Тема 14. Органи юстиції.

Органи юстиції – це органи виконавчої влади, які забезпечують здійснення правової політики в державі, захист прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій.

Міністерство юстиції України – це головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Державна правова політика – це політика держави, спрямована на забезпечення прав і свобод громадян, законності та правопорядку в суспільних відносинах.

Державна виконавча служба – входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Державний виконавець – це представник влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до зазначеного Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до зазначеного Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчі документи – це письмові документи встановленої форми і змісту, які видаються судом та іншими органами вирішення правових спорів (юрисдикційними органами) для примусового виконання прийнятих ними у справах рішень, ухвал, постанов, інших актів як підстав для їх виконання.

Список використаних джерел

1. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2, стор. 15.

2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 року №2453-VI // Офіційний вісник України вiд 30.07.2010р., / № 55/1 /, стор. 7, стаття 1900, код акту 52172/2010.

3. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 року №22/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25, стаття 146.

4. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25, стаття 198.

5. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 року №1701-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35, стор. 1374, стаття 412.

6. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 року №422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49, стаття 272.

7. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53, стаття 793.

8. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року №565-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4, стор. 20.

9. Про внутрішні війська МВС України: Закон України від 26 березня 1996 року №2235-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29, стаття 397.

10. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 року №2135-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22, стаття 303.

11. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року №509-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 6, стор. 37.

12. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 року №2229-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27, стаття 382.

13. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 року №2887-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9, стаття 62.

14. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року №3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39, стаття 383.

15. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року №202/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36, стаття 243.

16. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року №606-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24, стаття 207.

17. Регламент Конституційного Суду України: Рішення КСУ від 5 березня 1997 року // Офіційний вісник України. – 1997. – № 20, стор. 87.

18. Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам: Рекомендації Вищого господарського суду України від 27.06.2007  №04-5/120 // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 4, стор. 33.

19. Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Указ Президента України від 17 жовтня 2000 року №1138/2000 // Офіційний вісник України вiд 03.11.2000 р., № 42, стор. 22, стаття 1774, код акту 16925/2000.

20. Про Національне центральне бюро Інтерполу: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 року №220.

21. Про затвердження Положення про державний нотаріальний архів: Наказ Міністерства юстиції України від 18.05.2009р. №870/5 // Офіційний вісник України вiд 05.06.2009р., № 39, стор. 102, стаття 1331.

22. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Указ Президента України від 6 квітня 2011 року № 395/2011 // Офіційний вісник України вiд 22.04.2011р., № 28, стор. 45, стаття 1162, код акту 55983/2011.

23. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.С.Ковальський, В.С.Лукомський та ін.; Відп. ред. В.Маляренко. – 3-є вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 352 с.

24. Семерак О.С. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 392 с.

17