- •34. Загальнодієслівна категорія виду, засоби її вираження. Творення корелятивної видової пари.
- •35. Загальнодієслівна категорія перехідності/неперехідності.
- •37.Категорія способу та часу дієслова ( способи та засоби творення )
- •38.Дієслівна категорія особи дієслова. Особові та неособові форми дієслова
- •39. Система дієвідмінювання дієслів. Способи визначення дієвідміни дієслова.
- •40.Інфінітив – неозначена форма дієслова. Синтаксична функція інфінітива.
- •41.Безособові дієслова: загальна характеристика.
- •42.Дієприкметник – особлива форма дієслова. Творення дієприкметникових форм. Правопис частки не з дієприкметниками, розділові знаки при дієприкметниковому звороті.
- •43. Дієприслівник – особлива форма дієслова. Творення дієприслівникових форм. Правопис частки не з дієприслівником, розділові знаки при дієприслівниковому звороті.
- •44.Прислівник як частина мови: семантичні, морфологічні, синтаксичні, словотвірні особливості.
- •45.Розряди прислівників за значенням. Модальні та безособово – предикативні прислівники як дискусійне питання у мовознавстві.
- •Означальні прислівники:
- •Обставинні прислівники:
- •46.Загальна характеристика прийменника як частини мови.
- •47.Сполучник як частина мови. Сурядні та підрядні сполучники.
- •48.Частка як службова частина мови. Класифікація часток за роллю слів у реченні. Правопис часток.
- •49.Вигук як особливий лексико-граматичний розряд слів.
- •50.Синтаксис як розділ граматики. Основні синтаксичні одиниці.
- •51.Поняття про словосполучення. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова, за семантико-синтаксичними відношеннями між компонентами, за будовою.
- •52.Типи підрядного зв’язку слів у словосполученні.
- •53.Речення як синтаксична одиниця. Основні ознаки речення. Поняття про предикативність як найважливішої ознаки речення.
- •54.Класифікація речень як основної синтаксичної одиниці.
- •З відокремленими членами
- •55.Предикативний центр простого двоскладного речення.
- •56.Типи підметів у сучасній українській мові.
- •57.Типи присудків у сучасній українській мові.
- •58.Поширювачі структурної схеми речення, їхні типи.
- •59.Односкладні речення та їх класифікація в мовознавчій науці.
- •60.Неповні та еліптичні речення. Слова речення.
- •61.Просте ускладнене речення. Форми ускладнення простого речення.
- •62.Основні типи складних речень. Засоби поєднання частин складного речення.
- •63.Складно сурядне речення в сучасній українській мові.
- •Складносурядне речення з єднальними сполучниками
- •Складносурядне речення з протиставними сполучниками
- •Складносурядне речення з розділовими сполучниками
- •64.Складнопідрядні речення, особливості їх будови. Класифікація складнопідрядних речень.
- •65.Безсполучникові складні речення.
52.Типи підрядного зв’язку слів у словосполученні.
Словосполучення - це смислове і граматичне поєднання двох або більше повнозначних частин мови на основі підрядного зв’язку та тих відношень які породжує цей зв'язок (червоний ліхтарик, стояти вгорі, дивитися на екран).
Між словами в підрядному словосполученні виникає також три види підрядного зв'язку:
Узгодження: білий пес- білого пса- білому псу
Керування: читаю книжку- читала книжку- читатимемо книжку
Прилягання: сніданок нашвидку, співати йдучи
При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного (небесна блакить, добрі побажання).
Керування- це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова: говорю слова (говорю потребує знахідного відмінка)- говорити слова- говориш слова- буду говорити слова).
При керуванні залежним словом буває іменник, рідше- займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника.
При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання піти, говорив пошепки, працює стоячи).
У ролі залежного слова можуть бути лише незмінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив).
53.Речення як синтаксична одиниця. Основні ознаки речення. Поняття про предикативність як найважливішої ознаки речення.
Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).
Речення - основна одиниця синтаксису.
Речення - комунікативна одиниця (від лат. сommunicatio- спілкування, передача інформації).
Основними ознаками речення є:
1. Предикативність (від лат. рraedicatio - стверджене, сказане, висловлене) - це синтаксична категорія, що виражає співвідношення змісту речення з дійсністю і формує речення як комунікативну одиницю.
Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках часу, особи, а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні),
2.Інтонаційна завершеність оформлює речення як цілу синтаксичну одиницю.
3.Модальність – це оцінка мовцем речення з погляду реальності, можливості, або вірогідності.
54.Класифікація речень як основної синтаксичної одиниці.
Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).
За структурою речення поділяються на прості і складні.
Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр).
У складного реченні таких основ може бути декілька.
Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.
Просте речення може бути:
непоширене і поширене
односкладне:
- дієслівне (означено-особове, безособове, неозначено-особове, узагальнене-особове);
- іменне (називне)