- •34. Загальнодієслівна категорія виду, засоби її вираження. Творення корелятивної видової пари.
- •35. Загальнодієслівна категорія перехідності/неперехідності.
- •37.Категорія способу та часу дієслова ( способи та засоби творення )
- •38.Дієслівна категорія особи дієслова. Особові та неособові форми дієслова
- •39. Система дієвідмінювання дієслів. Способи визначення дієвідміни дієслова.
- •40.Інфінітив – неозначена форма дієслова. Синтаксична функція інфінітива.
- •41.Безособові дієслова: загальна характеристика.
- •42.Дієприкметник – особлива форма дієслова. Творення дієприкметникових форм. Правопис частки не з дієприкметниками, розділові знаки при дієприкметниковому звороті.
- •43. Дієприслівник – особлива форма дієслова. Творення дієприслівникових форм. Правопис частки не з дієприслівником, розділові знаки при дієприслівниковому звороті.
- •44.Прислівник як частина мови: семантичні, морфологічні, синтаксичні, словотвірні особливості.
- •45.Розряди прислівників за значенням. Модальні та безособово – предикативні прислівники як дискусійне питання у мовознавстві.
- •Означальні прислівники:
- •Обставинні прислівники:
- •46.Загальна характеристика прийменника як частини мови.
- •47.Сполучник як частина мови. Сурядні та підрядні сполучники.
- •48.Частка як службова частина мови. Класифікація часток за роллю слів у реченні. Правопис часток.
- •49.Вигук як особливий лексико-граматичний розряд слів.
- •50.Синтаксис як розділ граматики. Основні синтаксичні одиниці.
- •51.Поняття про словосполучення. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова, за семантико-синтаксичними відношеннями між компонентами, за будовою.
- •52.Типи підрядного зв’язку слів у словосполученні.
- •53.Речення як синтаксична одиниця. Основні ознаки речення. Поняття про предикативність як найважливішої ознаки речення.
- •54.Класифікація речень як основної синтаксичної одиниці.
- •З відокремленими членами
- •55.Предикативний центр простого двоскладного речення.
- •56.Типи підметів у сучасній українській мові.
- •57.Типи присудків у сучасній українській мові.
- •58.Поширювачі структурної схеми речення, їхні типи.
- •59.Односкладні речення та їх класифікація в мовознавчій науці.
- •60.Неповні та еліптичні речення. Слова речення.
- •61.Просте ускладнене речення. Форми ускладнення простого речення.
- •62.Основні типи складних речень. Засоби поєднання частин складного речення.
- •63.Складно сурядне речення в сучасній українській мові.
- •Складносурядне речення з єднальними сполучниками
- •Складносурядне речення з протиставними сполучниками
- •Складносурядне речення з розділовими сполучниками
- •64.Складнопідрядні речення, особливості їх будови. Класифікація складнопідрядних речень.
- •65.Безсполучникові складні речення.
60.Неповні та еліптичні речення. Слова речення.
Неповні речення- це речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення.
Напр.:
А хто ж з українців не любить пісню?
Заспівай мені якусь свою (М.Стельмах).
Друге речення з наведеного приклада односкладне (означено-особове) неповне, тому що пропущено додаток, який легко встановити з попереднього речення:заспівай свою пісню.
Часто на місці пропущеного члена в неповному реченні ставиться тире: А в небі - райдуга.
Типи неповних речень :
-Контекстуальне
-Ситуативне
-Еліптичне
Еліптичне -це речення в яких неназваний член не визначається з контексту та обстановки мовлення, а зумовлюється структурою та семантикою самого речення.
Еліптичні речення розглядають як різновид неповних, але їх специфіка полягає в тому що вони семантично повні,а структурно -неповні.
Дехто з учених трактує їх самостійні речення окремого типу, особливістю структури яких є відсутність дієслівного присудка, що не встановлюється з контексту.
Приклад:"Для нього, для Баглая-молодшого, тут епіцентр життя" (О.Гончар)- у цьому двоскладному реченні не вжитий присудок, що засвідчується наявністю обставини тут, який може бути заміщений дієсловом міститься, перебуває, є. Водночас за інформативною семантикою це речення повне.
61.Просте ускладнене речення. Форми ускладнення простого речення.
Просте речення ускладнюють: • однорідні члени речення; • звертання; • вставні слова та словосполучення; • відокремлені члени речення.
До ускладнених речень належать речення з однорідними членами, з відокремленими членами, зі звертанням, зі вставними і вставленими компонентами.
У реченні слова можуть поєднуватися як підрядним зв'язком, так і сурядним.
Члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються сурядним зв'язком, називаються однорідними. Це рівноправні, незалежні один від одного компоненти.
Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу (М.Коцюбинський). .
Однорідні члени речення можуть поєднуватися безсполучниковим зв'язком.
При сполучниковому зв'язку використовуються єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні сполучники. У мовленні однорідність виділяється, як правило, інтонацією переліку.
При однорідних членах можуть використовуватися узагальнюючі слова. Найчастіше у цій ролі виступають:
займенники ніхто, ніщо, все, всі (Радість життя, сум, кохання - все це здавалося йому зараз незнайомим);
прислівники скрізь, всюди (І нагорі, і у кімнаті - всюди було темно).
Відокремленими називаються другорядні члени речення, які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі - відповідними розділовими знаками.
Відокремлення характеризується також інверсійним розташуванням другорядних членів речення.
Відокремлені члени речення поділяються на підрядні відокремлені члени і уточнюючі відокремлені члени.
До підрядних відокремлених членів, які поєднуються з пояснювальним словом чи реченням підрядним зв'язком, належать відокремлені означення і відокремлені обставини.
Відокремлені означення (дієприкметники, прикметники, іменники; дієприкметниковий, прикметниковий звороти, поширена прикладка), як правило, стоять після означуваного слова.
Відокремлені обставини залежать не від одного слова в реченні, а від усього речення в цілому. Дієприслівникові звороти складають основну групу відокремлених обставин і виділяються в будь-якій позиції.
Уточнюючі відокремлені члени речення вживаються для конкретизації або пояснення значень інших членів речення.
Звертання - це слово або сполучення слів, що називає тих, до кого звертається розповідач.
Звертання може бути поширеним. Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставиться кома або знак оклику. Якщо звертання знаходиться у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого потребує речення від його змісту.
У середині речення звертання з обох боків виділяється комами.
Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допомогою яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими словами у реченні і тому не є членами речення.
На письмі вставні слова і сполучення виділяються комами.
Вставленими називаються такі сполуки слів, які містять у собі додаткові повідомлення, побіжні зауваження до основної думки. На відміну від вставних компонентів, вставлені сполуки не можуть бути кваліфіковані за якимись загальними ознаками, оскільки виникають незаплановано, у процесі мовлення.
У ролі вставлених компонентів виступають переважно речення.