5. Зміни в фермерських екосистемах і патологія тварин.

У фермових екосистемах екологічна обстановка різко відрізняється від тієї, що створюється в дикій природі (натурбіогеоценозах). У них дикі тварини замінені культивованими; природні компоненти – штучними; сонячне світло – ліхтарями, лампами; джерела водопою (річки, озера) – водопійними коритами, автонапувалками: ґрунт – підлогою (дерев’яним, шлакобетонним, металевим у вигляді грат і ін.); телята, що смокчуть корів, – доярками, доїльними машинами. У статеву систему самок вводять сперму не самці, а механізми штучного запліднення.

У фермерських екосистемах змінений мікроклімат. У закритих приміщеннях практично відсутнє сонячне світло. Дефіцит сонячних променів – це екологічний фактор, що впливає на тварин стресово і патогенно. Функціонально-морфологічні зміни, обумовлені світловою недостатністю, виявляються у формі порушень обміну речовин, розладів діяльності органів і тканин, зниженні продуктивності, відтворюваної здатності і природної резистентності тварин.

У фермерських екосистемах нерідко підвищується вологість повітря.

Концентрація водяної пари зростає в результаті різних причин. Одна з них виділення пари з повітрям, що видихається, і з поверхні тіла тварин. Так, наприклад, корова за добу виділяє 8—14 кг водяної пари, кінь – 7–8, свиноматка – 2, вівця – 1 кг

Підвищена вологість повітря сприяє розповсюдженню інфекційних хвороб, для яких характерна повітряно-крапельна передача збудника (туберкульоз великої рогатої худоби, контагіозна плевропневмонія коней і ін.).

В умовах підвищеної вологості повітря зміна температурного режиму несприятливо впливає на терморегуляцію організму. При високій температурі повітря тепловіддача слабшає, а при низькій, навпаки, посилюється. Тому у тварин виникають хвороби, пов’язані або з перегріванням (тепловий удар і т. п.), або з простудою (ревматизм і ін.)

З введенням в експлуатацію тваринницьких комплексів почали реєструвати: інфекційний ринотрахеїт, вірусну діарею, парагрип, аденовірусну інфекцію великої рогатої худоби, вірусний гастроентерит свиней.

У закритих тваринницьких приміщеннях зміст діоксиду вуглецю може зростати в 15–20 разів.

Збільшення це пов’язане в основному з диханням тварин. Так, наприклад, корова виділяє 4–4,5 кг СО₂ в добу.

При високій концентрації СО₂ в приміщеннях у тварин порушується зовнішнє і тканинне дихання, розвиваються ацидоз, токсикоз, гіпотермія.

При розкладанні продуктів виділень тварин – сечі, фекалий і інших речовин – утворюються аміак і сірководень. При вдиханні цих газів у тварин розвиваються запальні процеси в слизовій оболонці дихальних шляхів, легеневій тканині.

На життєдіяльність тварин впливає само місце проживання. Відомі факти патогенної дії на тварин дуже теплопровідної підлоги (набряк суглобів і ін.).

У епізоотичному процесі змінюється друга ланка епізоотичного ланцюга – механізм передачі.

Одні чинники передачі збудника хворобі від донора реципієнтові втрачають своє первинне значення, інші, навпаки, набувають особливої ролі. Так, звичайна для сальмонельозу телят фекально-оральчая передача збудника в умовах промислових комплексів істотно пре- утворилася і в новій екологічній обстановці стала переважно аерогенною.

Людина визначає режими годування тварин у всі періоди їх онтогенезу.

Так, новонароджені телята отримують молозиво і молоко не шляхом смоктання вимені матери, як це робили їх дикі предки (тури). Материнське молозиво і молоко вони отримують з рук людини, споживаючи пійло з відерка або із спеціальних соскових напувалок.

Корми, піддані антропогенним діям, змінюють свої фізичні, хімічні і біологічні властивості.

Аліментарні хвороби виникають при невмілому годуванні тварин. Незбалансованість раціонів по енергії, перетравному протеїну, макро- і мікроелементам, вітамінам може стати причиною порушень обміну речовин. Перегодовування обумовлює розвиток ожиріння, недогодівля – виснаження. При недоліку в раціонах кальцію, фосфору, міді, йоду, кобальту або марганцю виникають кальцієва, фосфорна, мідна, йодна, кобальтова або марганцева недостатності. При надлишку в раціоні білка і недостатності легкоперетравлюючих вуглеводів відмічені випадки кетозів. дефіцит в раціоні вітамінів – причина гіповітамінозу.

Таким чином, серед захворювань, що виникають при стійловому утриманні, велику питому вагу мають гіподинамія, гіповітаміноз, остеодистрофія, кетоз.

Для профілактики цих хвороб велика увага приділяється регуляції і оптимізації умов годування тварин. Серед захворювань в умовах стійлового змісту велике значення має підтримку рухової активності тварин.

Особливо сприятливий моціон на свіжому повітрі в безпосередній близькості від зелених рослин (прифермерських лісових насаджень).

Зелені рослини створюють сприятливий мікроклімат, збагачують повітря фітонцидами, що благотворно впливають на тварин. Лісові насадження надійно захищають вигульні двори і тваринницькі приміщення від пронизливих вітрів, запорошених бурь, сніжних завірюх і буранів. Захист тварин від несприятливих погодних умов має важливе лікувально-профілактичне значення і сприяє успішному розвитку тваринництва.

Лекція № 7

Тема: Міжбіогеоценозні зв’язки і патологія тварин.

Питання до теми

1. Поняття «міжбіогеоценозні зв’язки».

2. Форми міжбіогеоценозних зв’язків і патології тварин.

3. Джерела забруднення ґрунту та його роль у виникненні інвазійних, інфекційних та незаразних хвороб.

4. Еколого-санітарні вимоги до природних вод як джерел водопостачання у тваринництві.

5. Джерела забруднення води.

6. Охорона джерел водопостачання.

1. Поняття «міжбіогеоценозні зв’язки».

Тваринницькі геотехсистеми тісно пов'язані з агробіогеоценозами, лісами, іншими екосистемами аграрних ландшафтів і їх оточенням. Межбіогеоценозні зв'язки істотно впливають на структуру і функцію пасовищних біогеоценозів і фермерських геотехсистем та умови існування сільськогосподарських тварин, на їх стійкість і сприйнятливість до хвороб. Порушення міжбіогеоценозних зв'язків – одна з причин захворювань тварин. Регуляція і оптимізація цих зв'язків – одна з необхідних умов в розробці комплексу заходів щодо профілактики хвороб тварин.

Розвиток тварин, їх продуктивність, відтворююча здатність і природна резистентність залежать від умов їх життєзабезпечення за пасовищного і стійлового утримання. Екологічна обстановка в пасовищних і фермерських системах визначається їх внутрішньою організацією і факторами навколишнього середовища. Будь-яка екосистема випробовує вплив інших систем і сама є фактором, що впливає на своє оточення. Будучи відкритими системами, вони обмінюються між собою речовиною, енергією, екологічною і генетичною інформацією. У системі «екосистема–донор – екосистема–реципієнт» функціонує екологічний закон розвитку екосистеми за рахунок навколишнього середовища.

Тваринницькі геотехсистеми пов'язані з агробіогеоценозами (полями, городами, садами), лісовими БГЦ (лісами, лісовими смугами), водними екосистемами, які використовуються для напування тварин.