- •1Філософія прагматизму.
- •2Філософія неотомізму.
- •3Натуралізм спинозівського пантеїзму. Етико-соціальна доктрина Спінози.
- •4Фрейдизм та неофрейдизм.
- •5Метафізика Аристотеля.
- •6Порівняльна характеристика атомізму Демокрита і Епікура.
- •7Теорія ідей Платона.
- •8Методичний сумнів і раціоналізм гносеологічної концентрації р.Декарта.
- •9Філософія природи Гегеля.
- •10Ідеалістичний агноцентризм Юма і Берклі.
- •11Російська релігійна філософія кінця хіх- початку хх ст.
- •12Філософія життя ф.Ніцше.
- •13Порівняльна характеристика атомізму Демокріта та Епікура.
- •14Ідеальна держава за Платоном.
- •15Діалектичний метод Сократа й його ціль.
- •16Етична концепція Канта.
- •17Феноменологія Духа Гегеля.
- •18Мировоззрение: сущность и структура.
- •20Особенности религиозного мировоззрения.
- •21Возникновение философии.
- •22Докази буття Бога і проблемі виправдання Бога в філософії Фоми Аквінського.
- •23Філософія екзистенції.
- •24Соціально – політико - економічні умови виникнення філософії в Давній Греції.
- •25Філософські школи елліністичної доби: Фізика та етика Епікура.
- •26Філософські школи елліністичної доби: Фізика та етика в вченні стоїків.
- •27Філософські школи елліністичної доби: Скептицизм: теорія пізнання.
- •28Філософія природи доби Відродження.
- •29Методологічна концепція герменевтики.
- •30 В историческом развитии человечества мировоззрение прошло 3 этапа:
- •31Філософські ідеї в культурі Київської Русі.
- •32 Емпіричний метод ф.Бекону. Вчення про ідоли і про очищення від них людського інтелекту.
- •33Поняття світогляду, його структура, види і типи.
- •34Функции философии и ее ориентация на социальные ценности.
- •35Проблема субстанції (початок всіх речей) в доколасичній античній філософії.
- •36Ідеї суспільного прогресу в творах Августина “Град Божий”.
- •37Проблеми людини і суспільства в філософії софістів.
- •38Філософія природи доби Відродження.
- •39Загальна характеристика філософія Нового часу.
- •40Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •41 Виникнення марксизму.
- •42Українська філософія хіх – хх ст.
- •43 Діалектика Гегеля.
- •1 Філософія прагматизму.
29Методологічна концепція герменевтики.
Герменевтика. Кожна формальна система має багато інтерпретацій, пояснень. Мова як знакова система будь-якої природи, є однією з таких систем.
Мова складається із літер, сполучення яких дають слова, а з них - речення, тексти. Ми розуміємо не звуки, символи, а зміст речень, текстів. Це зробити нам допомагає герменевтика.
Герменевтикою називають мистецтво і теорію тлумачення текстів. Тому головна операція у герменевтиці - розуміння. Процес розуміння являє собою комплексну методологічну проблему, яка досліджується герменевтикою з різних боків:
- семантичного;
- логічного;
- психологічного;
- гносеологічного;
- соціологічного;
- математичної теорії прийняття рішень тощо.
На цьому герменевтична інтерпретація не зупиняється, враховується ще намір автора, що передбачав звернення до інтуїтивно-емпіричних і суб'єктивно-психологічних факторів. Герменевтика, можна сказати, вперше виявила співвідношення частини і цілого в процесі розуміння. Напрям, мета і методи герменевтичного аналізу слід оцінювати позитивно, бо суб'єктивно-психологічних факторів дуже часто не досить для адекватного розуміння змісту того чи іншого тексту, адже один суб'єкт інтерпретації хибує своєю обмеженістю, тому залучення різних методів для аналізу текстів дає можливість для більш повного розуміння їх змісту.
Але треба пам'ятати, що герменевтика створює зовсім новий зміст об'єкта своєю інтерпретаційною діяльністю, мова оголошується «творчою і виробничою силою» тому, що текст є «об'єктивною самостійністю» по відношенню до будь-якого суб'єкта, включаючи автора і інтерпретатора. Він (текст) піднімається до рангу герменевтичної автономії.
30 В историческом развитии человечества мировоззрение прошло 3 этапа:
миф
религия
философия
Мифология. Она возникла на самой ранней стадии общественного развития. Тогда человечество в форме мифов, то есть сказаний, преданий, пыталось дать ответ на глобальные вопросы как происхождение и устройство мироздания в целом, возникновение наиболее важных явлений природы, животных, людей, фантастических существ - богах. Значительную часть мифологии составляли космологические мифы, посвящённые устройству природы. В мифе объединялись зачатки знаний, религиозных верований, нравственная, эстетическая и эмоциональная оценка ситуации. Миф обычно совмещал в себе два аспекта – диахронический (рассказ о прошлом) и синхронический (объяснение настоящего или будущего). Таким образом, с помощью мифа прошлое связывалось с будущим, и это обеспечивало духовную связь поколений. Принцип, метод – воображение и вера. Черты – синкритичность, абсолютный космологизм, антропоморфизм, аниматизм, магия, политеизм, табуирование.
Религия. На ранней стадии человеческой истории мифология не была единственной мировоззренческой формой. В этот же период существовала и религия. Специфика религии обусловливается тем, что основным элементом религии является культовая система, т.е. система обрядовых действий, направленных на установление определённых отношений со сверхъестественным. Основная функция религии состоит в том, чтобы помочь человеку преодолевать исторически изменчивые, преходящие, относительные аспекты его бытия и возвысить человека до чего-то абсолютного, вечного.
Философия. Это любовь к истине, мудрости. Это познание универсума, где универсум – всё сущее, вся действительность в её прошлом, настоящем и будущем. Постижение – это рациональное логическое доказательство. Предмет – всеобщие универсальные законы природы, общества и человеческое мышление. Основные функции: 1) синтез знаний и создание единой картины мира, соответствующей определенному уровню развития науки, культуры и исторического опыта; 2) обоснование, оправдание и анализ мировоззрения; 3) разработка общей методологии познания и деятельности человека в окружающем мире.