83.Причини проведення та історичне значення Референдуму 1 грудня 1991 р., припинення існування Радянського Союзу, проголошення незалежності України.

24 серпня 1991 р. відкрилася позачергова сесія ВРУ, на якій було розглянуто питання про політичну ситуацію в республіці та прийнято низку надзвичайно важливих документів. Серед них - Постанова та Акт проголошення незалежності України, затверджені конституційною більшістю депутатів. Як наслідок цього Україна стала незалежною демократичною державою з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є лише власні Конституція, закони та постанови уряду. З метою всенародного підтвердження Акта сесія вирішила провести 1 грудня 1991 р. Всеукраїнський референдум. Під час референдуму 1 грудня на який виносилося питання «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України», Акт дістав підтвердження 90,32 % громадян, які брали участь в референдумі. За ходом референдуму спостерігали представники державних органів, політичних партій і рухів, держав колишнього СРСР і зарубіжних країн, міжнародних організацій, українські та іноземні журналісти. Референдум підтвердив волю українського народу жити в самостійній соборній українській державі. Одностайність підтримки Акта проголошення незалежності України засвідчила не стільки про перехід парламентської більшості на самостійницькі позиції, хоча без урахування історичної реальності і волі народу тут не обійшлося, скільки про деморалізацію прокомуністичних елементів за умов поразки перевороту, про спробу ціною паперової незалежності врятувати компартію, про тактику поступки у гаслах з метою подальшого вихолощення змісту цих гасел. Водночас частина комуністичної номенклатури дійшла висновку, що в нових умовах й груповим інтересам більше відповідає незалежна Україна, зробила свідомий вибір на користь самостійності. Ще, у липні 1991 р. ВР УРСР прийняла пакет законів щодо запровадження президентства у республіці. Україна стала парламентсько-президентською республікою. У вересні відбулося висування кандидатів на посаду Президента. Спочатку передбачалося від демократичних сил запропонувати одну взаємоузгоджену кандидатуру. Але угоди про спільні дії демократичних сил досягнути не вдалося. Велика рада Руху більшістю голосів висунула кандидатом у Президенти В. Чорновола, рада УРП - Л. Лук'янен-ка, громадська організація Українська Духовна республіка - О. Бердника, партія зелених України -Ю. Щербака, Союз «Чорнобиль» - В. Яворівського. До списків претендентів увійшли також колишній лідер депутатської більшості у Верховній Раді О. Мороз, поет Б. Олійник, міністр сільського господарства О. Ткаченко та багато інших. Загалом власних кандидатів висунули 12 політичних партій, громадських об'єднань і рухів, 97 трудових колективів. Визначений Законом рубіж у сто тисяч підписів змогли подолати лише сім з них: В. Гриньов, Л. Кравчук, Л. Лук'яненко, Л. Табурянський, О. Ткаченко, В. Чорновіл та І. Юхновський. Вони й були зареєстровані кандидатами у Президенти. 1 грудня 1991 р. близько 32 млн громадян (84% внесених у списки) взяли участь у виборах. Леонід Кравчук отримав майже 20 млн голосів (62%) і став першим всенародно обраним Президентом України (1991 - 1994).

Припинення існування СРСР, історичне значення проголошення незалежності України.

8 грудня 1991 р. на території Білорусії голови делегацій України (Президент Л. Кравчук), Росії (Президент Б. Єльцин) та Білорусі (Голова Верховної Ради В. Шушкевич) прийняли документ який проголошував припинення існування СРСР та уклали угоду про утворення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня того ж року в Алма-Аті її підписали керівники Азербайджану, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Туркменистану, Узбекистану. Прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України стало вінцем багатовікових державотворчих пошуків українського народу. Адже в цьому історичному документі закріплювалися незалежність України і створення самостійної української держави, яка дістала офіційну назву «Україна». Проголошувалися неподільність і недоторканість території України, а також те, що віднині на цій території мають чинність виключно Конституція і закони України. Україна стала вагомим чинником міжнародних відносин.

Історичне значення обрання першого Президента України.

