3. Поняття та підстави кв

Кримінальна відповідальність – передбачене КК обмеження прав і свобод особи, яка вчинила злочин, що індивідуалізується в обвинувальному вироку суду і здійснюється спеціальними органами держави.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК підставою КВ є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Таким чином, єдиною підставою КВ є склад злочину. В межах єдиної підстави КВ можна виділити її фактичну і юридичну сторони. Фактична сторона – це вчинення в реальній дійсності суспільно небезпечного діяння, а юридична – це передбаченність такого діяння в КК.

Ч.3 ст.2 КК передбачає, що ніхто не може бути притягнений до КВ за той самий злочин більше одного разу.

4. Форми реалізації кв

Форми реалізації КВ:

1. Засудження винного, виражене в обвинувальному вироку суду, не пов’язане з призначенням йому кримінального покарання (наприклад ч.4 ст.74 КК).

2. Засудження особи, поєднане з призначенням їй конкретної міри покарання, від реального відбування якого вона звільняється (наприклад, ч.1 ст.75 КК).

3. Відбування призначеного винному судом покарання (наприклад, відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк).

Останні дві форми реалізації кримінальної відповідальності створюють у особи судимість як правовий наслідок засудження її до певної міри покарання.

5. Структура та види кримінально-правових норм.

КК поділяється на Загальну та Особливу частини.

Диспозиція – частина норми Особливої частини КК, в якій визначається злочинне діяння.

Диспозиції за технікою побудови та способом опису ознак конкретного виду злочину:

• проста диспозиція – злочинне діяння без розкриття його ознак (ст.369);

• описова – тут описуються найбільш істотні ознаки діяння (ст.186);

• бланкетна – диспозиція, не називаючи конкретних ознак злочину або називаючи тільки частину з них, відсилає для становлення змісту ознак злочину до інших нормативних актів, які не є законами про КВ (ст.286);

• відсилочна – диспозиція, котра відсилає до кримінально-правової норми або її окремого положення, які містяться в іншій статі або іншій частині цієї ж статті КК, де називається відповідний злочин або описуються його ознаки (ст.121, 122).

Санкція – частина статті, яка визначає вид і розмір покарання за злочин, зазначений у диспозиції:

• відносно визначена – має один вид основного покарання і вказує його нищу та вищу межі:

1) з нищою та вищою межами (“від і до”);

2) з максимумом покарання (“до”).

• альтернативна санкція – містить вказівку на два або кілька видів основних покарань, з яких суд обирає лише одне.

6. Тлумачення закону про кв

Тлумачення закону полягає у з’ясуванні і всебічному розкритті його змісту з метою його точного застосування.

Залежно від суб'єкта, який роз'яснює закон, розрізняють легальне (або офіційне), судове і наукове (або доктринальне) тлумачення.

Легальним (офіційним) є тлумачення, що здійснюється органом державної влади, уповноваженим на те законом. Це тлумачення — вид правової діяльності високого юридичного рівня, оскільки акти конституційного тлумачення законів мають силу останніх. Положення, що наводяться в акті легального тлумачення, є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Судове тлумачення – це найбільш поширене і частіше за все застосовуване тлумачення. Воно має два різновиди:

а) казуальне тлумачення, що дається судами при розгляді конкретної кримінальної справи. Цей вигляд тлумачення здійснює суд будь-якої інстанції;

б) правозастосовне тлумачення, що дається в рекомендаціях Пленуму Верховного Суду України з найбільш складних питань застосування КК.

Наукове (доктринальне) тлумачення – це тлумачення закону, що дається науковими і навчальними юридичними установами, окремими вченими і практиками в монографіях, підручниках, навчальних посібниках, статтях, науково-практичних коментарях, експертних висновках.

Прийоми (засоби) тлумачення законів про КВ є граматичне, систематичне та історичне.

Граматичне (філологічне) тлумачення полягає у з’ясуванні змісту кримінально-правової норми шляхом етимологічного або синтаксичного аналізу її тексту, а також з’ясування значення і змісту слів, термінів, понять, застосованих в законі про кримінальну відповідальність.

Систематичне тлумачення полягає у з’ясуванні змісту закону, його окремих положень шляхом зіставлення з іншими положеннями цього ж або іншого закону. Найчастіше зіставляються положення різних норм КК.

Історичне тлумачення закону полягає у з’ясуванні умов, причин, соціальних чинників, що обумовили його прийняття, зверненні до аналогічних кримінальних законів, що були чинними раніше. Іноді для розкриття змісту закону знайомляться з його проектом, пояснювальними записками, матеріалами обговорення проекту, думками окремих вчених, які брали участь у розробці закону. Цей прийом тлумачення застосовується, як правило, науковцями при дослідженні кримінального законодавства.

Тлумачення за обсягом (результатом) може бути буквальним, обмежувальним та поширювальним.

Буквальним (адекватним) називається тлумачення, згідно з яким дійсний зміст кримінально-правової норми точно (буквально) відповідає її текстуальному вираженню (тексту, букві). Таке тлумачення має місце у випадках, коли зміст норми закону або якоїсь її частини збігається з її словесним викладенням.

Обмежувальне тлумачення має місце при неспівпаданні тексту і змісту кримінально-правової норми, коли її значення більш вузьке за словесне вираження. Обмежувальне тлумачення дає підставу застосовувати закон до більш вузького кола випадків, ніж це виходить з його тексту.

Поширювальне тлумачення має місце при неспівпаданні тексту і змісту кримінально-правової норми, коли її значення ширше за текстуальне словесне вираження. Поширювальне тлумачення надає кримінально-правовій нормі більш широкого змісту і дозволяє застосовувати її до більш широкого кола випадків, ніж це буквально вказано в самому тексті статті КК.

Обмежувальне і поширювальне тлумачення не “звужують” і не «розширюють» зміст закону, а лише виявляють його дійсний смисл, який може бути або більш вузьким, або більш широким порівняно з текстом цього закону, його буквальним вираженням.