35. Система та види покарань.

Під системою покарань прийнято розуміти 1) встановлений КЗ і 2) обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, 3) розташованих у певному порядку за 4) ступенем їх суворості.

За порядком призначення покарань:

а) основні покарання – покарання, що призначаються у вироці лише як самостійні покарання;

б) додаткові покарання – такі покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть.

в) покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові – позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю і штраф.

За суб’єктом, до якого застосовуються покарання:

а) загальні покарання;

б) спеціальні покарання.

За можливістю визначення строку покарання:

а) строкові покарання;

б) безстрокові покарання (+ довічне позбавлення волі).

Основні покарання:

• громадські роботи (ст.56);

• виправні роботи (ст.57);

• службові обмеження для військовослужбовців (ст.58)

• арешт (ст.60);

• обмеження волі (ст.61);

• тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст.62);

• позбавлення волі на певний строк (ст.63);

• довічне позбавлення волі (ст.64).

Додаткові покарання:

• позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст.54);

• конфіскація майна (ст.59).

Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові:

• штраф (ст.53);

• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст.55).

36. Принципи та загальні засади призначення покарання.

Принципи призначення покарання:

• законність покарання;

• визначеність покарання в судовому вироку;

• обґрунтованість покарання і обов’язковість його мотивування у вироку;

• гуманність покарання;

• індивідуалізація покарання;

• справедливість покарання.

Загальні засади призначення покарання – ті встановлені законом критерії, якими повинен керуватися суд при призначенні покарання в кожній конкретній справі.

Критерії загальних засад призначення покарань:

1. Суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК.

2. Суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК.

3. Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання.

37. Призначення покарання за сукупністю злочинів.

Законодавчі системи призначення покарання при сукупності:

1) система повного (абсолютного) складання покарань;

2) система обмеженого складання покарань;

3) система поглинення;

4) система обов’язкового або факультативного підвищення покарання;

5) змішані системи призначення покарання за сукупністю злочинів.

Ст.70 “Призначення покарання за сукупністю злочинів”:

1. При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

2. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

3. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

4. За правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК.

38. Призначення покарання за сукупністю вироків.

Відповідно до ст.71 сукупність вироків має місце там, де засуджений після встановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив новий злочин.

Правила призначення покарання за сукупністю вироків:

1) призначення покарання за знов вчинений злочин;

2) до призначеного нового покарання суд приєднує повністю або частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком;

3) визначення остаточної міри покарання за сукупністю вироків обмежено відповідними межами.