3. Крокова напруга та напруга дотику. Перша (долікарська) допомога потерпілим при ураженні електричним струмом.

Крокова напруга — це напруга між двома точками ланки струму, котрі знаходяться одна від одної на віддалі кроку і на котрих одночасно стоїть людина.

Напруга дотику — це напруга між двома точками ланки струму, котрих одночасно торкається людина. Напруга дотику максимальна біля заземлювача і зменшується з віддаленням від заземлювача.

Умови ураження людини напругою дотику та кроковою напругою різні, оскільки струм протікає різними шляхами. При напрузі дотику — через грудну клітку, а при кроковій напрузі — по нижній петлі. Значна крокова напруга викликає судоми в ногах, людина падає, потім ланка струму замикається вздовж всього тіла людини.

При ураженні електрострумом високого напруження пам’ятайте про правила наближення до постраждалого. Якщо електродріт лежить на землі, людина, що поспішає на порятунок постраждалого, з перших кроків потрапляє під вплив електричного струму. Тому наближатися до постраждалого слід "гусячим кроком": п'ятка однієї ноги повинна обов’язково торкатися носка другої. Приступати до надання першої допомоги можна лише після усунення небезпеки ураження електрострумом для оточуючих. Зніміть з постраждалого електродріт предметом, що не проводить електроструму, покладіть дріт на суху фанеру, дошку, гумовий килимок.

Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:

- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);

- при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;

- при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку;

- при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки;

- при переломах кісток кінцівок – шини (можна використати будь-які підручні засоби)

- викличте швидку допомогу.

4. Пожежа та пожежна безпека. Небезпечні та шкідливі чинники пожежі та вибуху. Вогнегасники – види, правила застосування.

Пожежа – це процес неконтрольованого горіння поза спеціальним вогнищем, що розвивається в часі і просторі і є небезпечним для людей, матеріальних цінностей та навколишнього середовища.

Процес горіння, як правило, спричиняють речовини, що мають підвищену вогненебезпечність. Тривалість пожежі залежить від характеру горючої речовини і величини пожежного навантаження, тобто маси горючих матеріалів на одиницю площі.

Пожежна безпека об’єктів – це такий стан, коли пожежа унеможливлюється, а при її виникненні забезпечується захист людей та матеріальних цінностей.

Пожежна безпека об’єктів забезпечується шляхом створення системи пожежної профілактики та активного пожежного захисту.

Пожежна профілактика – це комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання можливого виникнення пожежі та зменшення її негативних наслідків.

Активний пожежний захист – це система організаційних і технічних засобів для боротьби з пожежами й запобігання негативної дії на організм людини та обмеження матеріальних збитків.

Для запобігання пожежам розробляють:

організаційні заходи – правильний добір режиму технологічного процесу, нагляд і контроль, навчання.

технічні заходи – відповідний монтаж електрообладнання, режим, що виключає іскроутворення або контакт горючих матеріалів з нагрітими поверхнями і т. ін..

режимні заходи – заборона куріння, запалювання вогню, контроль за зберіганням мастильних матеріалів, промаслених ганчірок і т. ін..

тактико-профілактичні заходи – швидка дія пожежних команд, забезпечення засобами пожежогасіння.

Розрізняють такі небезпечні та шкідливі фактори пожежі та вибуху:

а) висока температура полум'я (до 1200-1400°С) – один з надзвичайно небезпечних чинників пожежі. Однак випадки безпосередньої дії вогню на людей мають місце відносно рідко;

б) передача теплоти випромінюванням і конвекцією, що може викликати опіки та больові відчуття;

в) наявність диму, який викликає інтенсивне подразнення очей та верхніх дихальних шляхів, що негативно відбивається на рятівних роботах і пожежегасінні;

г) наявність токсичних речовин в диму (чадний газ, окис азоту, сірнистий газ, фосген та ін.), що може призвести до отруєнь і смерті;

д) підвищена температура середовища, що негативно може відбитись на органах дихання, центральній нервовій системі, викликати тепловий удар;