1) В процесі здійснення "перебудови" все більше виявлялась недосконалість СРСР. формально він проголошувався як союз рівних республік, а фактично - це була унітарна держава, що управлялася з центру в Москві. Цементуючою силою СРСР була КПРС — жорстко централізована організація, що контролювала усі сфери СРСР.

За умов горбачовської "перебудови" КПРС втрачає свій вплив, значна частина комуністів симпатизувала своїм опонентам. Складаються умови, за яких зближувались інтереси різних соціальних груп українського суспільства, і на перший план виступає прагнення до суверенітету республіки.

Початковим етапом правової суверенізації республіки стали вибори до Верховної Ради УРСР у березні 1990 р. Опозиційні консервативним колам сили — Рух, УГС, "Меморіал", Товариство української мови ім. Т. Шевченка — для координації своїх дій на виборах утворили Демократичний блок, якому на виборах вдалося здобути майже третину місць у ВР. Опозиційні сили у ВР очолив академік І. Юхновський.

Переважну більшість депутатських місць у ВР здобули представники КПУ. Головою ВР УРСР обрали В. Івашка (перший секретар ЦК КПУ). І хоча депутатів- комуністів виявилася більшість, вони виявилися нездатними контролювати ситуацію.

15 травня 1990 р. ВР УРСР почала працювати як постійний парламент. З першого дня роботи ВР зазвучали ідеї про незалежність України. Приклад цього подали інші союзні республіки. В 1989-1990 рр. декларації про державний суверенітет прийняли Естонія, Латвія та Литва. 12 червня 1990 р. - Росія.

Саме в цей час в Москві почав роботу XXVIII з'їзд КПРС і 63 народних депутати були обрані делегатами цього з'їзду. ВР УРСР прийняла рішення про відкликання українських делегатів із з'їзду КПРС, але Голова ВР УРСР В. Івашко не повернувся, він заявив , що не бачить у ВР "надійної опори для здійснення програми економічного, соціального і культурного відродження України" і подав у відставку. Таким чином прокомуністична більшість ВР залишилася без керівництва і це дозволило опозиції перейти у наступ.

16 липня 1990 р. ВР поіменним голосуванням прийняла Декларацію про державний суверенітет України.

Державний суверенітет Декларація характеризувала як "верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах і і території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах". "Українська РСР самостійна у вирішенні будь-яких питань свого державного життя". Це найголовніше положення Декларації започаткувало злам системи усталених відносин між Україною і центром.

Розділ "Економічна самостійність" проголошував: "Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси... весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету республіки і використовується з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб і і громадян". Дане положення відкривало перспективи повернення у власність України всіх його матеріальних багатств. Багатообіцяючою була теза: "Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності".

Декларація передбачала також такі неодмінні складові суверенітету, як "безпосередні зносини з іншими державами" шляхом укладення з ними дипломатичних і консульських відносин, а також право на власні Збройні сили. Проголошувався намір України в майбутньому стати нейтральною, позаблоковою, без'ядерною державою.

Декларації про державний суверенітет України не було надано статусу конституційного акту. У цьому проявлялася нерішучість і половинчастість парламентської більшості , котра не хотіла йти на повний розрив з центром. Це означало, що Декларація залишалася стратегією на майбутнє.

Але до Конституції УРСР були внесені зміни щодо верховенства законів УРСР на її території над союзними,

* відміна 6-і статті про керівну роль партії;

* закріплювалася багатопартійність;

* заборонялася діяльність організацій, що виступали за зміну конституційного ладу, порушення територіальної цілісності, розпалювання національної та релігійної ворожнечі.

3 серпня 1990 р. прийнятий Закон про економічну самостійність України.

Після прийняття Декларації новим Головою ВР став Л. М. Кравчук. Р :

1990 — початку 1991 р. внутрішньополітична обстановка в СРСР –ще більше загострилася. Основні політичні пристрасті точилися навколо питання доцільності підписання нового союзного договору. Багато положень проекту союзного договору суперечили Декларації про державний суверенітет України та інших республік, тому для з'ясування позицій 17 березня 1991 р. було проведено референдум.

