10. Природа та види іонізуючих випромінювань, їх характеристика та методи захисту від шкідливого впливу.

Іонізуючим випромінюванням називають таке випромінювання, яке здатне під час взаємодії з речовиною прямо чи посередньо створювати в ній атоми, молекули та іони. До іонізуючих випромінювань відносяться: альфа-, бета- і гамма-випромінювання, випущені під час самовільного (спонтанного) розпаду радіоактивних речовин; потоки заряджених частинок (електронів, протонів, дейтронів та ін.), прискорених до великих енергій у спеціальних прискорювачах; потоки вторинних випромінювань (рентгенівських і гамма-променів, протонів, нейтронів, дейтронів, альфа-частинок та ін.), що виникають під час взаємодії радіоактивних випромінювань і штучно прискорених заряджених частинок із речовиною.)

В авіації радіоактивні речовини застосовують в обладнанні літаків приладами, в дефектоскопах - для контролю цілісності окремих вузлів і деталей літаків.

Властивості іонізуючих випромінювань вимагають спеціальних заходів щодо захисту для підвищення безпеки як для тих, хто працює з ними, так і для іншого персоналу. Як установлено на практиці, робота з радіоактивними речовинами і джерелами іонізуючих випромінювань безпечна за відповідної організації, а також дотримання необхідних заходів захисту.

Альфа-промені — це потік α-частинок, які є ядрами атома гелію і мають позитивний заряд, мають найбільшу іонізуючу здатність і дуже малу проникаючу здатність. У тканини людини вони проникають на частинку міліметра.

Бета-промені - це потік електронів (негативний заряд) або позитронів (позитивний заряд), які мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність ніж альфа-промені.

Гамма-промені - це потік γ-квантів, електромагнітне випромінювання з дискретним спектром (дуже короткою довжиною хвилі), що виникає при зміні енергетичного стану атомного ядра або під час анігіляції частинок. їм властиві велика проникаюча і мала Іонізуюча здатності.

Нейтрони - елементарні частинки, які мають дуже велику проникаючу здатність.

Захист працюючих від внутрішнього та зовнішнього опромінення забезпечується системою:

технічних;

санітарно-гігієнічних;

лікувально-профілактичних заходів.

Дози опромінення будуть тим меншими, чим більшою буде відстань до джерела радіації, меншим часом контактування і надійним екрануванням.

Заходи захисту працюючих можна поділити на 2 групи:

засоби біологічного захисту від проникаючої радіації;

заходи запобігання забруднення виробничого середовища, повітря, одягу та шкірного покриву людини.

Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають такі заходи:

радіаційне планування та оздоровлення приміщень;

дистанційне управління й контролювання виробничого процесу;

облаштування ефективної припливно-витяжної вентиляції;

обладнання санпропускників із системою дозиметричного контролю;

забезпечення відповідних ЗІЗ;

відповідне зберігання і транспортування радіоактивних речовин та відходів.

Залежно від характеру роботи вдаються також і до організаційних заходів:

надання дозиметричного наряду-допуску;

дотримання санітарно-пропускного режиму;

проведення інструктажів радіаційної безпеки;

систематичний радіаційний контроль, його реєстрація та зберігання;

попередні і періодичні медичні огляди (1 таз на рік);

використання радіопротекторів, які підвищують стійкість організму до іонізуючого випромінювання.