3. Охорона біогеоценозу аграрного ландшафту від забруднення.

Охорона агросфери від забруднень проводиться на ландшафтному, біогеоценотичному, організменому рівнях організації. Природоохоронні санітарно-гігієнічні заходи, що проводяться на ландшафтному рівні, припускають охорону від забруднення аграрного ландшафту, на біогеоценотичному – біогеоценозів, на організменому – захист внутрішнього середовища тваринного організму.

Так, важливе еколого-гігієнічне значення має заміна «хімічних ліків – полютантів іншими, менш небезпечними лікувальними засобами.

Так, наприклад, каломель як лікарський препарат при терапії коней, хворих атонією і завалом товстих кишок (копростазом), може бути замінений водою (гідротерапією у формі клізм), масажем черевної стінки і прогулянками тварини на свіжому повітрі. Вода, масаж і моціон – екологічно чисті методи лікування, оскільки вони не забруднюють організм тварини і, отже, не впливають негативно на якість конини.

Великої уваги заслуговує використання у ветеринарній практиці електроактивованої води. Вона високоефективна при лікуванні колібактеріозу телят і інших хвороб тварин. Її вважають екологічно чистим лікувально-профілактичним препаратом.

Небезпека лікарського забруднення організму тварин і отримуваної від них тваринницької продукції не виникає при використанні у ветеринарній практиці фототерапії, електротерапії, гідротерапії, механотерапії, дієтотерапії з включенням в дієтичний раціон хворих тварин моркви, інших вітамінних рослин, вирощених без застосування агрохімікатів.

Екологічно чистим є метод лікування і профілактики хвороб тварин, в основі якого лежить використання екологічної інформації (оптичних, звукових, хімічних і інших сигналів).

У ветеринарній практиці використовується метод очищення передшлунків великої рогатої худоби від металевих чужорідних тіл методом магнітного зондування (профілактика травматичного ретикуліту і перикардиту).

Очищення організму тварин від чужорідних тіл не можна вважати одним із способів захисту біогеохімічного трофічного ланцюга від забруднень. Чужорідні тіла зазвичай не потрапляють в організм консументів другого порядку. Патогенній дії чужорідних тіл не піддається і людина – споживач яловичини.

Захист тварин від захворювань травматичним ретикулітом і перикардитом вносить певний внесок до системи заходів щодо виробництва яловичини і молока високої якості. Отже, захист тварин від захворювань має важливе санітарно-гігієнічне і екологічне значення у вирішенні проблем, пов'язаних з виробництвом тваринницької продукції високої якості.

Ландшафтний рівень токсиколого-гігієнічних заходів щодо охорони природного середовища від забруднень полягає в здійсненні системи заходів, направлених: 1) на вдосконалення споруд щодо очищення відходів виробництв; 2) на розробку і впровадження в народне господарство безвідходних технологій; 3) на обмеження використання агрохімікатів.

4. Безвідходні технології виробництва.

Ідея про безвідходні технології вперше була висунута російськими ученими Н. Н. Семеновим і І. В. Петряновим (Петряновим-Соколовим). І. В. Петрянов сформулював положення про необхідність перспективного проектування технологій, які забезпечували б максимальну або навіть практично повну утилізацію всіх відходів. Мова йшла про те, щоб не просто очищати непотрібні стічні води і газові викиди, а не допускати їх появи, знову і знову залучаючи відходи до виробництва для отримання традиційних і нових корисних людині продуктів. Перед ученими і працівниками народного господарства поставлено завдання створення екологічно чистих «безстічних» і «безтрубних» підприємств. Проблема складна, але цілком вирішувана, оскільки в природі немає відходів, які б надалі ніде не можна було використовувати. Будь-які рідкі, тверді або газоподібні відходи – це хімічні сполуки, які в тій або іншій формі можуть бути використані людиною.

Ідею безвідходних технологій можна розглядати як результат подальшого розвитку висловів, зроблених д. І. Менделєєвим ще в 1897 р. Великий хімік говорив про важливість і необхідність господарського використання відходів виробництва і споживання.

Безвідходна технологія розвивається в чотирьох основних напрямах:

1) створення безстічних виробництв шляхом впровадження в технологічний процес замкнутих водооборотних циклів;

2) розробка систем переробки відходів, що розглядаються як вторинна сировина (вторинних ресурсів);

3) створення принципово нових технологій, що дозволяють різко зменшити або майже повністю виключити утворення відходів;

4) формування територіально-промислових комплексів, що мають замкнуту структуру потоків сировини і відходів. Відходи одного виробництва є вторинною сировиною для іншого і так далі.

Безвідходні технології упроваджуються в м'ясомолочну промисловість, наприклад при функціонуванні забійного виробництва (ЗВ). Відходи ЗВ – це вторинні ресурси для виробництва продуктів рослинництва і тваринництва в суміжних господарствах. Канига (вміст шлунково-кишкового тракту) – ефективне органічне добриво при вирощуванні кормових рослин (зеленої маси). Із залишків оброблення туш (кісток і ін.) на м'ясокомбінаті готують м'ясокісткову муку як складений компонент комбікорму, вироблюваного на комбікормовому заводі. Комбікорм і зелена маса, вирощені на здобреному канигою полі, – продукти харчування тварин. Відгодована худоба прямує для забою на ЗВ м'ясокомбінату, і геохімічний цикл «ЗВ – об'єкти кормовиробництва і тваринництва – ЗВ» повторюється. Технічний жир – відхід виробництва м’ясокісткової муки – компонент вироблюваного мила, яке використовується із санітарно-гігієнічною метою в побуті, пральнях, лікарні і на самому м'ясокомбінаті.

Встановлено, що відходи фенолу володіють вираженими антибактеріальними, противірусними і дезинфекційними властивостями. Вони можуть бути використані проти збудників ящура, рожі, паратифів, лістеріозу, туберкульозу сільськогосподарських тварин. При цьому, вирішено дві проблеми: 1) знайдений екологічний шлях утилізації відходів фенольного виробництва; 2) вишуканий дешевий дезинфекційний засіб для знезараження тваринницьких приміщень, охорони тварин від зараження ящуром, бруцельозом, туберкульозом і іншими заразними хворобами.

Багатовіковий досвід свідчить про доцільність використання як добриво полів відходів тваринництва – гною. За утилізації в ґрунті, гній не має запаху і, головне, підтримує ґрунтову родючість, сприяючи підвищенню врожайності сільськогосподарських культур і кормових трав. Кормова база, міцність якої полягає в забезпеченні тварин різноманітними добротними кормами — основа виробництва продукції тваринництва високої якості.