52.Типи підрядного зв’язку слів у словосполученні.

Словосполучення - це смислове і граматичне поєднання двох або більше повнозначних частин мови на основі підрядного зв’язку та тих відношень які породжує цей зв'язок (червоний ліхтарик, стояти вгорі, дивитися на екран).

Між словами в підрядному словосполученні виникає також три види підрядного зв'язку:

1. Узгодження: білий пес- білого пса- білому псу

2. Керування: читаю книжку- читала книжку- читатимемо книжку

3. Прилягання: сніданок нашвидку, співати йдучи

При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного (небесна блакить, добрі побажання).

Керування- це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова: говорю слова (говорю потребує знахідного відмінка)- говорити слова- говориш слова- буду говорити слова).

При керуванні залежним словом буває іменник, рідше- займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника.

При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання піти, говорив пошепки, працює стоячи).

У ролі залежного слова можуть бути лише незмінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив).

53.Речення як синтаксична одиниця. Основні ознаки речення. Поняття про предикативність як найважливішої ознаки речення.

Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).

Речення - основна одиниця синтаксису.

Речення - комунікативна одиниця (від лат. сommunicatio- спілкування, передача інформації).

Основними ознаками речення є:

1. Предикативність (від лат. рraedicatio - стверджене, сказане, висловлене) - це синтаксична категорія, що виражає співвідношення змісту речення з дійсністю і формує речення як комунікативну одиницю.

Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках часу, особи, а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні),

2.Інтонаційна завершеність оформлює речення як цілу синтаксичну одиницю.

3.Модальність – це оцінка мовцем речення з погляду реальності, можливості, або вірогідності.

54.Класифікація речень як основної синтаксичної одиниці.

Речення - це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг).

За структурою речення поділяються на прості і складні.

Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр).

У складного реченні таких основ може бути декілька.

Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.

Просте речення може бути:

1. непоширене і поширене

2. односкладне:

- дієслівне (означено-особове, безособове, неозначено-особове, узагальнене-особове);

- іменне (називне)