е) перенесення вогню на інші об'єкти іскрами, випромінюванням,конвекцією;

ж) висока температура, вибухи можуть зруйнувати будівельні конструкції. При цьому люди часто одержують значні механічні травми, опиняються під уламками завалених конструкцій;

з) створення екстремальної ситуації, коли дія чинників пожежі перевищує межу психофізіологічних можливостей особистості. Людину може охопити паніка, настати депресивний стан з відповідними негативними наслідками;

и) вогняний шторм – небезпечне явище під час великих пожеж, що супроводжується всмоктуванням у полум’я всього, що знаходиться поруч, у тому числі людей.

Вогнегасники - технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж в початковій стадії їх виникнення.

Вогнегасники класифікуються по виду гасячої речовини , що використовується, об'єму корпусу і способу подачі вогнегасячого складу.

По виду вогнегасячогої речовини:

- пінні;

- газові;

- порошкові

- комбіновані.

За об'ємом корпуса:

- ручні малолітражні з об'ємом корпусу до 5 л;

- промислові ручні з об'ємом корпусу від 5 до 10 л;

- стаціонарні і пересувні з об'ємом корпусу понад 10 л.

За способом подачі вогнегасячого складу:

- під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду;

- під тиском газів, що подаються із спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника;

- під тиском газів, закачанних в корпус вогнегасника;

- під власним тиском вогнегасячого засобу.

По виду пускових пристроїв:

- з вентильним затвором;

- із замочно-пусковим пристроєм пістолетного типу;

- з пуском від постійного джерела тиску.

Цією класифікацією не вичерпуються всі показники численної групи вогнегасників. Постійне вдосконалення конструкції, підвищення таких показників як надійність, технологічність, уніфікація і ін. веде до створення нових, досконаліших вогнегасників.

Вогнегасники маркіруються буквами, що характеризують вид вогнегасника, і цифрами, що позначають його місткість.

Для приведення вогнегасника в дію, необхідно висмикнути опломбовану чеку, натиснути і відпустити кнопку пуску. При натисненні на кнопку запуску, голка проколює балон і робочий газ поступає в корпус вогнегасника, створюючи в ньому робочий тиск. При натисненні на важіль, вогнегасящий порошок через гнучкий рукав подається в осередок пожежі. Для припинення подачі порошку, необхідно відпустити важіль. На важіль натискати тільки після натиску на кнопку через 3-5 секунд. Гасіння здійснювати з підвітряного боку із відстані не менше 1 м.

5. Стандартизація у галузі охорони праці. Держстандарти, ДСанПіН, ДБН та інші.

Вимоги з охорони праці оформлюють у вигляді стандартів, норм та правил. Ці документи затверджує Кабінет Міністрів, або за його дорученням відповідні комітети та Міністерства, як правило, з погодженням з центральними профспілковими органами.

Правила, норми та інструкції. Будівельні норми та правила (СНиП); санітарні норми проектування виробничих підприємств (СН); норми радіаційної безпеки (НРБ); правила устрою та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском; правила устрою електротехнічних установок (ПУЕ). Правила виготовлення вибухозахищеного та рудного електрообладнання та інші. Поряд з загальнореспубліканськими правилами, нормами та інструкціями Міністерства, науково-дослідні та проектні інститути розробляють галузеві правила, норми техніки безпеки та виробничої санітарії, що розповсюджуються на підприємствах однієї або декількох суміжних галузей. Ці правила та норми затверджуються міністерствами спільно з органами державного нагляду та центрального органу профспілок.

Система стандартів безпеки праці (ССБТ). Включає стандарти підсистем з відповідними кодовими позначеннями:

0 – організаційно-методичні стандарти основ побудови системи;

1 – державні стандарти вимог та норм за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

2 – стандарти вимог безпеки до виробничого обладнання;

3 – стандарти вимог безпеки до виробничих процесів;

4 – стандарти вимог до засобів захисту працюючих.