4.2. Паливо для виготовлення портландцементу

Паливо в цементній промисловості відіграє більшу роль, тому що основним технологічним процесом при виготовленні цементного клінкеру є його випал.

У 1940-1950 рр. 20-го століття на більшості цементних заводів використовували тверде паливо, в основному кам'яне вугілля. При застосуванні його необхідно мати додаткові складські площадки для зберігання, у технологічну нитку включати агрегати для підсушування й помелу вугілля. Різко погіршувався санітарний стан заводів. Були потрібні додаткові заходи щодо техніки безпеки, тому що вугільний пил вибухонебезпечний, а вугілля в штабелях могло самозайматися. З технологічної точки зору застосовувати тверде паливо також небажано, тому що його зола, осідаючи на клінкер, змінює його мінералогічний склад, у результаті чого виникають труднощі в регулюванні процесу випалу.

Перед подачею рідкого палива в піч необхідно для розрідження підігріти його до 60—70°С. Отже, доводиться будувати установки по підігріву. Необхідні також спеціальні склади для зберігання мазуту, насоси для його перекачування.

Найбільш раціональним з технологічної точки зору є газоподібне паливо, при використанні якого практично відпадає необхідність у додаткових спорудженнях (крім газопроводів).

4.3. Технологічні схеми виробництва портландцементу

Виробництво портландцементу складається з наступних основних технологічних операцій:

- здрібнювання сировини й готування шихти;

- випал;

- помел клінкеру з гіпсом і добавками.

Третя операція може виконуватися окремо від перших двох у часі й просторі, тобто може виконуватися не тільки на цементному заводі, але й на спеціальних установках для помелу.

Залежно від способу здрібнювання сировини й готування шихти існують дві основні схеми виробництва - мокрим і сухим способами. При мокрому способі виробництва сировина подрібнюється при додаванні 38-42% води, отриманий сировинний шлам обпалюється в довгих обертових печах. При сухому способі виробництва сировина спочатку піддається попередньому висушуванню, потім подрібнюється. Сировинна мука може обпалюватися в довгих обертових печах, у коротких печах із циклонними теплообмінниками, або після попередньої грануляції в коротких печах з конвеєрними кальцинаторами.

З технологічної точки зору доцільність застосування того або іншого способу обумовлюється сполукою й властивостями сировини (вологістю, однорідністю, твердістю, розмулюваністю).

65