- •8. Якщо матеріальний стан позичальника був стабільним, то він отримував позику під 20–30% річних. Якщо його становище було сумнівним, то банк брав під свій контроль його нерухомість.
- •16. Економічний розвиток україни в епоху середньовіччя
- •17. Економічні ідеї західноєвропейських мислителів
- •18. Великі географічні відкриття
- •20. Основні принципи меркантилізму
- •21.Політика торговельного балансу
- •22.Основні етапи розвитку меркантилістської доктрини
- •23Значення меркантилізму
- •24Започаткування класичної школи
- •25Сутність та особливості розвитку фізіократії
- •26. Соціально-економічний розвиток “Ансейські договори”
- •27Сутність концепцій а.Сміта
- •28А. Сміт про сутність і джерела багатств
- •29Вчення Сміта про капітал
- •30А. Сміт як основоположник класичної політ. Ек
- •31.Економіка північноамериканських колоній, причини та наслідки війни за незалежність
- •43. Причини відставання економічного розвитку Англії:
- •47. Виникнення та сутність маржиналізму.
- •48. Сутність та характерні риси неокласичного напряму в економічній теорії.
- •49. Економічна теорія добробуту а. Пігу.
- •50.Американська школа неокласики.
- •52. «Новий курс» Рузвельта.
- •53. Економічна політика фашистської Німеччини.
- •54. Економічні наслідки другої світової війни для світової економіки.
- •55. Економічний розвиток Німеччини у післявоєнний період.
- •56. План Маршалла, його суть та значення для відродження повоєнної Європи.
- •58. Економічний розвиток Японії в 50-70 рр.
- •59. Новаторські ідеї економічної теорії Кейнса.
- •60. Основний психологічний закон та загальна теорія зайнятості Кейнса.
26. Соціально-економічний розвиток “Ансейські договори”
Ансейські договори -узагальнювальна назва п'яти нерівноправних договорів «про дружбу і торгівлю», що були підписані1858року (5 року Ансей) між японським сьоґунатом Токуґава та п'ятьма західними державами: США, Голландією, Росією, Великобританією таФранцією. Названі за іменем девізу Імператорського правління Ансей (1854—1860). Після підписання між Японією та США Канаґавського договору 1854 року, в японському порту Сімода в провінції Ідзу було засноване американське консульство. 1856 року до нього був новопризначений перший консул США Тоунсенд Гарріс, завданням якого було схилити сьоґунат Токуґава до підписання японсько-американського договору про торгівлю. Вимоги американської сторони збіглися в часі із Другою опіумною війною в сусідньому Китаї, в ході якої Великобританія та Франція вимагали від пекінського уряду розширення своїх прав на торгівлю. Під тиском США та міжнародних обставин японці погодились на пропозицію Гарріса та відправили Іноуе Кійонао, урядника Сімоди, для випрацювання тексту японсько-американського договору. В лютому 1858 року чорновий варіант документу був готовий, проте його підписання затягувалася через позицію Імператорського двору, який виступав проти будь-яких контактів із іноземцями і не давав свого монаршого дозволу на укладання договору. Незважаючи на протести, голова сьоґунатського уряду Ії Наосуке капітулював перед наполегливістю Гарріса й дав вказівку підписати угоду з американцями, нехтуючи позицією двору. В результаті, 29 липня 1858 року, на борту американського корабля «Повхатан» японська делегація на чолі з Іноуе та делегація США на чолі з Гаррісом уклали японсько-американський договір про дружбу і торгівлю.
27Сутність концепцій а.Сміта
Предметом економічної науки, за Смітом, є суспільний економічний розвиток і зростання добробуту суспільства. При цьому розвиток економіки спирається на матеріальні (фізичні) ресурси суспільства, використання яких веде достворення благ і багатства народу.Методологія вчення Сміта ґрунтується на концепції економічного лібералізму, основні положення якої такі:
інтереси окремих осіб співпадають з інтересами суспільства;
«економічна людина», за Смітом, – це особа, яка наділена егоїзмом і прагне до все більшого нагромадження багатства;
неодмінною умовою дії економічних законів є вільна конкуренція;
«полювання» за прибутком і вільна торгівля оцінюються Смітом як діяльність, вигідна всьому суспільству;
на ринку діє «невидима рука», за допомогою якої вільна конкуренція управляє діями людей через їхні інтереси і веде до вирішення суспільних проблем у найкращий спосіб, максимально вигідний як окремим особам, так і всьому суспільству взагалі.
28А. Сміт про сутність і джерела багатств
Убачаючи багатство країни у матеріальних (фізичних) благах, А. Сміт визначав його джерелом людську працю, наголошуючи на пріоритетності сфери виробництва у господарському розвитку нації. "Річна праця кожного народу, — писав учений, — являє собою первісний фонд, який дає йому всі необхідні для існування та зручностей життя продукти, що їх він споживає протягом року і що завжди складаються або з безпосередніх продуктів цієї праці, або з того, що він одержує в обмін на ці продукти в інших народів". Зростання добробуту суспільства А. Сміт пов´язував із розвитком обміну, поділу праці та нагромадження капіталу за умов економічної свободи. Серед факторів примноження багатства народу він виокремив: частку населення, зайнятого продуктивною працею або кількість праці, яка функціонує у виробництві; продуктивність праці зайнятих у виробництві; розвиток обміну та наявність відповідних ринків збуту; зростання доходу і капіталу. Вихідним у теоретичній побудові ученого було положення про поділ праці як причину зростання її продуктивності. Розглядаючи суспільство як сукупність індивідів, наділених від природи певними інстинктами (егоїстичним інтересом, прагненням поліпшити власне становище, схильністю до обміну), які наперед визначають їх поведінку, А. Сміт особливу увагу приділяв схильності "міняти, вимінювати, обмінювати один предмет на інший". Останню він трактував як одну із визначальних рис людської природи, яка породжує поділ праці. У зв´язку з цим вчений зазначав, що саме "схильність до обміну породила первісно й поділ праці".