Тернопіль

Історія міста

В перше Тернопіль згадується під 1540 р., коли Сигізмунд І видав краківському каштеляну, великому коронному гетьману Яну Тарновському грамоту на володіння територією сучасного обласного центру і його околиць з умовою спорудження замку в урочищі Сопільче. Замок мав охороняти південно-східні кордони королівства від набігів татар.

Однак люди селились тут значно раніше. Їх приваблювали родючі землі на лівому березі Серету, дрімучі ліси, в яких можна було сховатись від нападників. В Тернополі та околицях виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н.е. Давньоруське укріплення Сопільче було зруйноване під час зимового 1240-1241 рр. походу Батия до Карпат. За деякий час воно відродилось, з 1349 р. перейшло, як і вся Західна Україна, під владу Польщі та Литви.

У XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірськавежі та Кам‘янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва та Воздвиженським храмом вони входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя.

Місто з трьох боків оточувало озеро та болота, а зі сходу воно було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом і двома вежами в кутках. Поза центральною частиною простяглися передмістя: Заруддя - на півночі, Збаразьке - на північному сході, Смиковецьке - на сході та Микулинецьке - на півдні.

У 1548 р., через 8 років після закладення замку, Тернопіль отримав Магдебурзьке право, згідно з яким місту надавалися деякі привілеї.

Палац Тернопільського замку

Тернопільський замок — замок на берегах ріки Серет, який існував у центрі сучасного міста Тернопіль. Впереше був зведений у 1540 році.

В наш час від замку лишився лише його «палац», одна з найстаріших споруд Тернополя, розташована поблизу Терно пільського ставу. Будівництво замку тривало 8 років і завершилося у 1548 році.

В продовж всієї своєї історії Тернопільський замок часто піддавався різним нападам і руйнаціям. Ще під час будівництва, у 1544 році, татари вже намагалися напасти на місто, проте завдяки захисту міського ополчення ,яке очолювали Бернард Претвіч, Ян Гербурт, Олександр і Прокіп Синявські, вдалося стримати татарську навалу аж до підходу лицарських сил з-під Сандомира. Серйозних руйнувань зазнав замок у 1575, 1589, 1672 рр. У 1675 році паша Ібрагім Шишман отаборився біля Тернополя і взяв місто в облогу. Замок був знову зруйнований, після чого досить довгий час простояв в руїні.

Згодом замок відбудували знову.Однак на початку 19 ст. тодішній власник міста Ф. Коритовський перебудовує замок в палац, знісши рештки фортифікаційних споруд, обводить його муром з тесаного каміння з брамою, прикрашеною пілонами з гербами. Перебудови надали споруді класицистичного вигляду.

У 1810-1815 під час перебування Тернополя у складі царської Росії, в замку відкрили казино.

У 1843 замок віддали під казарми.

Під час Другої Світової війни Тернопільський замок був сильно пошкоджений, однак його все ж відбудували. У стінах замку розмістили спортивну школу, яка знаходиться там до сих пір. У 1950-ті було проведено капітальний ремонт будівлі. Зі сторони набережної Тернопільського ставу ще до замку прибудували ресторан «Хвиля». Тепер це розважальний комплекс «Максим».

Воздвиженська церква

К рім замку, збереглася Надставна церква — церква Воздвиження Чесного Хреста, що була споруджена на початку XVI ст. на фундаменті древнього храму, історія якого сягає часів України-Русі. Будівля — це тридільний храм без бань. Побудована вона у ренесансному стилі. Біля церкви є також масивна дзвіниця, збудована в 1627 році. Її стіни складені з природного каменю-пісковику і мали оборонне значення. У 1978 році тут було виявлено поховання людини, яке було дуже схожим до тих, що робили за часів язичництва на Русі. У 1831 р. під час пожежі повністю згоріла покрівля церкви. Пізніше було добудовано службові споруди з церкви і дзвіницю, які до нашого часу вже не збереглися.

Воздвиженська церква зазнала часткових руйнувань під час Першої і Другої світових воєн. Сучасного вигляду вона набула після реставрації 1954 року. Довгий час приміщення використовувалось не за призначенням. Було знищено дзвіницю, цінний іконостас, розписи інтер'єру. Тепер церква належить Українській автокефальній православній церкві. Відновлення іконостасу і розпис інтер'єру виконав тернопільський художник Богдан Ткачик.

Церква Різдва Христового (Cередня)

В центрі міста Тернополя, на розі вулиць Руської і митрополита Мстислава милує око старовинний храм оригінальної архітектури - церква Різдва Христового, або, як її ще називають, Середня. Вона належить до найдавніших споруд міста.

Церква прямокутна в плані, трьохапсидна, з високо розташованими вікнами-бійницями, товщиною стін до 2 м, що дозволяє віднести її до храмів оборонного типу.

У давні часи до неї прилягали міські вали, поряд була Кам'янецька брама. Уперше про дерев'яну церкву згадується у королівській грамоті від 6 липня 1566 року, де йдеться про укріплення міста сином Яна Тарновського - Христофором. У ній говориться, що міський мур тягнувся зі сходу вулицею Кам'янецькою (частина теперішньої Руської), або так званим головним трактом, близько церкви Різдва Христового.

Кам'яну споруду будували від липня 1602 до вересня 1608.

С учасного вигляду церква набула після 1937, коли у вівтарній частині вибили для кращого освітлення 2 вікна, дещо змінили форму головного купола й оновили розпис.

Під час 2-ї світової війни храм не зазнав значних руйнувань. 1958 знесли кам'яну загорожу та дзвіницю, не зберігся хрест жертвам Пошесті холери (1770).

Святиня храму — Божої Матері Тернопільська чудотворна (плачуча) ікона.