6.Охорона джерел водопостачання.

Для очищення стічних вод обладнали відстійники і поля фільтрації. Ефективніше такі води можна використовувати на полях зрошування, при цьому відбуватиметься їх очищення і підвищення родючості ґрунту. Одночасно забезпечується охорона поверхневих вод від забруднення, оскільки поля зрошування знижують до мінімуму можливість скидання стічних вод у водоймища. При зрошуванні сільськогосподарських угідь стічними водами в ґрунті відбувається руйнування органічних речовин, перетворення їх у сполуки, доступні для кореневого живлення рослин.

Застосування стічних вод для зрошування дозволяє економніше відноситься до водних ресурсів прісних водойм і сприяє інтенсифікації сільськогосподарського виробництва при істотній економії мінеральних і органічних добрив.

Проблема охорони водних ресурсів має довгу історію. Ще Петро 1, з властивою йому строгістю, наказував заходи охорони води. Є укази Петра 1, згідно яким винуватці забруднення річки Неви піддавалися суворій карі. За скидання сміття у води Неви солдати підлягали фізичному покаранню, а офіцери – штрафу і при повторних випадках – розжалуванню в рядові. Тоді ж Петро 1 заборонив проїзд по льоду каналів Петербургу на конях, щоб не допустити забруднення водоймищ кінським гноєм.

В даний час ведеться розробка маловодних і безстічних технологічних процесів, замкнутих циклів водоспоживання, технологічних систем комплексного використання сировини і відходів виробництва, принципово нових маловідходних і безвідходних технологічних процесів.

Очищення вод, забруднених пестицидами, можна здійснювати за допомогою сапрофітних мікроорганізмів. Для цього необхідно збудувати водозбірники і помістити в них рослинні залишки. Вода при цьому повинна аеруватися. Через 3–6 місяців вона стає придатною для зрошування. При цьому відбувається не тільки очищення вод, що стікають з полів, від пестицидів, але і різкий спад їх міграції на великі відстані, а отже, і запобігання забрудненню чистих природних вододжерел.

Малі річки – це джерела водопостачання багатьох населених пунктів, тваринницьких комплексів, широко використовуються при меліоративних роботах, на них розташовуються нерестовища прісноводих риб. Останнім часом стан малих річок стає важливою проблемою суспільства.

Охорона водоймищ полягає в забезпеченні широкого комплексу протиерозійних заходів у межах водозборів або районів, схильних до водної або вітрової ерозії; створенні полезахисних лісових смуг, закріпленні і залісенні ярів, балок, пісків, берегів річок і інших земель, терасуванні схилів і будівництві протиерозійних гідротехнічних споруд.

Важлива умова відновлення малих річок – повне припинення скидання в них промислових, господарчо-побутових і інших видів стічних вод. Створюються водозахисні зони з деревно-чагарникової рослинності, які сприяють оптимізації водного режиму річок. Насадження захищають води від забруднення занесеннями, добривами і пестицидами, зменшують каламутність води і випаровування, знижують швидкість вітру, оберігають заплави від водної ерозії, перешкоджають розмиву берегів, оберігають луги від занесень річкового піску і т. д.

У водоохоронній зоні малих річок забороняється:

1. обпилювати рослини пестицидами при боротьбі з шкідниками і хворобами;

2. розміщувати склади для зберігання пестицидів і мінеральних добрив, майданчики для заправки апаратури хімічними препаратами, тваринницькі комплекси, ферми і зрошувальні системи з використанням підготовлених стічних вод, що містять гній, місця складування гною, звалища сміття, відходи виробництва, а також влаштовувати злітно-посадочні смуги для проведення авіаційно-хімічних робіт;

3. будувати нові і розширювати промислові підприємства, що діють;

4. влаштовувати стоянку, заправку паливом, миття і ремонт автотракторного парку;

5. вести вимочування льону, конопель, шкір.