великих розділів: