1.4. Емерджентність (цілісність) та ізоморфізм (аналогічність) систем
Незводимість (ступінь незводимості) властивостей системи до властивостей її елементів називається емерджентністю системи. Це поняття тісно пов'язане з поняттям структури системи, а саме: структура є механізмом реалізації емерджентності. Іншими словами, саме структура визначає той спосіб, у який проявляються властивості окремих елементів в контексті даної системи. Емерджентність – це можливість „дива”, яке інколи проявляється в житті складних систем.
Взаємодія елементів системи відбувається під впливом зв'язків між ними, які залежать від взаємовідносин, що склалися, і від поточного стану системи. Тут важливим питанням є опис закономірностей динаміки системи, тобто впливу системи як цілого на зміну на зміну у часі її окремих елементів і навпаки.
Ізоморфізм і гомоморфізм (від грец. isos – однаковий, homoios – подібний, morphe – форма) – поняття, які характеризують відповідність між структурами об'єктів. Дві системи, що розглядаються відокремлено від природи елементів, що їх складають, є ізоморфними одна одній, якщо кожному елементу першої системи відповідає лише один елемент другої і кожному зв'язку у одній системі відповідає зв'язок в іншій, і навпаки. Така взаємооднозначна відповідність називається ізоморфізмом. Повний ізоморфізм може бути лише між абстрактними, ідеалізованими об'єктами, наприклад, відповідність між геометричною фігурою і її аналітичним виразом у вигляді формули. Ізоморфізм пов'язаний не зі всіма, а лише з деякими фіксованими в пізнавальному акті властивостями і відносинами порівнюваних об'єктів, які у інших своїх відносинах та властивостях можуть відрізнятися. Гомоморфізм відрізняється від ізоморфізму тим, що відповідність об'єктів чи систем є однозначним лише в один бік. Тому гомоморфний образ є неповним, наближеним відображенням структури оригіналу. Таким є, наприклад, відношення між картою та місцевістю, між грамзаписом та його оригіналом (звуковими коливаннями повітряного середовища). Поняття ізоморфізму та гомоморфізму широко застосовуються у математичній логіці та кібернетиці, фізиці, хімії та інших галузях знань.
1.5. Класифікація систем
Системи бувають найрізноманітніші (рис.1.2). Проте загалом усі їх можна поділити на матеріальні та абстрактні.
Абстрактні системи – це продукт людського мислення: гіпотези, знання, теореми.
Матеріальні системи утворюються з матеріальних об’єктів. Усю сукупність матеріальних систем можна поділити на неорганічні (технічні, хімічні тощо), органічні (біологічні) та змішані (де містяться елементи як органічної, так і неорганічної природи).
У множині змішаних систем вирізняють підклас ерготехнічних систем (систем „людина –машина”), які складаються з людини-оператора (групи операторів) – ергодичний елемент – та машини (машин); у таких системах людина за допомогою машини здійснює трудову діяльність, пов’язану з виробництвом матеріальних благ, послуг, а також з управлінням тощо.
Розрізняють також статичні і динамічні системи. Стан статичної системи з плином часу не змінюється, а динамічні системи, навпаки, з часом змінюють свій стан. Динамічні системи, стан елементів яких у даний момент часу повністю визначає їх стан у будь-який попередній або наступний момент часу, називають детермінованими. Якщо передбачити стан системи в такий спосіб неможливо, то вона належить до класу ймовірнісних або стохастичних систем.
За характером взаємодії системи і зовнішнього (навколишнього) середовища розрізняють відкриті та закриті системи. Закриті системи ізольовані від навколишнього середовища, усі процеси, крім енергетичних, відбуваються лише всередині самої системи. Відкриті системи активно взаємодіють з навколишнім середовищем, зберігаючи завдяки цьому високий рівень організованості й розвиваючись у бік ускладнення.
Особливе місце серед матеріальних систем посідають соціальні, де основний вид зв’язків визначається суспільними відносинами людей. Важливий підклас соціальних систем – соціально-економічні системи – охоплюють суспільні відносини людей у процесі виробництва. У соціально-економічних системах неодмінно відбуваються процеси управління, для яких характерні такі ознаки.
Рис.1.3.
Класифікація систем
Розглядаючи економічні, політичні, соціальні, духовні аспекти життя людини в суспільстві, можемо визначити на різних рівнях ієрархії (країни, регіону, міста, селища, певної галузі чи сфери діяльності) соціально-економічну систему як цілісну сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих соціальних і економічних інститутів (суб’єктів) і відносин з приводу розподілу і споживання матеріальних і нематеріальних ресурсів, виробництва, розподілу, обміну і споживання товарів та послуг. Характерною особливістю цієї системи є наявність соціально-економічних відносин, що виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних і духовних благ, основу, ядро яких становлять відносини власності на засоби виробництва і виготовлений продукт.
Соціально-економічна система втілюється в конкретних державно-політичних утвореннях або у формі інших, менших за масштабом, суспільно-господарських організаціях. В міру посилення ефекту глобалізації в якості соціально-економічну систему правомірно розглядати усе людство. Як найважливіші елементи соціально-економічної системи з економічного погляду можуть розглядатися організації, підприємства, установи.
