3. Джерела забруднення ґрунту та його роль у виникненні інвазійних, інфекційних та незаразних хвороб.

Ґрунт впливає на здоров'я і санітарні умови утримання тварин. Залежно від хімічного складу і характеру ґрунту змінюються рослинність місцевості, хімічний склад продуктів рослинного і тваринного походження. Від нестачі чи надлишку певних елементів у ґрунті залежить їх кількість у воді, рослинах, що впливає на здоров'я тварин.

Особливо велику роль відіграє ґрунт у поширенні гельмінтозних захворювань. У ґрунті зберігаються яйця і личинки гельмінтів. Джерело забруднення ґрунту збудниками гельмінтозів є сільськогосподарські, дикі тварини, а також людина.

Забруднення ґрунту і рослин фекаліями людини, що містять яйця стрічкових гельмінтів, може бути причиною інвазування великої рогатої худоби і свиней (цистіцеркоз бовісний і целюлозний) з подальшим поширенням теніозів серед населення (збудники – бичачий і свинячий цип’яки).

Яйця оксіурісів (нематод, паразитів коней) зберігають життєздатність у ґрунті до 4 місяців.

Яйця аскарид свиней на свинофермах не втрачають життєздатності до п’яти років, на глибині орного шару ґрунту за сприятливих умов зберігаються до 2,5 років. Яйця параскарид коней (аскариди коней), токсокар собак (аскариди собак) не втрачають життєздатність у зовнішньому середовищі упродовж кількох років.

За даними дослідників інвазійні яйця аскарид курей в ґрунті можуть зберігатися в теплу пору року до 2,5–3 років і, таким чином, здатні не один раз перезимовувати.

Не менш стійкими до умов зовнішнього середовища є личинки геогельмінтів. Зокрема личинки стронгілід великої рогатої худоби здатні перезимовувати у ґрунтах пасовищ понад 6 місяців.

У ґрунті знаходиться велика кількість мікроорганізмів. Є такі, що живуть у ґрунті постійно, інші можуть знаходитися тривалий час, а деякі швидко гинуть. Велике значення має здатність ряду мікроорганізмів утворювати спори, що захищають їх від несприятливих умов зовнішнього середовища. Тоді вони можуть жити у ґрунті роками (наприклад збудники стовбняку, лептоспірозу, сибірки).

Один з можливих шляхів «виносу» патогенних бактерій у наземні екосистеми – це проникнення з ґрунту у рослини через кореневу систему з подальшою передачею жуйним ссавцям за вживання інфікованих рослин.

Палички сибірки можуть потрапляти у ґрунт з екскрементами і трупами тварин, хворих на сибірку, зі стічними водами шкірнопереробних заводів, а також з водою, у якій мили вовну. Спори бактерій сибірки живуть у ґрунті, протягом десятків років. При поїданні трави, забрудненої спорами, худоба заражається сибіркою.

Патогенні мікроорганізми, які не мають спор, умов для розмноження у ґрунті, переважно гинуть через декілька днів або тижнів. Однак ще до своєї загибелі вони можуть потрапити з ґрунту в поверхневі або підземні води, на поверхню рослинності, їх поширюють також гризуни, мухи та інші комахи. Гризуни при цьому можуть бути не тільки переносниками інфекцій, але і їх джерелом.

Відходи виробництв можуть бути причиною поширення ряду інфекційних та інвазійних хвороб. Вони можуть забруднювати ґрунт, а також підземні й поверхневі води.

Як рідкі, так і тверді відходи забруднюють довкілля, негативно впливають на здоров'я тварин і людей. Фекалії, гній, сеча, рештки продуктів, трупи тварин містять патогенні мікроорганізми і є небезпечними в епідемічному відношенні.

Ґрунт в значній мірі можуть забруднювати мінеральні добрива і пестициди. Вони використовуються для захисту рослин від хвороб, шкідників, бур’янів в садах, на полях, в теплицях тощо і часто є високотоксичними для тварин і людини. Для тимчасового зберігання пестицидів під час проведення сільськогосподарських робіт виділяються спеціальні ділянки, які віддалені не менше ніж на 200 м від водойм і місць водопою худоби та охороняються. Для тривалого зберігання влаштовують спеціальні склади. При зберіганні і використанні пестицидів не виключена можливість забруднення території. Ділянки землі, забруднені пестицидами, знезаражуються хлорним вапном і перекопуються.