4. Еколого-санітарні вимоги до природних вод як джерел водопостачання у тваринництві

Гігієнічні вимоги, що визначать придатність води для питних цілей, включають:

• безпеку в епідемічному відношенні;

• нешкідливість хімічного складу;

• сприятливі органолептичні властивості;

• радіаційну безпеку;

• фізіологічну повноцінність.

Безпека питної води в епідемічному відношенні визначається показниками, що характеризують з достатньо високою вірогідністю відсутність в ній небезпечних для здоров'я споживачів бактерій, вірусів, інших біологічних включень.

Нешкідливість хімічного складу питної води визначається показниками, які з достатньо високою вірогідністю характеризують відсутність у ній небезпечних для здоров'я речовин, що зустрічаються в природних водах чи з'являються у воді внаслідок забруднення вододжерел або у процесі водообробки в концентраціях, гранично допустимі величини яких установлені результатами санітарно-токсикологічних досліджень.

Сприятливі органолептичні властивості питної води визначаються сукупністю значень, що регламентуються органолептичними показниками якості та фізико-хімічними характеристиками води (за вмістом у воді компонентів, які впливають на органолептичні показники).

Радіаційна безпека питної води визначається за гранично допустимими рівнями сумарної об'ємної активності альфа- та бета-випромінювачів (природних).

Показники фізіологічної повноцінності питної води визначають адекватність її мінерального складу біологічним потребам організму. Вони засновані на доцільності для ряду біогенних елементів обліку не тільки максимально допустимих, а й мінімально необхідних рівнів їх вмісту у воді.

5.Джерела забруднення води.

Забруднення поверхневих і підземних вод веде до зміни їх фізико-хімічних властивостей, що негативно впливає на людину, навколишнє середовище і сільськогосподарське виробництво.

До джерел забруднення водоймищ відносяться стічні води промислових підприємств, господарсько-побутові стоки і добрива, що змиваються з сільськогосподарських угідь, пестициди.

Всі забруднювачі води, що викликають в них якісні зміни, розділяють на мінеральні, органічні і біологічні.

Найбільша кількість мінеральних забруднень надходить від промислових підприємств і сільськогосподарських виробництв. Органічне забруднення вод, в основному, пов'язане з інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, скиданнями стічних вод промисловими підприємствами певного профілю (целюлозно-паперовою промисловістю і ін.) і міськими комунальними стоками. До біологічних забруднювачів відносяться різноманітні мікроорганізми, збудники інвазій, гриби і дрібні водорості. Надходження у водоймища цього виду забруднювачів обумовлене побутовим забрудненням вод, скиданням стічних вод.

Мінеральне забруднення – це пісок, глина, золи і шлаки, розчини емульсій солей, кислот, лугів і мінеральних масел, інші неорганічні сполуки. Вони погіршують фізико-хімічні і органолептичні властивості води, викликають отруєння фауни водоймищ.

Органічні забруднення включають різноманітні речовини рослинного і тваринного походження (залишки рослин, овочів, плодів, живих тканин і т. д.). До цієї групи відносяться смоли, феноли, фарбники, спирти, сірко- і хлорвмістовні органічні сполуки, пестициди (змиваються у водоймища з сільськогосподарських угідь).

Однією з причин забруднення водоймищ є їх евтрофікація – підвищення їх біологічної продуктивності в результаті накопичення у воді біогенних елементів (азоту, фосфору). При цьому погіршуються фізико-хімічні властивості води. Вона стає каламутною, зеленою, в ній з'являються неприємний присмак і запах, підвищується кислотність води. Під час масового відмирання водоростей на дні водоймищ скупчуються розкладаючі залишки. Продукти розпаду водоростей поглинають кисень води, а деякі з них токсичні. За погіршення водного середовища під впливом евтрофікації починається масова загибель риб та інших гідробіонтів. Використання такої води для пиття приводить до спалаху шлунково-кишкових захворювань, отруєння сільськогосподарських тварин і птахів.

Біологічні забруднення (хвороботворні бактерії і віруси, збудники інвазій) надходять у водоймища з побутовими стічними водами, а також стоками з тваринницьких ферм і комплексів. Використання такої води для пиття, побутових потреб призводить до ряду захворювань людини і сільськогосподарських тварин.