
- •1Філософія прагматизму.
- •2Філософія неотомізму.
- •3Натуралізм спинозівського пантеїзму. Етико-соціальна доктрина Спінози.
- •4Фрейдизм та неофрейдизм.
- •5Метафізика Аристотеля.
- •6Порівняльна характеристика атомізму Демокрита і Епікура.
- •7Теорія ідей Платона.
- •8Методичний сумнів і раціоналізм гносеологічної концентрації р.Декарта.
- •9Філософія природи Гегеля.
- •10Ідеалістичний агноцентризм Юма і Берклі.
- •11Російська релігійна філософія кінця хіх- початку хх ст.
- •12Філософія життя ф.Ніцше.
- •13Порівняльна характеристика атомізму Демокріта та Епікура.
- •14Ідеальна держава за Платоном.
- •15Діалектичний метод Сократа й його ціль.
- •16Етична концепція Канта.
- •17Феноменологія Духа Гегеля.
- •18Мировоззрение: сущность и структура.
- •20Особенности религиозного мировоззрения.
- •21Возникновение философии.
- •22Докази буття Бога і проблемі виправдання Бога в філософії Фоми Аквінського.
- •23Філософія екзистенції.
- •24Соціально – політико - економічні умови виникнення філософії в Давній Греції.
- •25Філософські школи елліністичної доби: Фізика та етика Епікура.
- •26Філософські школи елліністичної доби: Фізика та етика в вченні стоїків.
- •27Філософські школи елліністичної доби: Скептицизм: теорія пізнання.
- •28Філософія природи доби Відродження.
- •29Методологічна концепція герменевтики.
- •30 В историческом развитии человечества мировоззрение прошло 3 этапа:
- •31Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •32 Емпіричний метод ф.Бекону. Вчення про ідоли і про очищення від них людського інтелекту.
- •33Поняття світогляду, його структура, види і типи.
- •34Функции философии и ее ориентация на социальные ценности.
- •35Проблема субстанції (початок всіх речей) в доколасичній античній філософії.
- •36Ідеї суспільного прогресу в творах Августина “Град Божий”.
- •37Проблеми людини і суспільства в філософії софістів.
- •38Філософія природи доби Відродження.
- •39Загальна характеристика філософія Нового часу.
- •40Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •41 Виникнення марксизму.
- •42Українська філософія хіх – хх ст.
- •43 Діалектика Гегеля.
- •1 Філософія прагматизму.
42Українська філософія хіх – хх ст.
Визначну роль в суспільно-політичному житті України зіграло Кирило-Мефодіївське товариство - таємна антикріпосницька організація. Засновниками були М.Костомаров, В.Білозерський, П.Куліш. В квітні до нього вступив Т.Шевченко. Члени товариства відрізнялись за своїми поглядами, але одностайні були щодо необхідності ліквідації кріпосництва, національного визволення українського народу.
Т.Г.Шевченко (1814-1861 рр.) - видатний український поет, художник, мислитель, революційний демократ, творчість якого має величезне значення для становлення і розвитку духовності українського народу. Поетична творчість Шевченка відображала думи і сподівання українського народу, являла собою певною мірою прапор класової І національно-визвольної боротьби. Шевченко відіграв величезну роль у розвитку української літератури і мистецтва, в поширенні революційно-демократичної ідеології в Україні.
Відомим філософом другої половини XIX ст. був П.Юркевич (1827-1874 рр.), професор Київської духовної академії. Між мозком і душевною діяльністю, вважав Юркевич, існує не причинний зв'язок, а лише ідеальний, “доцільний”, в основі якого лежить духовна суть. Юркевич вважає неможливим, щоб свідомість походила з матерії. Таким чином активно виступає проти матеріалізму взагалі, стверджуючи, що той неспроможний зрозуміти суть свідомості, руху і дати правильну картину світу.
М.О.Бердяєв (1874-1948 рр.). представник київської філософської школи, в подальшому видатний російський мислитель, що справив великий вплив на розвиток філософії сучасного екзистенціалізму та персоналізму. Основні праці - “Зміст творчості”, “Філософія вільного духу” та інші. Філософська концепція базується на визнанні свободи головною цінністю, поруч з цінністю людини, її творчості. Основний зміст діяльності людини Бердяєв бачить у творчості. Творчість нічим не зумовлена, вона вільна за своєю суттю.
І.Франко (1856-1913 рр.) - класик української літератури, видатний мислитель, філософ, соціолог. Здобув у Відні ступінь доктора філософії. Брав участь в національно-визвольному русі на Галичині, був в керівництві українсько-руської радикальної партії, яка прагнула змінити спосіб виробництва на колективних засадах власності, наданні землі селянству. Його філософським поглядам притаманний матеріалізм, свідомий діалектичний підхід до природи і суспільства, впевненість у пізнанні навколишнього світу. Згідно з марксизмом він надавав великого значення економічному фактору в суспільному розвитку, ролі народних мас як рушійних сил історії.
М.Драгоманов (1841-1895 рр.), мислитель і громадський діяч, історик і публіцист. Остаточно світогляд Драгоманова сформувався після еміграції за кордон з причин "неблагонадійності". На його погляди вплинули твори російських революційних демократів, соціалістів-утопістів. На розуміння суспільства Драгоманова вплинув певним чином марксизм, хоч вчений і звертав увагу на неприпустимість перебільшення економічного фактору. Соціологічні погляди Драгоманова базувались на визнанні головною одиницею суспільства людської особи.
М.Грушевський (1856-1933 рр.) український історик і громадський діяч. Основні твори - “Історія України - Русі”, “Нарис історії київської землі” та ін. Це був вчений, що мислив широкими історико-філософськими категоріями. В центрі його уваги стояло питання національного визволення українського народу що він пов'язував із загальнодемократичними перетвореннями. Мислитель підняв багато цікавого фактичного матеріалу, змальовуючи самобутню Історію українського народу. Історичні праці Грушевського мають неабияке значення для розбудови української держави і відродження самосвідомості народу в сучасний період.