• 29Вчення Сміта про капітал

Під капіталом А.Сміт розуміє запаси. «Запаси підрозділяються на дві частини. Та частина його, від якої очікується отримати дохід, називається капітал. Учення про капітал розпадається на три частини: про капітал взагалі, про основний і обіговий капітал, про способи застосування капіталу. «Капітал взагалі з’являється на цій історичній стадії, коли з'являється відомий надлишок у формулі виробництво – споживання. Коли людина, споживаючи його за можливістю більш бережливо і намагається виробити щось своєю працею у відшкодування своїх запасів, поки вони не будуть цілком спожиті. У цьому разі її дохід одержується виключно від її праці».«З цих посилань робиться висновок: є дохід від праці, є дохід від капіталу (запасу). У залежності від того як ці запаси (капітал) приносять дохід, розрізняється основний і оборотний капітал. Капітал може бути застосований двома різними способами, щоб дати дохід або прибуток своєму власнику. Капітал купця приносить прибуток через обіг. Він купує і перепродає товар. Це обіговий капітал. Якщо дохід або прибуток без переходу від одного володаря до другого або без подальшого обертання – це основний капітал. Основний капітал – це машини, знаряддя праці, прибуткові будови (усе це відрізняється від житлових будинків), розчищення, осушення, огороджування, удобрювання, придбання і одержання здібностей усіх жителів або членів суспільства. «Придбанням таких здібностей вважається також утримання їх суспільством шляхом виховання, навчання або учнівства завжди потребує дійсних витрат і являє собою основний капітал, який начебто реалізується в особистості» .

30А. Сміт як основоположник класичної політ. Ек

Суспільство Сміт розглядає як сукупність індивідів, що наділені від природи певними властивостями, які наперед визначають їхню економічну поведінку. Головними є такі, як трудове походження життєвих благ,исхильність до обміну послугами або результатами своєї праці, егоїстичні інтереси — намагання поліпшити своє становище. Трудове походження життєвих благ змушує людину жертвувати заради них «своїм дозвіллям, свободою, спокоєм». Схильність до обміну, «схильність міняти,, вимінювати, обмінювати один предмет на інший» — одна з вирішальних ознак людської природи. Вона зумовлює те, що люди черезподіл праці концентрують свою діяльність на якійсь певній її формі, що підвищує її продуктивність. Керуючись егоїстичними інтересами, пошукомособистої вигоди, людина оптимізує свої зусилля, а це обертається на вигоду для всього суспільства. Розвиваючи вчення основоположників класичної політичної економії про «природний порядок», Сміт звільняє його від феодальних нашарувань. Він підкреслює, що за умов «природного порядку» (вільної конкуренції) складною взаємодією господарської діяльності людей керує «невидима рука», тобто економічне життя людей підпорядковується об'єктивним закономірностям. У трактуванні «природного порядку» Сміт виходить з двох принципів: об'єктивної закономірності природи — дії об'єктивних законів природи — «невидимої руки» і «природної свободи» людини.