22. Суть та форми впливу попиту на гроші

Суть попиту полягає у прагненні індивідуумів зберігати певну частину багатства у грошовій формі як запасу грошей у певний фіксований час, момент, а не потік грошей, стан якого визначається сумою певних трансакційних операцій за певний період. При цьому тут гроші потрібні не для грошей, а як представницька вартість для задоволення поточних потреб і володіння активами в майбутньому, тобто гроші використовуються як засіб нагромадження вартості.

Проте зберігання грошей у грошовій формі обмежене. Воно означає неотримання відсоткового доходу, дивідендів. Ось чому загальний попит на гроші складається на основі взаємодії двох мотивів: споживання (трансакційні операції – М_і) і бажання володіти активами у майбутньому – набором цінних паперів або інших ліквідних активів. Перший із них визначає потреби готівки чи депозитних грошей для оплати рахунків або купівлі товарів, тому здебільшого пов´язаний з величиною операцій реалізації номінального ВВП, а другий – зводиться до поняття «портфеля». Портфель означає структуру певного набору цінних паперів або інших ліквідних активів, що показує, як і в яких формах раціональні інвестори вкладають своє багатство в економіку.

23.Сучасний монетаризм впливу як альтернативний напрямок розвитку кількісної теорії грошей

Сучасний монетаризм сформувався в 60—70-ті роки, коли особливо загострилася проблема інфляції, а проблеми безробіття та спаду виробництва відійшли на другий план. Вирішити цю проблему за кейнсіанськими рецептами було неможливо, потріб­ні були нові підходи, які дали б можливість тримати під контро­лем інфляційні процеси.

Вважається, що формування сучасного монетаризму було за­початковано виходом у світ наукових праць представників «чи­казької школи» на чолі з Мілтоном Фрідманом.

Основні погляди монетаристів:

1. Зосередили основну увагу на монетарній політиці держави;

2. Гроші і грошовий обіг впливають на економіку, оскільки основною причиною виникнення економічних криз і розвитку інфляційних процесів є порушення грошової рівноваги;

3. Капіталізму притаманна внутрішня стійкість, а тому немає необхідності, щоб держава активно включалась у процес виробництва;

4. Були прихильниками здійснення жорсткого регулювання кредитно-грошової емісії й відповідно - грошової маси в обігу. Контролю над інфляцією – це провідна ланка економічної політики центрального банку і системи державного регулювання.

М. Фрідман запропонував «грошове правило» довгострокової грошової політики, за яким держава повинна підтримувати помір­не збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВВП, що склалися, та очікуваної інфляції. Згід­но з цим правилом приріст маси грошей в обороті визначається за формулою, яка дістала назву «рівняння Фрідмана»:

де M — середньорічний темп приросту маси грошей, % за три­валий період;

Р- середньорічний темп очікуваної інфляції, %;

— середньорічний темп приросту номінального ВВП, %.

Якби центральний банк утримував пропозицію грошей протягом тривалого часу межах , то се­редній рівень цін залишався б незмінним. У разі перевищення цих меж у країні може розпочатися інфляція, а при більш низь­ких темпах — дефляція, яка може спричинити зниження темпів економічного зростання.