Антропогенні екосистеми – сільськогосподарські екосистеми, лісові, садові культури, морські „городи”, екосистеми біологічних очисних споруд, міста і промислові підприємства, риборозплідні ставки, культури дощового хробака, плантації печериць. Усі вони створюються людиною в процесі господарської діяльності.
Аналізу та синтез систем
Термін „аналіз” веде своє походження з грецького мови, де слово „analysis” означає розчленовування, роздроблення якого-небудь предмету або явища на окремі елементи з метою детального дослідження цього предмету або явища.
Аналіз – це поділ цілого на частини, подання складного у вигляді простих складових.
Протилежним є поняття „синтез” (воно утворилось від грецького слова „synthesis”). Синтез представляє собою об'єднання окремих складових частин певного предмету або явища в єдине ціле.
Синтез – сполучення простих складових об'єкта в єдине ціле.
Аналіз і синтез являють собою дві взаємозалежні сторони процесу дослідження будь-яких предметів (процесів, явищ).
Аналіз і синтез в людському мисленні сильно переплітаються і не можуть існувати один без одного, тому, кажучи про єдність аналізу і синтезу, мають на увазі їх нерозривність і взаємодію в процесі будь-якої розумової діяльності. В теорії організації закон єдності аналізу і синтезу можна сформулювати в наступному вигляді: кожна організація прагне налаштуватись на найбільш раціональний, ощадливий режим функціонування в результаті постійного перетворення своєї структури або функції, при цьому швидкість і результат перетворення залежать від швидкості і характеру зміни її зовнішнього і внутрішнього середовища.
В практичному застосуванні закону поступово формується взаємозв'язок між характером, результатами аналітичної роботи в організації і кількісними, якісними параметрами організації. Закон може бути реалізований за допомогою метода поступового наближення, який включає чотири етапи:
• попередній аналіз зовнішнього і внутрішньою середовища організації з позицій стороннього спостерігача і виявлення характеру і швидкості їх зміни;
• проведення „мозкової атаки” на нараді провідних фахівців організації за підсумками попереднього аналізу;
• створення групи розвитку організації і перетворення організаційної стратегії розвитку (структури, функцій тощо) у відповідності зі змінами зовнішнього середовища;
• постійна робота групи розвитку в рамках нового структурного підрозділу організації.
Экономический анализ и его роль в управлении организацией
Экономический анализ (иначе — анализ хозяйственной деятельности) играет важную роль в повышении экономической эффективности деятельности организаций, в укреплении их финансового состояния. Он представляет собой экономическую науку, которая изучает экономику организаций, их деятельность с точки зрения оценки их работы по выполнению бизнес-планов, оценки их имущественно-финансового состояния и с целью выявления неиспользованных резервов повышения эффективности деятельности организаций.
Предметом экономического анализа является имущественно-финансовое состояние и текущая хозяйственная деятельность организаций, изучаемая с точки зрения ее соответствия заданиям бизнес-планов и с целью выявления неиспользованных резервов повышения эффективности работы организации.
Содержание экономического анализа — это всестороннее и детальное изучение на основе всех имеющихся источников информации различных аспектов функционирования данной организации, направленное на улучшение её работы путем разработки и внедрения оптимальных управленческих решений, отражающих резервы, выявленные в процессе проведения анализа и пути использования этих резервов.
Экономический анализ подразделяется на внутренний и внешний в зависимости от субъектов анализа, то есть от тех органов, которые его проводят. Наиболее полным и всесторонним является внутренний анализ, проводимый функциональными отделами и службами данной организации. Внешний же анализ, проводимый налоговыми органами, банками, дебиторами и кредиторами и другими организациями, как правило, ограничивается установлением степени устойчивости финансового состояния анализируемой организации, ее платежеспособности и ликвидности как на отчетные даты, так и в перспективе.
Объектами экономического анализа являются имущественно-финансовое положение организации, ее производственная, снабженческо-сбытовая, финансовая деятельность, работа отдельных структурных подразделений организации (цехов, производственных участков, бригад).
Экономический анализ как наука, как отрасль экономических знаний, наконец, как учебная дисциплина тесно взаимосвязана с другими конкретными экономическими науками.
Смеха №1. Взаимосвязь экономического анаиза с различными экономическими науками
Экономический анализ представляет собой комплексную науку, использующую наряду с собственным, также аппарат, свойственный ряду других экономических наук. Экономический анализ так же, как и другие экономические науки, изучает экономику отдельных объектов, но под свойственным только ему углом зрения. Он дает оценку состояния экономики данного объекта, а также его текущей хозяйственной деятельности.
Принципы экономического анализа:
Научность. Анализ должен соответствовать требованиям экономических законов, использовать достижения науки и техники.
Системный подход. Экономический анализ необходимо проводить с учетом всех закономерностей развивающейся системы, то есть изучать явления в их взаимосвязи и взаимозависимости.
Комплексность. При исследовании необходимо учитывать влияние на хозяйственную деятельность предприятия множества факторов.
Исследование в динамике. В процессе анализа все явления должны рассматриваться в их развитии, что позволяет не только понять их, но и выяснить причины изменений.
Выделение основной цели. Важным моментом в анализе является постановка задачи исследования и выявление наиболее важных причин, сдерживающих производство или мешающих достижению цели.
Конкретность и практическая полезность. Результаты анализа обязательно должны иметь числовое выражение, а причины изменения показателей должны быть конкретными, с указанием мест их возникновения и путей устранения.