На союзний референдум виносилося питання: "Чи вважаєте ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій повною мірою гарантуватимуться права свободи будь-якої національності"

Зміст питання референдуму суперечив Декларації, тому в Україні було проведено додатковий референдум із запитанням: "Чи згодні ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу Радянських Суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?" (за - 80,2%).

Проведення референдуму сприяло істотному послабленню напруженості у ВР. Проте, Горбачов розуміє, що СРСР загрожує розпад і намагається прискорити підписання союзного договору (позначено на 20 серпня 1991 р.).

Але 19 серпня 1991 р. о 6-й годині ранку реакційні кола вирішили здійснити державний переворот (путч). Було створено Державний комітет з надзвичайного стану (рос. ГКЧП), який проголосив про неможливість виконання своїх обов'язків Президента СРСР М.Горбачовим в зв'язку із станом здоров'я і введення в країні надзвичайного стану.

О 9-й годині ранку ультиматум було оголошено Голові ВР України і заявили Л.Кравчуку, що у випадку ігнорування вимог ГКЧП, проведення страйків і акцій непокори буде застосовано військову силу.

Путч виявив позиці і основних політичних сил України:

* ЦК КПУ схвально поставився до спроби державного перевороту і закликав всі партійні організації до підтримки дій ГКЧП;

* представники Руху та інших демократичних організацій звернулися до Президії ВР з закликом засудили дії ГЧКЧП, проте Президія вичікувала і лише частина її проголосила про засудження і закликала народ України до активного, опору.

Після невдалої спроби штурму прибічниками ГКЧП "Білого дому" у Москві в ніч з 20 на 21 серпня 1991 р., стало зрозуміло, що заколот провалився. Позиція керівництва ВР УРСР стала чіткішою і на 24 серпня 1991 р. було призначено позачергове скликання сесії ВР.

24 серпня 1991 р. ВР України прийняла Акт проголошення незалежності України. Українська Радянська Соціалістична Республіка перестала існувати і утворилася незалежна держава - Україна.

У постанові ВР "Про проголошення незалежності України" було вирішено 1 грудня 1991 р. провести всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності. Це зробила лише Україна, проте рішення про відміну незалежності міг винести тепер тільки народ України.

Відповідно до даного Акта ВР прийняла:

* постанову "Про військові формування на Україні", якою підпорядковувала собі всі війська, дислоковані на території України, створення Міноборони України та формування власних Збройних сил;

* замість республіканського КДБ створювалася Служба безпеки України;

* передбачалося введення власної валюти;

* усі підприємства, розташовані на території України оголошувалися її власністю.

формуються державні символи незалежної України:

4 вересня 1991 р. над ВР було піднято синьо-жовтий прапор.

28 січня 1992 р. синьо-жовтий прапор визнано Державним прапором України.

16 січня 1992 р. Державним гімном України було затверджено Написану в 1863 р. українським композитором М.Вербицьким пісню "Ще не вмерла України ні слава, і воля...".

19 лютого 1992 р. ВР України затвердила Малий герб України - тризуб.

Декларація про державний суверенітет України проголосила принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову. Виходячи з цього, система поєднання законодавчої та виконавчої влади радами різних рівнів мала бути замінена іншою.

В липні 1991 р. ВР прийняла пакет законів стосовно запровадження в Україні інституту президентства. Протягом вересня жовтня рубіж у 100 тис. підписів, необхідних для балотування на вищу посаду в державі подолало 7 чоловік.

90,32% виборців 1 грудня 1991 р. на питання референдуму "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" відповіли "так". Таким чином, із простого опитування думки народу, референдум 1 грудня 1991 р. перетворився на державницький волевияв українського народу.

В цей же день проходили вибори Президента України. До виборчих бюлетенів було внесено шість прізвищ: В.Грнньов, Л.Кравчук, Л. Лук'яненко, Л.Табурянський, В. Чорновіл, І. Юхновський.